ЧАС ІСТИНИ

Василь БУРДЮГ,
просвітянин, постійний передплатник “Слова Просвіти”,
Дніпропетровськ

Звичайно, дуже хотілося б більше говорити про позитиви в житті України. Знайти добрі слова народові України та її владі. Але: невизначені кордони, слабкі збройні сили, відсутність твердої власної валюти, наявність окупаційних військ на нашій території. І, хоч як дивно, значна частина населення України не хоче мати незалежну державу, а українську мову не визнає державною. Для таких людей головне — не доля України як незалежної держави, а ставлення Росії до подій в Україні.
На початку 90-х у нас був шанс змінити життя на краще. Комуністична влада збанкрутіла. Народний рух почав боротьбу за владу, але люди його не підтримали, і Рух так і не став народним. При владі залишилися комуністи, які пересіли з-під червоного прапора під жовто-блакитний. За таку довіру “нова” стара влада назвала наш електорат “мудрим” народом і почала небачене знищення і розкрадання підприємств під виглядом приватизації. То який же ми “мудрий” народ, якщо після проголошення незалежності, після 70-річного правління комуністів, які розв’язали громадянську та Другу світову (разом із фашистами) війни, організували голодомори, репресії, знищували селянство, протягом 20 років обираємо до влади комуністів? І президентами — теж комуністів.
Комуністи звинувачують кого завгодно, тільки не себе, за той стан, який ми маємо в Україні сьогодні. До того ж, значна кількість виборців не замислюється над тим, за кого треба голосувати на виборах. Люди віддають свої голоси за гречку, газ, воду, дорогу, тимчасове підвищення пенсії, обіцянку покращення життя. А коли ж ми обиратимемо до влади тих достойників, які можуть забезпечити незалежність держави?
А невизнання комуністами Голодомору 1932—1933 рр.?! Комуністи і регіонали спростовують голодомор, тому що це творили їхні попередники, а “мудрі” люди чомусь за них голосують.
Незалежність легко не дається. Якби ми підходили до розв’язання всіх проблем з позиції незалежності, то перед нами не стояло б питання дешевого газу. За газ можна платити дорожче, ніж 450 $ США, тільки щоб Росія звільнила Крим. Коли виводили групу Радянських військ із Німеччини, то німці будували житло для наших військових. Наприклад, таке містечко побудували в Кривому Розі. Тепер же, згідно з Харківськими угодами, Україна залишатиметься колонією Росії як мінімум до 2042 року, а ціна на газ зростатиме.
Але найгірше, на мій погляд, що сталося за 20 років, — це роз’єднання демократичних сил. Достатньо згадати учасників установчого з’їзду Руху, що відбувся 7—9 вересня 1989 року в Києві. Це І. Драч, В. Яворівський, В. Чорновіл, О. Гончар, Л. Лук’яненко, С. Хмара, В. Черняк, П. Мовчан, брати Горині, Л. Танюк, Г. Герман-Стеців, М. Поровський, Л. Скорик, С. Головатий, О. Пахльовська, І. Заєць, М. Попович, М. Жулинський, Д. Павличко, І. Юхновський… Більшість учасників цього історичного з’їзду і досі виборюють незалежність України. Але є і ті, хто відійшов від боротьби за незалежність і перейшов до олігархічно-комуністичного табору. Інколи складається враження, що якась злодійська рука 20 років вела Україну не до Незалежності, а міцно тримала в кайданах імперії.
І мабуть, О. Довженко мав підстави записати у своєму щоденнику 2. 07. 1942 року сумні висновки: “В чомусь найдорожчому і найважливішому ми, українці, безумовно, є народ другорядний, поганий і нікчемний. Ми дурний народ і невеликий, … наша відсутність солідарності і взаємопідтримки, наше наплювательство на свою долю і долю своєї культури абсолютно разючі… У нас не державна, не національна і не народна психіка…”
То що ж робити зараз, як утверджувати нашу Незалежність? На мій погляд, треба активізувати просвітницьку роботу за рахунок безкоштовного розповсюдження тижневика “Слово Просвіти” у навчальних закладах, на підприємствах, серед населення. Для цього треба акумулювати кошти за рахунок підвищення вартості передплати і провести акцію зі збору коштів, як це робилось на будівництво Тарасової церкви з оприлюдненням результатів на сторінках тижневика “Слово Просвіти”. Вірю, будуть спонсори. Перед кожними виборами в поштових скриньках з’являються газети комуністів та інших партій антиукраїнського напрямку і тільки українських газет майже не буває.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment