ХТОСЬ — «ЗА РИБУ ГРОШІ», А МИ — ЗА ГАЗ

Михайло ФАЛАГАШВІЛІ,
м. Ірпінь

Чомусь, коли я бачу ці нескінченні консультації, перемовини, саміти, умовляння, зустрічні пропозиції (що б іще здати-продати з народного майна в обмін на чергові знижки на газ на додаток до вже існуючих — кабальних Харківських угод), взаємні вояжі з запевненнями про вірність ідеям стратегічного партнерства та про дружні, ба, навіть, братерські стосунки з Росією, то в пам’яті спливають слова моралі з відомої байки Крилова: “Лето красное пропела, оглянуться не успела, как зима катит в глаза… Так пойди ж и попляши”. І справді, якщо зважити на те, що пройшло вже не одне “лєто”, а цілі літа, коли б наша влада мала б розрубати і вирішити раз і назавжди цей гордіїв вузол енергетичної залежності від Росії, розплутати хитросплетіння корупційних газових схем посередників-постачальників… Та де там! Усе закінчується одіозним: “Треба боротися, треба, треба”, а насправді ж — нинішній заплутаний стан речей в енергетичній сфері вигідний обопільно: і очільникам Росії, і України… Звідси можна зробити висновок, що й незалежність наша поки що суто умовно-декларативна, бо ж відома думка світових енергетичних експертів: якщо країна споживає лише 30 % енергоносіїв з одного джерела, це вже повинно викликати занепокоєння, а Україна ж підв’язана до газової голки-труби з боку Газпрому на 60—70 %, по нафті — на 80 %, а по атомній енергетиці на всі 100 %, то за цих “дружньо-партнерських” стосунків із Росією, розрахованих фактично на тотальне поглинання цілих галузей України, — це просто катастрофічно для держави. Про диверсифікацію енергоносіїв в Україні говорять усі, аж до двірників. І що? Наступають осінні місяці, і знову хтось — “за рибу гроші”, а ми за газ…
Щороку їдуть до Білокам’яної, мов на війну, мов на дот непоступливих росіян, який (уже традиційно) треба вчергове “героїчно” накривати тілом чергового прем’єр-міністра та міністра енергетики… Я тішу себе надією, що, врешті-решт, це примусить нас справді не на словах, а на ділі шукати альтернативи поки що фактично єдиному джерелу енергопостачання. А це вимагає збільшити власний видобуток нафти, газу, вугілля, негайно почати впроваджувати відновлювані види енергії (сонце, вітер, вода, біогаз тощо), видобування газу зі сланцевих руд, встановлювати так звані заохочувальні зелені тарифи за кіловат години е/е, добутих в альтернативний спосіб, будівництво (відновлення) на малих річках міні-ГЕС, побудова терміналів для прийняття скрапленого газу з Азербайджану та Лівії тощо. І найголовніше — реально, а не на словах-звітах енергозбутів усіх рівнів почати впроваджувати енергозберігаючі технології та зменшення втрат енергоносіїв. Звичайно ж, існує багато наукових розробок щодо впровадження альтернативних видів енергії, це вимагає знову-таки коштів і часу, якого за злочинного недбальства у попередні роки Україна сьогодні просто не має. Тож наразі найреальніше і найменш витратніше і найшвидше для України (альтернативи просто немає) — оголосити тотальну війну — боротьбу за енергозбереження та зменшення енерговитрат. Вважаю, сьогодні конче необхідно зупинити бездумну газифікацію українських регіонів, бо це істотно притлумлює пошук альтернативних видів енергії. Наукові і технічні розробки (зокрема й вітчизняні) свідчать про невичерпні можливості в цих галузях. Але, як на мене, наша “газова труба” — ГТС — це прокляття для України. Вона паралізує здатність використовувати все, про що говорилося вище і консервує навіки енергетичну залежність від Росії, для якої сьогодні енергоносії — інструмент підкорення не лише України, а й світу. І якщо світові вистачає здорового глузду для диверсифікації енергоносіїв, зменшення енерговитрат через застосування новітніх енергозберігаючих технологій, переходу на відновлювані види енергії (в Німеччині та Голландії вже сьогодні відсоток енергії вітру в загальному енергетичному балансі досягає 22 %, а в нас ледь сягає 0,7 %). Як відомо, після Фукусіми-1 Німеччина прийняла рішення взагалі відмовитися від ядерної енергетики.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment