БАТЬКАМ ВІДМОВЛЕНО У ВІЛЬНОМУ ВИБОРІ ШКОЛИ

Володимир ПРОЦЕНКО,
м. Севастополь

У Севастополі 14 років працює школа-інтернат № 7 з українською мовою навчання, та багатьом місцевим можновладцям її діяльність не імпонує. Вони хизуються трьома місцевими школами з російсько-українською мовою навчання, де існує повна дискримінація прав дитини на вільне вживання рідної мови. На кожному кроці школярам доводиться чути глум з уст ненависників щодо “хахляцкіх класов”. Не кожен дорослий може здолати постійний психологічний прес, а що вже говорити про дітей, у яких формується світогляд?!
Для питомої української школи в Севастополі достойного місця не знайшлося, тож школа-інтернат успішно працювала в приміщенні, збудованому для дошкільного закладу: 15 випускників уже навчаються в університетах. Це відмінний показник для школи, в якій донедавна навчалося 140 дітей, а нині й половини не набереться. Причина криється в недолугих реформах українофоба Дмитра Табачника і його нищівному адмініструванні освітянських закладів. Коли минулого року директору школи Галині Колесник заступник начальника управління освіти Віктор Корнієць заборонив набирати першокласників, місцева “Просвіта” стала бити на сполох. Але директриса, остерігаючись звільнення, погодилася, що 14 дітей, яких батьки привели до першого класу, менше встановленої міністерством норми, хоча всі шкільні заклади міста мають низький наплив першокласників. Після письмового звернення просвітян до начальника управління освіти Миколи Чербаджі надійшла заспокійлива відповідь, що реформування школи-інтернату не буде.
Нині керівництво управління освіти змінилося, і розпочалися нові знущання над українськими дітьми та їхніми батьками. Тепер уже відома севастопольська проросійська діячка і колишній депутат “руського блоку” Тетяна Сорокіна, що очолила в міському управлінні освіти громадську раду, в травні ц. р. ініціювала робочу групу експертної ради із вивчення навчально-виховного процесу вихованців школи-інтернату № 7. У перевірці взяли участь такі ж вороже налаштовані до українства освітяни Новикова, Бородінова, Іваницька, Котова, Литвинова. Представників батьківського комітету і просвітян до перевірки не залучали. Висновок перевірки, надрукований російською мовою, був однозначним — у школі-інтернаті № 7 з українською мовою навчання зменшився контингент учнів і здійснюється неякісне навчання рідною мовою. З цим висновком лише одна з членів експертної ради, завуч гімназії № 8 Наталія Іванко не погодилася, не визнала за доцільне реорганізувати школу-інтернат № 7 з українською мовою навчання, а дітей перевести в загальноосвітню школу № 11 з відкриттям класів з українською мовою навчання.
На липневе засідання колегії міського управління освіти з приводу закриття єдиної в місті українськомовної школи прибули з протестом голова об’єднання міської “Просвіти” Володимир Проценко, член Ради об’єднання Мирослав Мамчак, активні просвітяни Юрій Тимощук та Євгенія Вітвицька і аргументували необхідність функціонування навчального закладу та обґрунтували політичну складову вчиненого акту. Це дещо отямило нового керівника управління освіти Круглова: колегіальний орган усю опінію переклав на плечі керівника школи Галини Колесник і рекомендував звільнити її з посади директора. Майже всі провини, що інкримінувалися Галині Григорівні, — від бездіяльності відповідальних чиновників управління освіти. Насторожило і те, що начальник управління освіти Круглов наспіх, без урахування думки представників педагогічного колективу та батьківського комітету обов’язки директора школи-інтернату поклав на білоруску за національністю, яка не володіє українською мовою. Ось тут і розпочалася нова хвиля наступу на місцевих українських дітей. Тепер уже з волі заступниці начальника міського управління освіти Жанни Слюсар було повернуто понад двом десяткам батьків документи на першокласників. Керівництво міського управління освіти вчинило гуманітарний злочин не тільки щодо дітей та батьків, а й здійснювало психологічний тиск на педагогічний колектив, поставивши вчителів у залежність від безробіття. Севастопольським українцям, що привели першокласників до школи, не залишалося вибору і вони віддали своїх діток до шкіл, де панує російське мовне і культурне виховання. Можновладці зазіхнули на права дітей вільно плекати рідну мову — що міжнародною спільнотою розцінюється як тяжкий злочин проти духовного життя і діяльності націй і народів. Вони порушили відповідні норми Конституції України і Міжнародної Декларації прав дитини, ратифікованої Верховною Радою України.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment