НАРОДНИЙ СПРОТИВ ПУТЧУ НА ЗАКАРПАТТІ

Володимир ПІПАШ,
кандидат історичних наук,
голова Закарпатського облоб’єднання “Просвіта” ім. Т. Шевченка

23—25 квітня 1991 р., під час зустрічі президента СРСР М. Горбачова з лідерами дев’яти республік, було започатковано “новоогарьовський процес” щодо укладання союзного договору. Аби не допустити укладання 20 серпня 1991 р. новоогарьовського варіанта договору представниками перших трьох республік, ортодоксально-комуністичні сили у керівництві СРСР, яким він не подобався через наявні у ньому конфедеративні ознаки, 19 серпня здійснили спробу державного перевороту. По всій країні на півроку впроваджувався надзвичайний стан. Президента М. Горбачова усунули від влади, і вона переходила до утвореного змовниками Государствєнного Комітєта Чрєзвичайного положєнія (ГКЧП).
Як стало відомо із документів, знайдених у Львівському обкомі Компартії після провалу путчу, про запровадження у СРСР із 19 серпня надзвичайного стану ЦК КПРС повідомив обкоми КПУ ще 18 серпня, зобов’язавши підтримувати заколотників. ЦК КПУ також дав вказівку партійним комітетам вважати “содєйствіє государствєному комітєту по чрєзвичайному положєнию в СССР”, як “важнейшую задачу партийных комитетов”.
У цій небезпечній ситуації найбільше залежало від позиції керівництва Верховної Ради України. Однак, як згадує Л. Танюк, Голова Верховної Ради України Л. Кравчук зайняв вичікувальну позицію. У зверненні по радіо і телебаченню 19 серпня він закликав “до спокою і витримки”, а першочерговою проблемою назвав “успішне завершення збирання врожаю”, що цілком узгоджувалося із вказівками шифрограми № 14-ш Секретаріату ЦК КПУ секретарям місцевих парткомітетів про “организованное завершение уборки урожая”, поруч із тим, що: “важнейшее значение имеет пресечение экстремистских настроений” та “принимаемые руководством страны по стабилизации обстановки… меры… созвучны с принципиальной позицией Компартии Украины.”.
Натомість ГКЧП засудили президент Росії Б. Єльцин, керівники прибалтійських республік, президент США Д. Буш, в Україні — сім членів Президії Верховної Ради України від “Народної Ради”, Народний рух України та інші демократичні організації.
Є підстави вважати, що у Закарпатті обком, райкоми та міськкоми КПУ, контрольовані ними органи влади дотримувалися вказівок гекачепістів. Згідно з інформацією першого заступника прокурора області В. Вязмітінова, лише 20 серпня у Закарпатський облвиконком надійшло шість шифрограм від ГКЧП. Уранці 20 серпня в обкомі КПУ відбулася нарада, на яку викликали перших секретарів райкомів, міськкомів КПУ та голів райвиконкомів, де ставилося завдання утворювати на місцях “комісії ГКЧП”, заборонялися виступи проти нього. Після цього ще одна нарада з порядком денним, який говорить сам за себе: “Про завдання влади і управління, керівників установ та підприємств по підвищенню організованості та забезпечення стабільної роботи підвідомчих організацій, дотримання правопорядку у зв’язку з введенням у країні 19. 08. 1991 р. надзвичайного стану” (виділення наше — Авт.) відбулась у облвиконкомі. Підконтрольним КПУ та владі газетам було дано вказівку публікувати звернення та інші документи ГКЧП. Деякі й надрукували 22 серпня, тобто тоді, коли головних заколотників уже заарештували.
Однак розгорнути активну діяльність на підтримку ГКЧП обласні й районні керівники КПУ та місцевої влади просто не встигли через швидкий провал путчу.
Якими ж були дії демократичних організацій? Уже 19 серпня активісти крайового Руху та інших організацій зібралися у приміщенні Ужгородської міської Ради та засудили ГКЧП. Тут було утворено штаб із організації спротиву, заплановано проведення акцій протесту.
Деякі місцеві організації НРУ надрукували і розповсюдили листівки з оцінкою ГКЧП як путчу та закликом до спротиву, проведення загального страйку. Зокрема у ніч на 21 серпня на Рахівщині розклеїли “Маніфест Рахівської районної організації НРУ”, де стверджувалося: “Громадяни! Наша Вітчизна — Україна у небезпеці! Державний переворот, здійснений групою політичних злочинців, є спробою відновити сталінський режим…” Маніфест закликав до організації страйкових комітетів та проведення 22—23 серпня попереджувальних страйків, а також “готуватися до загальної громадянської непокори”. Розробляли також заходи до боротьби з диктатурою в умовах надзвичайного стану. Достатньо показова, така, яка характеризувала ставлення простих закарпатців до ГКЧП, подія відбулася у смт В. Бичків на Рахівщині. Тут у ніч на 20 серпня невідомі облили мазутом пам’ятник Леніну, а на його “голову” “одягли” покришку від автомобіля, яку підпалили. 20 серпня пам’ятник відчищали та мили міліціонери разом із комунальниками, однак уже за кілька днів (після провалу путчу) його зняли за ухвалою селищного мітингу та рішенням селищної Ради.
Уже на 21—22 та наступні дні серпня націонал-демократи запланували проведення масових виступів. Влада, керуючись вказівками ГКЧП, забороняла їх, організаторам погрожувала притягненням до судової відповідальності. У випадку проведення народних зібрань їх повинна була розганяти міліція.
Єдиним органом влади у Закарпатті, який дав принципову оцінку діям ГКЧП, була Ужгородська міська Рада. Уже вранці 19 серпня 26 депутатів утворили ініціативну групу з метою скликання того ж дня термінової позачергової VІ сесії міської ради. Тож відповідно до регламенту роботи Ради, її було скликано на 15.00. На засідання прибуло 67 із 125 депутатів. Позаяк голова Е. Ландовський перебував у відрядженні за кордоном, вів сесію перший заступник голови міськвиконкому В. Прокопець. Спочатку депутати прослухали запис інтерв’ю Голови Верховної Ради України Л. Кравчука. Потім виступив депутат Ю. Ажнюк, який зачитав підготовлений ним, спільно із депутатами Ю. Галамбою, О. Дибою, Ю. Ключевським та О. Самойленком, проект “Звернення Ужгородської міської ради до Верховної Ради Української РСР, до громадян Ужгорода”. У ньому “створення та перші кроки діяльності ГКЧП” розцінюють як такі, що “суперечать Конституції СРСР, Конституції УРСР, Декларації про Державний суверенітет, Законам про економічну самостійність України, іншим Державним актам СРСР та Української РСР”. Тут же містилося прохання “негайно скликати сесію Верховної Ради Української РСР”, яка є “найвищим органом державної влади в Україні”. Підкреслювалося, що “Ужгородська міська Рада залишається на позиціях Декларації про державний суверенітет України і не підтримує дій Державного комітету з надзвичайного стану на території України, які суперечать законам та іншим державним актам СРСР та Української РСР”.
Після обговорення, в якому взяло участь двадцять депутатів, звернення було поставлене на голосування. За його результатами, більшістю голосів (59 — “за”, 2 — “проти”, 4 — “утримались”, 2 — не голосували) було прийняте. Документ розповсюдили серед громадськості Ужгорода. Зокрема того ж дня депутат В. Фленько зачитав його по радіо присутнім на футбольному матчі на міському стадіоні “Авангард”. А ввечері четверо депутатів міської ради — О. Лобода, Ю. Галамба, О. Самойленко та Ю. Ажнюк вийшли у прямий ефір радіостанції “Ужгород-контакт”, розповіли про рішення сесії, різко засудили дії ГКЧП.
Після провалу путчу, 23 серпня в Ужгороді, під головуванням першого секретаря ОК КПУ В. Химинця відбулося засідання бюро обкому КПУ за участю секретарів райкомів та міськкомів. На ньому було ухвалено заяву “Про політичну обстановку в країні і партії”. Хоча напередодні В. Химинець у інтерв’ю чехословацькій газеті “Млада фронта” схвалював дії путчистів, однак у заяві була спроба відмежуватися “від позиції і дій тих членів центральних виконавчих органів КПРС, які фактично грали на руку заколотникам у їх антиконституційній спробі державного перевороту”, а також спроба виправдатися: “Отримавши нечіткі, суперечливі рекомендації Секретаріату ЦК КПРС, ми керувалися заявами керівництва республіки про те, що на території України надзвичайного стану не введено”. У заяві пропонувалося ще провести пленуми, з’їзд, “оновити склад керівних органів” та, мабуть, за підказкою ЦК КПУ, “при цьому створювати передумови для утвердження самостійності Компартії України”. Тобто керівництво обкому ще сподівалося на її збереження. Однак було вже пізно. Це засідання бюро Закарпатського обкому КПСС-КПУ було останнім у його історії. Цього ж дня на Театральній площі в Ужгороді відбувся велелюдний мітинг, де КПУ було засуджено. А 26 серпня, за рішенням Ужгородської міської Ради, приміщення Ужгородського міськкому Компартії опечатали.
Мітинги, організовані демократичними силами, прокотилися у ці дні по всій області. Практично всюди приймали вимоги заборонити Компартію. 30 серпня на кількатисячному мітингу в Ужгороді було демонтовано пам’ятник Леніну.
Таким чином, владні структури Закарпатської області 19—21 серпня 1991 р. підтримали дії ГКЧП. Єдиним винятком була Ужгородська міська Рада, яка вже 19 серпня заявила свій рішучий протест. Національно-демократичні організації краю небезпідставно розцінили їх як спробу державного перевороту. Тоді ж розгорнулася підготовка до активних дій спротиву.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment