“Книга має бути влучною”, — стверджує директор ВЦ “Просвіта” Василь КЛІЧАК, розповідаючи про видавничу діяльність. Шістнадцять років Василь Йосипович очолює Видавничий центр “Просвіта”. Тож напередодні двадцятиріччя Незалежності ми цікавимося злетами і падіннями, здобутками і промовистими досягненнями видавництва.
— Василю Йосиповичу, пригадаймо, з чого починалося видавництво?
— Я все життя працював у видавництвах, зокрема в “Молоді”, “Веселці”. Завжди був активний у громадському житті — і в Товаристві української мови, і в Товаристві “Просвіта”. У липні 1992 року на запрошення Павла Мовчана прийшов працювати у “Просвіту”. Спочатку в Товаристві був видавничий відділ, а 1995 року створили видавничий центр. За цей час ми видали понад 200 назв книжок. Накладів набереться загалом близько мільйона примірників.
Ми завжди були зорієнтовані на українську тематику. Як приклад можу назвати книжку Є. Гуцала “Ментальність орди”, публіцистику Павла Мовчана, інше.
— Чи брали участь у форумах, виставках?
— Брали участь фактично в кожному форумі видавців у Львові й пропонували на конкурс свої книги. Але на нас не звертали уваги до 2004 року. Успіх 2004-го був несподіваний. Я спочатку навіть не повірив. Це був дуже хвилюючий момент. Гран-прі здобула книжка поезій Миколи Воробйова “Слуга півонії” з його малюнками. А 2005-го Микола Панасович отримав за неї Національну премію імені Тараса Шевченка. 2006 року лауреатом Шевченківської премії став наш автор Анатолій Погрібний за книжки “По зачарованому колу століть” і “Поклик дужого чину”, що вийшли у нашому видавництві.
2006 року на Львівському форумі ми отримали відзнаку за книжку Р. Радишевського та В. Свербигуза “Іван Мазепа в сарматсько-роксоланському вимірі високого бароко”. 2007-го у рейтинговій акції “Книжка Року” це видання вибороло нагороду в номінації “Минувшина”, а в номінації “Голоси” — книжка поезій Василя Герасим’юка “Папороть”. Наш автор, дитячий письменник Євген Білоусов за книжку “Тарасове перо” отримав державну премію імені Лесі Українки.
— Цього року плануєте брати участь у Форумі видавців у Львові?
— Так. Збираємося надіслати на конкурс три книжки: “Крути. Січень 1918 року: документи, матеріали, дослідження, кіносценарій”, упорядник Ярослав Гаврилюк, “Подорожній щоденник” Даніела Крмана, “Сад божественних поезій. Тематична антологія французької поезії ХІ—ХХ віків у перекладах Всеволода Ткаченка”.
— Нині видавництва, зорієнтовані на українську тематику, перевидають книжки, які уперше побачили світ у ВЦ “Просвіта”. Але про це мало хто згадує…
— Так. Ми самі винні в тому, що мало дбаємо про свій піар, або люди просто до нас так ставляться. Наприклад, Києво-Могилянське видавництво 2007 року випустило книжку Євгена Гуцала “Ментальність орди”. Видання повторне, а перше здійснили ми 1996 року. Тоді ця книжка вийшла накладом 10 тисяч примірників і мала неабиякий розголос. Це було знакове видання. Подібна історія була із книжкою “Розстріляне Відродження” Юрія Лавріненка, яка спочатку вийшла у нас, а згодом у “Смолоскипі”.
— На Ваш погляд, у чому унікальність ВЦ “Просвіта”?
— Нині багато новоутворених видавництв із різних причин не надають важливого значення саме редакторській підготовці видань. Якщо, наприклад, автор своїм коштом видає, то вони роблять усе: і макет, і верстку, а в текст не втручаються. Вони фактично знімають із себе будь-яку відповідальність. Над такими книжками треба добре попрацювати. Всі недоліки видно неозброєним оком. Ми робимо хоч кількісно небагато, але намагаємося досягати високої якості видань.
Зайвий раз хочу нагадати — ми надали великого значення роботі над книжкою “Декамерон” Д. Боккаччо у перекладі Миколи Лукаша. Річ у тім, що творча спадщина Миколи Олексійовича потребує нового прочитання. Тому що він жив сам, у нього не було сім’ї, не мав нащадків, які б продовжили роботу з оприлюднення його спадщини. Є багато неопублікованих його робіт. “Декамерон” у перекладі Лукаша виходив 1964 року у видавництві “Дніпро”. Але редактори його правили, редагували текст.
Ми ж відтворили так, як хотів перекладач. Микола Лукаш хотів мову середніх віків передати українською мовою, яка могла бути тоді. Він зібрав докупи всі діалекти і витворив такий варіант. Тут багатий і науковий, і довідковий апарат книги. Це справді наша велика робота.
— У видавничому портфелі чимало рукописів?
— Про “чимало” не скажу. На найближчі кілька років вистачить. Є автори, які видають книжки власним коштом. Інколи ми йдемо на ризики, випускаємо своїм коштом, але система книгорозповсюдження діє погано… Над цим треба працювати і потрібно мати штат.
— Чи побачить цього року світ Словник української мови?
— Уже шість років ми працюємо над Словником української мови. Віддрукований на машинці, він пролежав в Інституті української мови років 15—20. Робота дуже складна й довготривала. Сподіваємося, що завершимо її до кінця цього року. Не знаю, чи будуть якісь відзнаки, але те, що Словник прозвучить, — однозначно. У незалежній Україні таких словників ще не було. За роки незалежності виходило багато різних словників. Є словники, які упорядковували відомі науковці, професори-літературознавці. А в Інституті української мови мені пояснили, що це робота фахівців-лексикографів. І наш Словник української мови — фаховий, академічний, такий, яким має бути. Я переконаний, що про нього говоритимуть.
Словник української мови (перший том), на який усі чекали, випустило видавництво “Наукова думка”. Там заплановано всього 20 томів. Це державне замовлення. Словник випустили накладом одна тисяча примірників, а потім ще тисяча. Ви подивіться, здавалося б, така важлива книжка як академічний словник, а такий невеликий наклад на всю Україну. Абсолютно непродумана політика щодо накладів.
— Ваші видання згруповані у якісь серії?
— Серійності як такої у нас немає. Ми запланували “Славетні імена України”, але вийшла одна книжка. Нині можемо говорити про серію словників, перекладної літератури, серію літератури про мову, про історію.
— А в якому тематичному ключі рухаєтеся нині?
— Наша мета — утвердження національної ідеї, всебічний розвиток української мови, відтворення і захист української ідентичності. Ми хочемо, щоб наша література допомагала удосконалювати знання, розширювати світогляд. Час змінюється, щодня треба збагачуватися знаннями. Хай і небагато книжок виходить, але в нашому середовищі є люди, які справді читають. Є люди, які душею в “Просвіті”, а не формально до неї належать.
Хочеться ще звернути увагу на те, що стрімко зростає, употужнюється довколишній комунікаційний простір. Я розглядаю діяльність Видавничого центру “Просвіта” як фактор соціальної комунікації. “Просвіта” згуртувала сотні тисяч україноцентричних людей, українських патріотів. Видавничий центр своєю продукцією впливає на маси, як соціально-комунікаційна одиниця допомагає формувати національну свідомість, підживлює національною енергією, закумульованою багатьма поколіннями наших попередників, кожну українську душу.
Спілкувалася
Уляна ВОЛІКОВСЬКА
ЗНАКОВІ Книги, ЩО ПОБАЧИЛИ СВІТ У ВЦ «ПросвІта»
1996
Євген ГУЦАЛО. Ментальність орди. Статті.
1997
Олександр ПОНОМАРІВ. Фонеми Г та Ґ. Словник і коментар.
1998
“Просвіта”: історія та сучасність (1868—1998): Збірник матеріалів та документів, присвячених 130-річчю “Просвіти”.
Чорна книга України. Зб. документів, арх. матеріалів, листів, доповідей, статей, досліджень, есе.
1999
Даніел КРМАН. Подорожній щоденник. (Itinerarium 1708—1709). Літературно-історичне видання.
Анатолій ПОГРІБНИЙ. Розмови про наболіле, або Якби ми вчились так, як треба… Публ. роздуми. Наук.-публіц. видання.
Юрій ГНАТКЕВИЧ. Чи злетить птах у синє небо… Нариси про русифікованих і русифікаторів та гірку долю української мови в незалежній Україні. Публіцистика.
2000
Юрій ГНАТКЕВИЧ. Уникаймо русизмів в українській мові! Короткий словник-антисуржик для депутатів Верховної Ради та всіх, хто хоче, щоб його українська мова не була схожою на мову Вєрки Сердючки.
Марія ВОЛОЩАК. Неправильно — правильно. Довідник з українського слововживання. За матеріалами ЗМІ.
Олесь ГОНЧАР. Поетичний пунктир походу. Поезії.
ЛЕПЕХА Т. В. Українська мова. Навчальний посібник.
Свята земля. Гравюри Миколи Стратілата. 21 гравюра.
Тарас ШЕВЧЕНКО. Кобзар.
2001
БУРЯЧОК А. А. Українсько-російський транслітерований словник власних імен і найпоширеніших прізвищ.
Олександра СЕРБЕНСЬКА, Марія ВОЛОЩАК. Актуальне інтерв’ю з мовознавцем: 140 запитань і відповідей.
Іван ЮЩУК. Мова наша українська. Статті, виступи, роздуми.
Олекса ПІНЧУК, Петро ЧЕРВЯК. Азбука українця — мова. Науково-популярний нарис.
Степан НАЛИВАЙКО. Таємниці розкриває санскрит. Науково-популярне видання.
Зінаїда ТАРАХАН-БЕРЕЗА. Тарас Шевченко, Святиня і сучасна Україна.
Юрій ЛАВРІНЕНКО. Розстріляне Відродження. Антологія 1917—1933. Поезія-проза-драма-есей. Підгот. тексту, фахове редагування і передм. проф. Наєнка М. К.
Тарас ШЕВЧЕНКО. Гайдамаки. Поема. Українською та англійською мовами. Ілюстрації Опанаса Сластіона. Ілюстроване подарункове видання у футлярі.
Анатолій ПОГРІБНИЙ. По зачарованому колу століть, або Нові розмови про наболіле. Наук.-публ. видання.
Українська афористика. 100 авторів. 3500 афоризмів. Т.1. Наук.-публ. вид.
2002
Семен СТАРІВ. Страта голодом. Пер. з англ. Ростислава Доценка.
Леонід КУЦЕНКО. Dominus Маланюк: тло і постать. Наукове видання.
Серія “Без мови немає нації!”
Ÿ Василь ВАСИЛАШКО. Україні — українську! Статті про мову.
Ÿ Іван ДЗЮБА. Починаймо з поваги до себе.
2003
Упорядник Олександр ПОНОМАРІВ. Український правопис — повернення до національних засад.
ПОНОМАРІВ О., КЛИМЕНКО Н., ЧЕРНУХІН Є. Новогрецько-український словник.
Переяславська рада: історичне значення та політичні наслідки. Матеріали науково-практичної конференції.
Олександр КОНОВЕЦЬ. Український ідеал: історичні нариси. Висвітлення діяльності “Просвіти”.
Іван ЮЩУК. Мова наша українська. Статті, виступи, роздуми. Видання друге, доповнене.
Микола ВОРОБЙОВ. Слуга півонії. Поезії.
Марія ВОЛОЩАК. Неправильно — правильно. Довідник з українського слововживання. За матеріалами ЗМІ. Друге доповнене видання.
2004
Євген БІЛОУСОВ. Тарасове перо. Художник Оксана Хейлик. Для молодшого шкільного віку.
Борис ЯЦЕНКО. Слово о Полку Ігоревім як історичне джерело. Таємниці давніх письмен. Наукове видання.
Трипільська цивілізація у спадщині України. Матеріали науково-практичної конференції. Науково-публіцистичне видання.
Україна в словах. Мовокраїнознавчий словник-довідник. Навчальний посібник.
Ніна ШИЛО. Російсько-український словник. Термінологічна лексика.
Анатолій ПОГРІБНИЙ. Поклик дужого чину. (З розмов про наболіле). Літературно-публіцистичне видання.
Павло МОВЧАН. Витоки. Книга роздумів. Частина 1.
Короткий тлумачний словник української мови. За редакцією Д. Г. Гринчишина.
Сергій КОВАЛЕНКО, Ольга ПУГАЧ. Опис козацької України 1649-року. Довідник.
Тарас ШЕВЧЕНКО. Кобзар. Художник Володимир Гарбуз.
Тарасовими шляхами. Твори лауреатів Першого всеукраїнського конкурсу книжок, створених дітьми, присвяченого 190-річчю від дня народження Т. Г. Шевченка.
2005
Серія “Шкільна бібліотека”:
Ÿ Дівчина з легенди. Маруся Чурай.
Ÿ Адріан КАЩЕНКО. Оповідання про славне Військо Запорозьке низове.
Ÿ Олександр ОЛЕСЬ. Княжа Україна. Минуле України в піснях.
Ÿ Юрій ЛАВРІНЕНКО. Розстріляне Відродження. Антологія 1917—1933. Поезія-проза-драма-есей. Підгот. тексту, фахове редагування і передмова проф. Наєнка М. К. Видання друге.
Ÿ Леонід ГЛІБОВ. Цяцькований осел. Вибрані твори.
Ÿ Іван ФРАНКО. Я не жалуюсь на тебе, доле… Вибрані твори.
Ÿ Василь КОРОЛІВ-СТАРИЙ. Нечиста сила. Казки.
Ÿ Володимир СОСЮРА. Любіть Україну. Поезії.
Таїсія ЛЕПЕХА. Українознавство. Навчальний посібник.
Петро ФЕДОТЮК. Добродії та лихочвори. Етюди про мову (з редакторських записників).
Юрій ГНАТКЕВИЧ. За святу українську справу. Статті, виступи, роздуми. Худ.-публ. видання.
Під сузір’ям Князя Роси. Збірка віршів пам’яті Тараса Мельничука.
Василь СТУС. Отак і ти згоряй. Вот так и ты сгорай. Вірші. Українською та російською мовами. Російською переклали Любов Сирота і Анатолій Ткаченко.
2006
ДЕМ’ЯНЧУК Г. С., ДЕМ’ЯНЧУК Б. Г., ДЕМ’ЯНЧУК А. Г. Українське краєзнавство: сторінки історії. Наукове видання.
Вадим ПЕПА. Україна в дзеркалі тисячоліть. Літ.-публ. видання.
Джованні БОККАЧЧО. Декамерон. Переклав Микола Лукаш. Нередаговане видання.
Ростислав РАДИШЕВСЬКИЙ, Володимир СВЕРБИГУЗ. Іван Мазепа в сарматсько-роксоланському вимірі високого бароко. Монографія, що складається з 12 літературно-критичних есе.
Спадкоємність національного руху. До 100-річчя київської “Просвіти”.
Тарас ШЕВЧЕНКО. Кобзар.
2007
Максим РИЛЬСЬКИЙ. Життя духовного основа. Статті й висловлювання про мову.
Анатолій ПОГРІБНИЙ. Захочеш — і будеш. Публіцистичні статті.
2008
Володимир СКЛЯР. Етнічний склад населення України 1959—1989 рр.: етномовні наслідки російщення. Наукове видання.
Тарас ШЕВЧЕНКО. Кобзар.
Микола ЖУЛИНСЬКИЙ. Він знав, як много важить слово… Статті про І. Я. Франка.
Михайло КОСІВ. Мова — це засіб спілкування й порозуміння між людьми, а не предмет розбрату й розколу країни. Серія “Без мови немає нації!”
Ольга МАЛЮТА. “Просвіти” і Українська Державність (друга половина ХІХ — перша половина ХХ ст.). До 140-річчя товариства “Просвіта”.
Крути. Січень 1918 року. Документи, матеріали, дослідження, кіносценарій. Упорядник Ярослав Гаврилюк.
2009
Аркадій СИДОРУК. Голодомор: коли Україна й світ визнають правду? Роздуми над трагедією.
Серія “Золота пектораль”. “Українські народні казки”. Книга 7. Казки Гуцульщини. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.
2010
Крути. Січень 1918 року. Документи, матеріали, дослідження, кіносценарій. Упорядник Ярослав Гаврилюк. Видання друге, виправлене і доповнене.
Чи стане українська мова рідною для українців? Проекти законів, матеріали конференцій, статті.
2011
Світлана САВОЙСЬКА. Мовно-політичний сепаратизм як фактор дестабілізації національної єдності українського суспільства в умовах пострадянської трансформації. Монографія.
Даніел КРМАН. Подорожній щоденник (Itinerarium 1708—1709). Видання друге, доповнене.
