ЛЮДИНА ЕПОХИ

100_7531Євген БУКЕТ
Фото автора

15 вересня Україна попрощалася з Петром Тимофійовичем ТРОНЬКОМ. Це непоправна втрата для всіх нас. Він був людиною епохи. Епохи непростої, часто суперечливої, епохи, яка остаточно закінчилася 13 вересня 2011 року, коли перестало битися його серце.
Його життя тривало довше, ніж існувала тоталітарна радянська система. Він, як ніхто, знав її зсередини, адже перебував на високих комсомольських і партійних посадах. Але водночас він, як ніхто інший, любив свою рідну Україну. П. Т. Тронько — голова редакційної колегії 26-томної “Історії міст і сіл УРСР”, — видання, яке, незважаючи на всі його недоліки, досі не має аналогів у світі.
Завдячуючи неспокою академіка П. Тронька, відроджено національні святині — Свято-Успенський собор на території Києво-Печерської лаври та Свято-Михайлівський Золотоверхий монастир у м. Києві. Не було б сьогодні ні Хортиці, ні диво-музею в Пирогові, якби не Петро Тимофійович. Державною опікою, завдяки його ініціативі, огорнуто десятки історичних і духовних святинь України.
Петро Тимофійович завжди відстоював принципові речі, був твердо переконаний у своїй правоті. У новітню добу нашої історії саме академік Тронько з групою провідних українських істориків першим відкрив широкій громадськості гірку правду про репресії 30—40-х та початку 50-х років минулого століття, очоливши Головну редакційну колегію науково-документальної серії книг “Реабілітовані історією”. Перші 56 книг цього фундаментального видання вже з’явилися друком, загалом заплановано видати до 100 томів.
Для мене і багатьох інших дослідників минувшини рідного краю, які є вихованцями його школи, він назавжди залишиться взірцем науковця, патріота, громадського діяча і патріархом українського краєзнавчого руху.
На жаль, надто мало я знав Петра Тимофійовича, надто рідко бачив його. Але в деталях пам’ятаю кожну зустріч, на все життя закарбувалася в пам’яті кожна хвилина наших розмов про краєзнавство, про важливість генеалогічних досліджень, про “Слово Просвіти” і “Просвіту”…
П. Т. Тронько був постійним читачем нашого тижневика, його автором, героєм багатьох публікацій у “Слові Просвіти”. Він називав Всеукраїнське товариство “Просвіта” однією з найважливіших громадських організацій сучасної України, а просвітян зараховував до своїх однодумців.
Петро Тимофійович був Людиною кришталевої чесності, порядності й доброти. Він усе своє життя присвятив Україні, охороні її спадщини. Тепер, переконаний, стане янголом-охоронцем рідної землі.

Секретаріат і Центральне Правління Всеукраїнського товариства “Просвіта” ім. Тараса Шевченка, редакція тижневика “Слово Просвіти” висловлюють глибоке співчуття рідним та близьким Петра Тимофійовича Тронька, його колегам: відділу регіональних проблем історії України Інституту історії АН України, Президії Національної спілки краєзнавців України, правлінню Всеукраїнського фонду відтворення видатних пам’яток історико-архітектурної спадщини імені Олеся Гончара, правлінню МГО “Харківське земляцтво” у м. Києві.
Світла йому пам’ять і земля пухом!

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment