ОСМИСЛЮЮЧИ МИНУЛЕ, ПРАЦЮЄМО НА МАЙБУТНЄ

img_2699Нещодавно виповнилося 25 років відтоді, як відкрився для відвідувачів Національний музей літератури України, центральний музей подібного профілю. Вітаючи творчий колектив із ювілеєм, поспілкувалися із заступником директора з наукової роботи Наталією Бондар і заступником директора з науково-освітньої роботи Раїсою Сенніковою, які розповіли про досягнення та плани на майбутнє.

ВИВЧАЄМО ЛІТЕРАТУРНИЙ ПРОЦЕС ВІД НАЙДАВНІШИХ ЧАСІВ
— Наталіє Іванівно, як створювався Національний музей літератури України?
— Кияни та гості міста добре знають ошатний будинок на розі вулиць Б. Хмельницького та Терещенківської, у якому вже понад чверть століття розташований Національний музей літератури України. Упродовж багатьох років його очолює заслужений працівник культури України Галина Сорока.
Музей було створено за Постановою Ради Міністрів України від 5 серпня 1981 року. Для відвідувачів він відчинив свої двері 2 липня 1986 р. у приміщенні пам’ятки архітектури кінця XIX ст., де з 1871 року діяв один із кращих приватних навчальних закладів — Колегія Павла Галагана і де 1886 року в колегіатській церкві Св. Павла Іван Франко вінчався з Ольгою Хоружинською.
Зазвичай музеї створюють на основі вже існуючих колекцій. Наш музей не мав такої основи. Музейні працівники повинні були зібрати експонати і в дуже стислий термін побудувати експозицію. Але не так просто відшукати стародруки, меморіальні речі та рукописи письменників, які вже відійшли у вічність. Нам дуже прислужилася бібліотека відомого поета і перекладача Миколи Терещенка, яку музей викупив у його сина, і таким чином збагатився справді унікальними виданнями, багато з яких було використано у постійній експозиції.
Унікальність новоствореного музею полягала в тому, що його експозиція знайомила відвідувачів із літературним процесом на українських землях від найдавніших часів і до нинішніх. Було представлено понад 5 тисяч експонатів, серед яких рідкісні першодруки, прижиттєві видання класиків української літератури, рукописи, світлини, особисті речі митців, твори образотворчого та декоративного мистецтва. Серед реліквій, які й сьогодні можна побачити в залах — рукописна книга XVI ст. “Ліствиця” Іоанна Ліствичника, “Апостол” Івана Федорова, прижиттєві видання І. Котляревського, Т. Шевченка, Лесі Українки та інших письменників, особисті речі Марка Вовчка, Панаса Мирного, І. Нечуя-Левицького, О. Кобилянської, Дніпрової Чайки, Г. Косинки, Остапа Вишні, О. Гончара, В. Земляка… Експозиція постійно доповнюється й оновлюється, фонди музею поповнюються новими надходженнями. Сьогодні музейна колекція нараховує понад 86 тисяч експонатів.
Із 2004 року для відвідувачів гостинно відчинив свої двері філіал нашого музею — Київський літературно-меморіальний музей-квартира Миколи Бажана.
— Якими новими іменами збагатилася експозиція і фонди музею за роки незалежності України?
— Кардинальні зміни в політичному, соціальному й духовному житті, що відбулися в Україні впродовж останніх 20-ти років, змусили переосмислити літературу як національну художню систему в усій її складності й суперечливості. Особливо це стосується літератури XX ст., тому цей розділ експозиції перебудували. Нині в ньому широко представлено український модернізм, літературу “Розстріляного відродження” (1920—1930 рр.), українську літературу, яка творилася на еміграції (“Празька школа”, “МУР”, “Слово”), а це безліч нових імен в експозиції: В. Винниченко, М. Хвильовий, Є. Маланюк, О. Ольжич, О. Теліга, Т. Осьмачка, В. Петров, У. Самчук, І. Багряний, В. Барка та ін. Ми прагнемо представити правдиву й повноцінну картину, яка дозволить відвідувачам водночас охопити поглядом увесь літературний материк, незалежно від того, де, в яких умовах, по який бік кордону з’явився той чи інший справжній мистецький твір.
Адже музей — це місток між минулим і майбутнім. Осмислюючи духовні надбання попередніх поколінь, зберігаючи і пропагуючи їх, ми працюємо на майбутнє.
— Окрім побудови нових експозицій та поповнення фондів над чим ще працюють ваші науковці?
— Музей — це і науково-дослідна установа. Тому наша робота спрямована також на розробку нових тем, концепцій нових експозицій і тематико-експозиційних планів виставок (до визначних літературних подій, ювілеїв письменників тощо), вивчення та введення в науковий обіг матеріалів із фондів музею, підготовку публікацій, проведення наукових конференцій і спільних досліджень з іншими науковими установами. З 2006 року видається збірник наукових праць “Національний музей літератури: пошуки, дослідження, перспективи”. Традиційною стала науково-практична конференція, яка проходить щороку у жовтні і на яку для обміну досвідом запрошують співробітників літературних музеїв з усієї України. Адже наш музей — це ще й науково-методичний центр. До участі у конференціях залучаємо також провідних науковців Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України. З цією установою ми постійно співпрацюємо, щиро вдячні М. Жулинському, С. Гальченку, М. Сулимі, В. Дончику, Е. Соловей, Т. Гундоровій та іншим науковцям, які завжди долучаються до музейних заходів. І нині в музеї проходить виставка “Пора для України жить…” до 155-річчя Івана Франка, на якій представлено експонати не лише з фондів нашого музею, а й архівні матеріали з Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка.
Музей — це ще й різноманітні літературні зустрічі, вечори, фестивалі, презентації, вручення літературних премій. Ми завжди раді вітати добрих друзів нашого музею — письменників І. Дзюбу, Б. Олійника, І. Драча, Д. Павличка, В. Шевчука, Ю. Мушкетика, О. Лупія, А. Дімарова, Є. Сверстюка, М. Слабошпицького, Я. Гояна, П. Перебийноса, П. Засенка, П. Осадчука, В. Довжика, С. Йовенко, Г. Чубач… З глибокою вдячністю і пошаною згадуємо М. Руденка, О. Мишанича, М. Коцюбинську, В. Мельника, Ф. Погребенника, А. Погрібного, Р. Корогодського, О. Дмитренка, Я. Оксюту, які щиро переймалися долею нашого музею.
ДІТИ — НАЙДОРОЖЧИЙ
СКАРБ УКРАЇНИ
— Раїсо Павлівно, які заходи Ви організовуєте, щоб зацікавити відвідувачів музею, насамперед школярів та студентів?
— Науково-освітня робота музею спрямована на якнайповніше задоволення потреб різноманітних груп населення. Ми постійно вивчаємо запити відвідувачів. Особливого значення надаємо роботі зі школярами, студентством, молоддю, пам’ятаючи заповіт Олени Пчілки: “Діти — це найдорожчий скарб України, це — наша молода Україна”. Для них розроблено постійно діючу програму “За духовне відродження України”, яка включає оглядові екскурсії, 38 тематичних, 55 лекцій. У фільмотеці музею — 69 науково-документальних і науково-популярних фільмів про літературні постаті. Проводимо освітні заходи за комплексними програмами: “Вшановуємо Тараса Шевченка”, “Доля мови — доля народу”, “Дзвони пам’яті”, “Духовні свята України” тощо.
Щороку музей приймає близько 90 тисяч відвідувачів, проводиться понад 1000 екскурсій, сотні лекцій, масових заходів, близько 60 літературно-мистецьких виставок.
Усі напрямки науково-освітньої роботи музей здійснює у тісній співпраці з Національною спілкою письменників України, з творчими та самодіяльними художніми спілками, видавництвами, громадськими організаціями, навчальними закладами та ін. Прикладом партнерства із творчими спілками може бути традиційний Тиждень дитячої книги у музеї. Цього року він мав назву “Квітневий Книгоград” (до Міжнародного дня книги), який об’єднав усіх творців книги і читачів: письменників, художників, видавців, музейних працівників, бібліотекарів, педагогів, дітей. Виставка “У книжковім Книгограді видавців вітати раді” розпочиналася дитячими роботами переможців конкурсу “Книги-саморобки” з їхніми пропозиціями щодо книги майбутнього. Із вдячністю згадуємо презентації кращих видавництв України: “А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА”, “Махаон-Україна”, “Старого Лева”, “Грані-Т”, “Твердиня”, “Вежа” та ін. Продовжуючи традицію Колегії Павла Галагана, працюємо з дітьми-сиротами та вихованцями спеціалізованих шкіл-інтернатів. Ми були зворушені підтримкою Тетяни та Юрія Логушів, засновників літературного конкурсу “Коронація слова”.
Чарівний дивосвіт дитячої книжки сповиває людину з перших років її життя і тому так важливо, яка книжка буде першою. Такі питання неодноразово обговорювалися на засіданнях “Клубу дитячих письменників”, куратором якого є О. Ільченко. Цікавими були зустрічі дітей із авторами книг, на яких майстри слова демонстрували свої захоплення: Зірка Мензатюк — вишивку, Ірен Роздобудько і Леся Воронина — бісероплетіння, мультиплікацію, О. Ільченко — світлини старого Києва.
— Музей відвідують люди різного віку, різної освіти. Як Вам вдається задовольнити їхні потреби?
— Обслуговування ведеться диференційовано. Для молодшої та середньої школи діє літературно-мистецька світлиця “Духовність української родини”, яку очолює впродовж п’яти років Марійка Морозенко; для старшої школи і студентства діє лекторій “Душа тисячоліть шукає себе в слові”; для родин та студентів Університету третього віку діє “Клуб вихідного дня”; для студентів, науковців — “Клуб модерної літератури”. Форми роботи урізноманітнюються. Почала діяти програма “На гостини до музею”, в межах якої відбуваються презентації шкіл, видавництв, літературних студій. Нещодавно відбулася презентація збірки учнівської поезії “Первоцвіт” суспільно-гуманітарної гімназії № 176. На святі був присутній увесь колектив школи.
— Які ще нові форми роботи, цікаві акції запам’яталися?
— Ми долучаємося до міжнародної акції “Ніч у музеї”. Цього року представили “Галерею жіночих портретів”. В інтер’єрі старовинної бібліотеки при свічках звучала барокова музика та поезія у авторському виконанні. Цікаво пройшла акція безперервного читання “Дон Кіхота” М. Сервантеса іспанською мовою. Її ініціатором було Посольство Іспанії в Україні. 15 років такі читання успішно проходять у країнах Західної Європи. За ініціативою музею рамки проекту розширено: пропагували світовий шедевр не лише мовою оригіналу, а також у кращих перекладах українською. Участь у читаннях узяли всі охочі. Для відтворення духу Іспанії епохи середньовіччя залучили художника Ю. Шабловського (серія робіт “Повернення “Дон Кіхота”), Київську художню студію ім. Н. Осташинського. Родзинкою свята стали роботи студентів Київського коледжу легкої промисловості: паперові вітряки, декоративне панно за романом “Дон Кіхот”. Атмосферу Іспанії доповнювали танцювальне дійство та показ моделей цієї тематики. У холах безперервно демонструвалися кінофільми за романом Сервантеса.
Нещодавно у музеї відбулася літературно-мистецька виставка “Загадкова Індія”, ініціатором якої стала відома галерея “Раритет-Арт”. У її оформленні були задіяні кращі сучасні дизайнери-мистецтвознавці. Індію подано через сприйняття письменників, художників, фотомайстрів, акторів. Поруч зі старовинним живописом, скульптурою, сучасною інсталяцією цікавою була сторінка української індології з колекції нашого музею (переклади творів Т. Шевченка бенгальською, індійські легенди І. Франка, “Стародавня історія східних народів” Лесі Українки, переклади П. Тичини, М. Бажана, О. Гончара, Б. Олійника, П. Засенка) та музею поетки-мисткині Параски Плитки-Горицвіт із с. Криворівні, що на Івано-Франківщині.
Із 23 серпня діє виставка “Окрилене слово” (Українська література за роки Незалежності). Незабаром відбудеться вручення літературної премії “Золотий тризуб”. До Дня знань створено виставку “Від перших кроків до першого дзвінка”, де школярі побачать рідкісні “Букварі”, “Абетки” та улюблені іграшки — порцелянові ляльки з колекції Л. Соколова.

Спілкувалася Надія КИР’ЯН
Фото Олеся ДМИТРЕНКА

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment