УХВАЛА гуманітарної секції V Всесвітнього форуму українців

Українська мова — мова найбільшого корінного етносу України є невід’ємною базовою ознакою його ідентичності протягом багатьох століть. Незважаючи на складні умови тривалих періодів бездержавності нації та її територіальної роз’єднаності, українська мова зберегла свою самодостатність і, врешті-решт, стала важливим чинником возз’єднання українських земель і відновлення соборної незалежності України.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 14 грудня 1999 року № 10-рп/99 про офіційне тлумачення статті 10 Конституції України, державний статус української мови означає її обов’язкове застосування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших визначених законом публічних сферах суспільного життя, зокрема у роботі державних і комунальних навчальних закладів, у сфері обслуговування, культурі, засобах масової інформації.
Державність української мови є ключовим чинником консолідації українського суспільства на всій території України, формування сучасної української політичної нації, символічним уособленням української державності, гарантією збереження національної ідентичності українського етносу і державної єдності України. З огляду на це українська нація і держава мають забезпечувати повноцінний розвиток і захист української мови, якісну розбудову українського мовного простору.
Принципове значення для майбутнього української мови і української держави має національна мовна свідомість і мовна гідність. У їхньому формуванні чільну роль має відігравати українська інтелектуальна еліта, насамперед вище керівництво держави, яке своїм особистим прикладом і зусиллями має утверджувати престиж української мови, української нації і держави. Вільне володіння державною мовою — юридичний обов’язок кожного громадянина України.
Процес постійного витіснення української мови з багатьох сфер життєдіяльності та прогресуюче зменшення її носіїв не призупинило навіть надання українській мові статусу державної 1989 року і подальше закріплення цього статусу як одного з елементів конституційного ладу країни в Конституції незалежної України.
На існуючу й нині деформованість мовної ситуації в Україні вказує співвідношення носіїв української і російської мов, що не відповідає співвідношенню етнічних українців і росіян на її території. За даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року, українці становлять 77,8 % людності України, тоді як українську мову визнало рідною лише 67,5 %. Всеукраїнське опитування Інституту соціології НАН України засвідчило: 2005 року українську мову вважали рідною 64,3 % населення, російську 34,1 %, іншу — 1,5 %, мовою спілкування дорослого населення в родинній сфері були: українська — 41,8 %, переважно російська — 36,4 %, обидві мови (залежно від обставин) — 21,6 %. Це протиприродне явище. Адже в усьому світі рідною мовою люди вважають мову свого, а не чужого народу, своєї, а не чужої нації.
Посилення процесу русифікації України викликано не тільки і не стільки кризою українського села, новими реаліями відкритого суспільства і ринковою конкуренцією, скільки неспроможністю пострадянської влади здійснювати послідовну і системну мовну політику. За минулі роки попередня влада не спромоглася ні схвалити Концепції державної мовної політики, ні розробити і здійснити ефективної програми мовного планування, ні створити дієвого механізму відродження і підтримки української мови, ні зупинити мовно-культурну експансію Росії чи протидіяти їй. У практичному плані це означало створення сприятливих умов для подальшого утвердження в Україні російської мови за рахунок витіснення з ужитку української.
За браком відповідної державної мовної політики негативні тенденції стали домінуючими на ринку друкованих ЗМІ та в царині вітчизняного книговидавництва. Річний наклад журналів та інших періодичних видань українською мовою 2004 р. становив 28 % від загальної кількості, тоді як ще 1995 року дорівнював 70 % (для російськомовних видань ці цифри зростають — з 18 % до 64 %). Питома вага річного накладу газет, що видаються українською мовою, за 10 років скоротилася з 50 % 1995 року до 32 %. Натомість російськомовні газети в загальному накладі зросли за цей час із 45 % до 59 %. І це зумовлено насамперед неукраїнською політикою приватних власників засобів масової інформації, а не об’єктивними причинами.
На книжковому ринку України переважають російськомовні видання. За даними Української асоціації книговидавців і книгорозповсюджувачів, більшість книжок, що їх реалізують в Україні, вийшли друком у Росії.
Засилля в українському інформаційно-культурному просторі іншомовної продукції сприяло не лише різкому скороченню українського мовного простору, а й призводить до руйнації способу думання і деформації ментальності громадян України, прищеплення їм чужих стереотипів, навіювання їм почуття упослідженості й меншовартості. Унаслідок цього відбувається ерозія ідентичності української нації і духовне нищення людського резерву, з якого формується українська еліта. Особливо небезпечною є мовно-культурна експансія Росії, яка супроводжується потоками ненависті й зневаги до української мови, української нації, української державності.
Співвідношення української і російської мов в інформаційно-культурній сфері не відповідає реальному поділові населення за етнічною ознакою і порушує людські й національні права його українськомовної частини. При цьому нехтується факт психологічної готовності значної частини російськомовних українців до зміни мовної ситуації на користь державної мови. Цей факт періодично засвідчують соціолінгвістичні опитування.
Стан фактичної дискримінації українців у їхній власній країні створює напруженість у міжмовних відносинах, яка посилюється через необґрунтовані домагання окремих політиків надати російській мові статус другої державної мови нарівні з українською і таким чином вибороти для чиновника право всупереч вимогам Конституції України не опановувати і не використовувати українську мову в офіційному вжитку. Ці домагання спрямовані не на захист мовних прав росіян і російської мови, якій в Україні ніщо не загрожує, вони працюють проти відродження української мови.
Нинішній мовний розвиток України й без надання російській мові статусу державної є потенційно небезпечним для майбутнього української мови, а відповідно, для майбутнього української нації і державної незалежності України.
У зв’язку з тим, що процес витіснення української мови керований і набув системного характеру, українська держава має діяти відповідно, вживаючи рішучих заходів на підтримку української мови як мови титульної нації і державної мови.
У системі державних пріоритетів мовна політика, спрямована на утвердження державної мови в суспільстві, має посідати провідне місце, оскільки її стратегічним завданням, поряд із гарантуванням мовних прав національних меншин, є утвердження суспільної злагоди і політичної стабільності, забезпечення єдності держави і зміцнення української державності.
Пріоритетом мовної політики України є утвердження і розвиток української мови — визначального чинника і головної ознаки ідентичності української нації, яка історично проживає на території України, становить абсолютну більшість її населення, дала офіційну назву державі і є базовим системоутворюючим складником української державності.
Державна мовна політика повинна унеможливити перетворення України з суверенної національної держави на денаціоналізований географічний простір, із меж якого мовами інших держав буде витіснено українську мову.
В Україні одна державна (офіційна) мова — українська. Відповідно до Конституції України, законів України та Рішення Конституційного Суду України від 14 грудня 1999 р. № 10-рп/99 про офіційне тлумачення статті 10 Конституції України, державність української мови є невід’ємним атрибутом конституційного ладу держави. Підґрунтям статусу української мови як державної (офіційної) є державне самовизначення української нації.
Володіння державною мовою та її використання посадовими і службовими особами органів державної влади та органів місцевого самоврядування є однією з обов’язкових умов для зайняття відповідних посад. Особи, які не виконують цих умов, мають бути свідомими того, що їхній власний вибір може мати для них несприятливі наслідки.
Громадяни України зобов’язані володіти українською мовою як мовою свого громадянства та використовувати її у сферах публічного спілкування. А держава повинна всіляко сприяти цьому. Знання української мови є неодмінною умовою набуття громадянства України. При цьому кожен громадянин України є вільним у виборі мови або мов у приватному спілкуванні.
Функціонування української мови як державної (офіційної) та її державна підтримка як мови титульної нації має поєднуватись з уважним ставленням до мов національних меншин, що історично мешкають у межах України, та забезпеченням захисту мовних прав осіб, що належать до таких меншин. І то не тільки російської національної меншини. Гарантування вільного розвитку, використання та захисту мов національних меншин відбувається відповідно до Конституції України і законів України з урахуванням стану кожної з них та реальних можливостей держави. У свою чергу забезпечення мовних прав осіб, що належать до національних меншин, та сприяння захисту і розвитку їхніх мов не мають перешкоджати вивченню державної (офіційної) мови та ставати на заваді її запровадженню в усіх сферах суспільного життя на всій території України.
Україна є унітарною державою, в межах якої немає регіонів компактного проживання осіб, що належать виключно до якоїсь однієї етнічної меншини і становлять переважну більшість населення України. Тому державний статус української мови несумісний із пропагандою чи іншою практичною діяльністю, спрямованою на запровадження другої державної мови, будь-яких форм регіональної мовної автономії або проголошення діалектів української мови окремими мовами.
Вважаючи, що державна мовна політика в Україні повинна відповідати конституційним нормам, положенням відповідних міжнародно-правових зобов’язань України та стратегії державотворення;
— враховуючи необхідність вироблення послідовного та виваженого підходу до розв’язання мовних проблем;
— усвідомлюючи, що застосування мов у державі має стати чинником єднання, а не розбрату, — V Всесвітній форум українців закликає:
Ÿ Президента України:
— створити у структурі центральних органів виконавчої влади центральний орган виконавчої влади з питань мовної політики;
— створити консультативно-дорадчу раду з питань мовної політики, підзвітну Президентові України, включивши до її складу провідних фахівців — представників галузевих інститутів Національної академії наук України та представників громадських організацій і творчих спілок, заборонити закриття шкіл з українською мовою навчання, а також ліквідацію і злиття українськомовних класів з класами з російською мовою навчання, що практикується сьогодні владними структурами на Донеччині та Луганщині;
— відродити мережу українськомовних дитячих садочків і вищих навчальних закладів з українською мовою викладання у Південно-Східній Україні;
— розв’язати питання щодо виборів ректора Донецького національного університету на конкурсній основі. Сьогодні університетом незаконно, в ручному режимі, здійснює керівництво в. о. ректора Єгоров — ставленик міністра Д. Табачника.
Вважаємо неприпустимим подальше перебування Д. Табачника на посаді міністра освіти, науки, молоді і спорту в зв’язку із проведенням ним антиукраїнської гуманітарної політики.
Ÿ Верховну Раду України:
— запровадити, починаючи з 2012 року, щорічні парламентські слухання, присвячені розвитку та функціонуванню української мови в Україні;
— прийняти закон про державну мову та закон про мови в Україні, який би відповідав духові Конституції держави.
Ÿ Кабінет Міністрів України:
— розробити та внести на розгляд Верховної Ради України:
а) проект Концепції державної мовної політики України;
б) проект загальнодержавної Програми розвитку, функціонування та дослідження української мови на 2012—2020 роки;
— розробити та внести на розгляд Верховної Ради України проекти законів України про внесення змін до відповідних законів України з метою:
а) заборони заснування в Україні засобів масової інформації іноземними юридичними і фізичними особами та особами без громадянства;
б) забезпечення українськомовній продукції не менш як 75 % часу трансляції та місця на шпальтах друкованих засобів масової інформації;
в) відмови телеорганізаціям, які порушують закони, що регулюють питання використання державної мови, в отриманні чи продовженні ліцензії на право користування каналами мовлення;
г) запровадження пільгового оподаткування та іншої фінансової підтримки українськомовної друкованої продукції, періодичних видань, кіно- та аудіопродукції;
ґ) передбачення відповідальності за порушення законів, що регулюють питання застосування державної мови в Україні, зокрема для посадових осіб, які при виконанні своїх посадових обов’язків використовують як засіб спілкування іншу, не державну мову;
д) передбачення у законодавстві про національні меншини положення про обов’язковість володіння державною мовою громадянами, які належать до національних меншин і постійно проживають в Україні.
— Створити у структурі Кабінету Міністрів України управління з питань мовної політики.
— Враховувати щорічно при підготовці проекту закону України про Державний бюджет України на відповідний рік видатки на забезпечення виконання заходів, пов’язаних з розвитком, функціонуванням та дослідженням української мови, зокрема й за межами України.
— Передбачити, починаючи з 2012 року, збільшення асигнувань на розвиток та дослідження української мови, реалізацію додаткових заходів щодо розширення сфери її функціонування як державної; своєчасно і в повному обсязі фінансувати витрати, передбачені на проведення заходів з розвитку, функціонування та дослідження української мови;
— розробити систему проходження курсів української мови для державних службовців;
— запровадити поетапний механізм атестації державних службовців і викладачів навчальних закладів державної та комунальної форм власності на знання української мови;
— розробити заходи щодо підтримки випуску національної кіно-, відео-, аудіопродукції, тиражування кращих українських фільмів, а також дублювання і озвучення українською мовою творів світового кіномистецтва;
— розробити систему моніторингу та здійснити аналіз динаміки і характерних тенденцій розвитку етномовних процесів, функціонування української мови в різних сферах суспільного життя та регіонах України;
— забезпечити широке видання перекладів українською мовою кращих творів світової літератури, зокрема й драматургії;
— підвищити відповідальність художніх керівників за дотримання театром мовного статусу і чистоти мови з метою підвищення рівня мовної культури у театрально-видовищних закладах України державної та комунальної форм власності;
— вважати першочерговою справою розвиток фундаментальних і прикладних наукових досліджень та розробок у галузі лінгвістичної технології та створення інтелектуальних мовно-інформаційних систем нового покоління;
— затвердити підготовлений Національною академією наук України, Міністерством освіти і науки України та Міністерством оборони України проект міжгалузевої науково-технічної програми — “Інформація. Мова. Інтелект”;
— сприяти забезпеченню фінансування державних програм зі створення національної словникової бази, зокрема програми “Словники України”, а також підготовки до друку багатотомних енциклопедичних видань і створення їхніх електронних варіантів;
— забезпечити впровадження української мови в усі сфери навчально-виховного процесу та позанавчальної діяльності навчальних закладів державної та комунальної форм власності.
Ÿ Телерадіоорганізаціям та друкованим засобам масової інформації в Україні незалежно від форм власності:
— дотримуватися у своїй діяльності встановлених квот українськомовного мовлення, національних фільмів та передач або програм національного виробництва відповідно до законів;
— запровадити на радіо та телебаченні цикл постійних передач про традиції, звичаї і побут українського народу та пропаганду української мови;
— продовжити обговорення в засобах масової інформації актуальних проблем сучасного стану функціонування української мови в Україні та завдань щодо підвищення її авторитету і престижу.
Ÿ Учасники Форуму констатують принизливий стан українськомовної освіти та культури в АР Крим.
Форум занепокоєний порушенням конституційних прав майже 700-тисячного українського населення півострова на отримання освіти та виховання дітей рідною, до того ж державною мовою. За всі роки незалежності України при загальній кількості 600 шкіл в АР Крим створено лише 7 українськомовних. Їх відкрили завдяки героїчним зусиллям українських громадських організацій, долаючи шалений спротив місцевих комуно-шовіністичних чиновників та цілковиту байдужість центральної влади.
Із 1000 газет, зареєстрованих в АР Крим, з місцевого бюджету фінансують лише 40-сторінкову вкладку “Кримський діалог” у газету “Кримские известия” (органу Верховної Ради Автономії). Майже рік Міністерство культури не фінансувало єдиної українськомовної газети “Кримська світлиця”, створеної українською громадськістю ще 1992 року.
Будівля Українського музичного театру в м. Сімферополі перебуває в аварійному стані, а його репертуар переважно російськомовний. У більшості середніх та вищих навчальних закладів, навіть у тих, які фінансуються з державного бюджету, викладання ведеться мовою іншої держави.
Українська мова як державна не функціонує ані у представницьких, ані у виконавчих, судових та правових органах влади. У Криму не існує жодного українськомовного дитячого садочка.
Зазначена ситуація генерує міжнаціональну напругу, викликає міжконфесійні конфлікти і є загрозливою для національної безпеки української держави.
1. Учасники Форуму закликають Президента, Уряд України та керівництво Кримської Автономії призупинити новітнє широкомасштабне антиконституційне зросійщення українського та кримськотатарського населення Криму.
2. Вимагаємо невідкладно розширити мережу українськомовних дошкільних установ середніх шкіл, середніх та вищих навчальних закладів у Кримській Автономній Республіці. Довести їхню питому вагу на першому етапі до пропорційної чисельності українського населення (25—30 відсотків).
3. Вимагаємо від Міністерства юстиції, Генеральної прокуратури та Служби безпеки України призупинити в Криму діяльність антиукраїнських, антидержавних та сепаратистських організацій і воєнізованих груп, діяльність яких є загрозливою для національної безпеки України.
4. Делегати Форуму вимагають від МЗС України, Генпрокуратури та правоохоронних органів призупинити антиконституційну діяльність консульств Російської Федерації у м. Сімферополі та м. Севастополі з надання громадянам України російського громадянства.
5. Привертаємо увагу Верховної Ради, Президента та Уряду України на протиправні дії місцевої влади з забороною виділення землі для будівництва церков УПЦ Київського Патріархату та УГКЦ на Кримському півострові.
На наступний рік припадає 65-та річниця депортації з рідних земель Лемківщини, Бойківщини, Надсяння, Холмщини і Південного Підляшшя 150 тисяч польських громадян української національності в рамках операції “Вісла”.
Рішенням Політбюро Польської робітничої партії з 29 березня 1947 року “в рамках репресійної операції щодо українського населення (…) постановляється у короткі строки переселити українців на повернені землі, не утворюючи компактних поселень і не ближче ніж 50 кілометрів від кордону”. У 1944—1946 рр. депортовано з Польщі до СРСР 480 тисяч українців. Унаслідок етнічних чисток 1944—1947 рр. було знищено багатовікову українську культурну спадщину.
V Всесвітній форум українців у Києві закликає депутатів Сейму Республіки Польщі прийняти рішення, яке засудило б етнічні чистки 1944—1947 років та створило відповідні юридичні передумови для ліквідації наслідків депортації, а саме:
— надання державної допомоги особам, які прагнуть повернутися на рідні землі;
— повернення майна депортованим або їхнім юридичним спадкоємцям;
— повернення майна юридичних осіб чинним українським організаціям;
— вшанування пам’яті жертв війни та післявоєнного періоду.
Ÿ У зв’язку з тяжким матеріальним станом музейних та архівних установ в Україні (у Києві за 20 років Незалежності не збудовано жодної нової спеціалізованої музейної споруди), незадовільною роботою щодо ознайомлення з культурними скарбами, накопиченими державою представників діаспори та громадян України, розробити та впровадити форми залучення українців у діаспорі до створення музейних та архівних установ в Україні (допомога коштами у створенні колекцій та спорудженні нових музейних споруд, розшуку та передачі в Україну рухомих пам’яток культури). У зв’язку з тяжким станом реставраційної справи в Україні, відкрити в діаспорі рахунки на збирання коштів для реставрації пам’яток державної частини Музейного фонду України. Виділяти кошти на проведення у країнах поселення українців у діаспорі та в регіонах України коштів на влаштування виставок українських малярів та майстрів ужиткового мистецтва, пам’яток історії України.
Вимагати від Міністерства культури України зберегти колекції Музею історії міста Києва, Національного музею українського народного декоративного мистецтва, Переяслав-Хмельницького національного історико-культурного заповідника, Музею історико-культурної спадщини зони відселення Чорнобильської катастрофи у місті Києві.
У зв’язку з цим розпочати збір коштів на будівництво нових окремих споруд для музеїв історії міста Києва, Національного музею українського народного декоративного мистецтва, Історичного музею та Музею українського народного одягу в м. Переяславі-Хмельницькому, Музею історико-культурної спадщини зони відселення Чорнобильської катастрофи у місті Києві та звернутися до керівництва України із закликом розпочати таке будівництво найближчим часом.
Вимагати від уряду України впорядкування та збереження могил учасників українських визвольних змагань та діячів української культури (особливо звернути увагу на погано обстежені пам’ятки ХVІІ—ХХ ст.), внести їх до Державного реєстру нерухомих пам’яток культури в Україні.
Видрукувати великими накладами та розмістити на постійний показ в інтернеті переліки усіх архівних справ, які зберігаються у центральних, обласних та міських архівних установах, музеях та бібліотеках України. Розсекретити і оприлюднити друком та в інтернеті документи, пов’язані із агресією проти Української Народної Республіки іноземних держав, голодоморами 1921, 1932—1933 та 1947 років, боротьбою іноземних держав проти українського національно-визвольного руху у ХІV—ХХ ст., політичними репресіями часів СРСР.
Створити при УВКР та громадських організаціях діаспори осередки з розшуку та повернення в Україну незаконно вивезених з її території культурних цінностей. Звернутись від імені світового українства до керівництва Російської Федерації із закликом повернути Національному художньому музею України взяті на виставку у 30-х роках минулого століття і не повернуті досі фрески та мозаїки Михайлівського Золотоверхого собору.
Визнати таким, що ображає почуття шанувальників української культури, знищення унікальних історичних інтер’єрів авторства видатних українських митців В. Кричевського та П. Костирка Музею Т. Г. Шевченка на Чернечій горі в Каневі. Просити керівництво України відновити ці унікальні інтер’єри, знищені під час реконструкції Музею Т. Г. Шевченка на Чернечій горі в Каневі.
Встановити у Києві пам’ятник видатному українському громадському діячеві, письменникові, вченому, меценатові, борцеві за соборність та незалежність України, авторові слів церковного гімну України “Боже великий, єдиний…” Олександрові Яковичу Кониському, якому напередодні відкриття Форуму — 18 серпня 2011 року виповнилося 175 років від дня народження. Назвати на його честь вулицю у столиці України — Києві.
Виділити кошти та створити належні умови для навчання дітей закордонних українців у вищих навчальних закладах України.
Забезпечити державну підтримку міжнародному конкурсу знавців української мови імені Петра Яцика.
Звернути увагу Міністерства охорони здоров’я України на поліпшення здоров’я дітей, які мешкають на радіоактивно забруднених територіях.
Створити національний пантеон видатних діячів України.
Виділити кошти на ремонтні роботи у всесвітньо відомому Музеї “Тюрма на Лонцького”.

Ухвалено на V Всесвітньому форумі українців
21.08.2011 р.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment