«Я — вже земля. А вам ще треба неба…»

Олена ФЕЩЕНКО,
голова Черкаського обласного об’єднання товариства “Просвіта”

Письменник і час. Час і простір… Люди, події, радощі, страждання… Хто здатний помічати особливості розвитку суспільства, той може опоетизувати життя, захопити творчістю, допомогти долати труднощі, творити довкола себе світ добра, любові, світла, щастя…
Таким був поет, прозаїк, перекладач, публіцист, журналіст, редактор і видавець, наш сучасник — Володимир Затуливітер. Його доля — це страждати, творити, багато роботи переробити і залишити по собі 10 поетичних збірок, переклади литовських, молдовських поетів. А ще — праця у видавництвах “Молодь”, “Дніпро”, журналі “Сучасність”. Думаю, нікого не залишать байдужим слова письменника: “Моя впертість — це моя совість. Вона — внутрішній цензор, який змушує за будь-яких суспільних умов залишатись самим собою. Може, тому за жодну з написаних книжок мені не соромно”. Після смерті Володимира Івановича його друзі й шанувальники заснували Всеукраїнський фонд В. Затуливітра, видали збірки поезій, почали популяризувати їх, і коло прихильників значно розширилося. На Сумщині, у його рідній школі, створено кімнату-музей. З ініціативи Черкаського обласного об’єднання товариства “Просвіта” стало доброю традицією проводити літературні читання, читацькі конференції, конкурси, фестивалі за творчістю класиків української літератури, письменників рідного краю. До когорти названих тепер належить і Володимир Затуливітер, який знайшов свій останній прихисток на Канівщині.
…Село Бучак, що в Канівському районі, на день святого Володимира — 28 липня скликає всіх, хто небайдужий до творчості В. Затуливітра, на Затуливітрівські читання. Тут, на сільському цвинтарі, він похований на Козацькому шпилі, звідки видно Чернечу гору, могилу, пам’ятник Тарасу Шевченку, який був для Володимира Затуливітра найвищим еталоном совісті і таланту. Могилу Затуливітра почали відвідувати і доглядати просвітяни Канівщини, а в останні два роки Черкаська “Просвіта” взяла шефство над цим святим місцем, де щорічно відкриваються читання. Так було і цього року. Поспішали в Бучак і кияни, і черкащани, і сміляни, і канівчани та школярі із сусідніх сіл — з Бобриці, Грищенців. Села Бучак, на жаль, уже й немає на мапі, але його вихідці часто приїжджають чи до старенької батьківської хати, чи на дворище, чи на могилки… На могилу Володимира Затуливітра лягли живі квіти, привезені з Черкас, Києва, Канева. Петро Засенко, поет і побратим В. Затуливітра, після символічних позивних — 9 ударів у мідну чашу — розпочав дев’яті Затуливітрівські читання. Сказав своє слово-спогад і запрошував присутніх до виступів. Любов Снісар — голова Всеукраїнського фонду В. Затуливітра — звітувала про проведену за рік роботу, розповідь доповнила голова обласного фонду В. Затуливітра та районного осередку товариства “Просвіта” Валентина Носенко, а також прочитала власний вірш, присвячений поету. Голова обласної організації Спілки письменників України, кандидат педагогічних наук Валентина Коваленко у своєму виступі підкреслила, що слово Затуливітра має магічну силу. Він — поет непересічний, величина незмінна, наше завдання популяризувати його твори, аби в пам’яті народній залишався надовго. Цьогоріч до проведення читань долучилася місцева влада — сільський голова села Бобриці, заступник голови Канівської районної ради. Звучали вірші поета, їх читали молоді просвітяни. Унікальне явище продемонструвала майстриня зі столиці: на рушнику вишила образи-символи поезій В. Затуливітра.
…Довкола панувала тиша, її прорізав спів бандуриста із Сумщини.
“Нема нам слави на землі…” — покотилося по горі і зникло аж десь біля Дніпра.
Така ж урочистість панувала і на дворищі письменника, де продовжилися читання. Серед яблунь, винограду, трав і квітів ще піднесеніше звучали вірші, їх читав заслужений діяч мистецтв Василь Довжик, а також гості зі Львова, Черкас, Сміли, Канівського району. Любов Василівна Снісар всім подарувала збірку поезій В. Затуливітра “Чаша жертовності”.
Шкільна молодь і студентство Черкащини до творчості письменника долучилися раніше. Саме з ініціативи просвітян упродовж останніх років ім’я Володимира Івановича стало відоме на Черкащині. На конкурсах читців класичної і сучасної поезії звучать його вірші. Переможців запросили до Києва на вечір пам’яті В. Затуливітра, який відбувся у Музеї П. Г. Тичини. Враження незабутні. По обласному телебаченню транслювався цей захід, що стало визначною подією для Черкащини.
Відбулися молодіжні поетичні читання, де прозвучало понад чотири десятки поезій В. Затуливітра за тематикою: поет-громадянин, краса рідного краю, рідна мова, шевченкіана, мені болить Україна, філософія буття, поезія про кохання, меморіал. Участь узяли учні черкаських шкіл та студенти Черкаського національного університету. Долучилася до проведення читань обласна організація Спілки письменників України.
Обласне телебачення підготувало цикл передач про поета В. Затуливітра. Робота зі вшанування пам’яті поета на Черкащині триватиме.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment