Харківське міське товариство «Спадщина» б’є на сполох

ХМТ “Спадщина” від 1992 року на аргументованих підставах орендувало в Управлінні комунального майна та приватизації Харківської міської ради приміщення за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 44/2, а від 2003 року — у цьому ж будинку, тільки в іншому під’їзді. “Спадщина” власним коштом зробила капітальний ремонт приміщень, які були в занедбаному й непридатному для експлуатації стані, та обладнала за європейським рівнем навчальні класи для молоді. Плата за оренду та комунальні послуги проводилися ХМТ “Спадщина” регулярно і в зазначений термін. Проте від квітня 2009 року, використовуючи надумані приводи, Харківський міськвиконком під особистим контролем тодішнього Харківського міського голови Михайла Добкіна розриває договір про оренду з ХМТ “Спадщина” і вимагає виселення товариства із займаних приміщень.
Надалі керівництво Управління комунального майна та приватизації Харківського міськвиконкому подає позовну заяву до Господарського суду Харківської області на виселення ХМТ “Спадщина”.
Крім того вигідне розташування (середмістя) та проведений капітальний ремонт роблять офіс ХМТ “Спадщина” комерційно привабливим для нечистих на руку ділків.
Із протестними заявами щодо незаконного виселення керівництво ХМТ “Спадщина” в особі голови Товариства Валерія Дяченка зверталося до місцевих органів влади, Харківської облдержадміністрації, вищих органів влади, органів правопорядку. Відповідь надійшла лише від харківської міліції й прокуратури, які “за відсутністю складу злочину” відмовилися захистити Товариство.
Обстояти свої права в залежному від влади суді українці не змогли: рішення були продубльовані. А дочекатися результатів розгляду нової касаційної скарги Вищим господарським судом України харківська антиукраїнська влада не захотіла: 2 вересня 2011 року з допомогою озброєного підрозділу, вирізавши вхідні двері й увірвавшись до приміщень, виконавці з процесуальними порушеннями здійснили виселення корисної для суспільства культурологічної організації українців. Ігноруючи низку статей Конституції України, Постанову Верховної Ради про заборону відбирати приміщення у організацій, редакцій культурологічного і просвітницького спрямування, антиукраїнська влада, навіть не запропонувавши іншого приміщення, застосувала силу.
Сучасна історія Харкова знає про те, як “викинули на вулицю” Харківські обласні відділення Українського Фонду культури, Конгресу української інтелігенції, книжкові магазини “Кобзар”, “Книжковий світ”, “Академічна книга”, “Поезія”, “Медична книга”, “Книгарня”, Медичну бібліотеку. В історію Харкова вписано понівечення пам’ятників (навіть усесвітньо відомого монумента Тарасові Шевченку), пропам’ятних дощок, побиття і вбивства активістів, підпали приміщень досі “невідомими зловмисниками”, знищення українськомовних газет “Вечірній Харків”, “Слобідський край”, часопису “Березіль”, зачистку Харківщини від підприємців-українців і від “Урядового кур’єру” та “Голосу України”. Не забудуть літописці й шахрайство в державній звітності про українськомовну освіту й під час приватизації підприємств, шахрайство під час виборів і під час розподілу частот для теле-, радіотрансляцій, витіснення з державних посад українців, українськомовного репертуару в театрах, рішення облради з подачі голови обладміністрації про ліквідацію Українського культурного центру “Юність”.
Такими діями ідеологічні спадкоємці організаторів Геноциду—33 та репресій, неукраїнці: Харківський міський голова Г. Кернес (він же очільник міської структури Партії регіонів), голова Харківської обласної державної адміністрації М. Добкін (він же очільник обласної організації Партії регіонів) де-факто ведуть “бої” проти української культури.
Українці знають: те, що в Харкові сьогодні — те в Києві та в усій Україні буде завтра… Бо сьогодні Харків — антиукраїнський полігон.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment