СОФІЯ РУСОВА ЄДНАЄ УКРАЇНУ

Меморіальну дошку на честь видатного педагога і просвітянки Софії Русової урочисто відкрили в Чернігівському національному педагогічному університеті ім. Т. Шевченка.

Петро АНТОНЕНКО

Саме на чернігівській землі, в селі Олешня Ріпкинського району народилася й виросла Софія Русова. У провідному виші області бережуть і впроваджують у життя її педагогічну спадщину. А в області вже кілька років діє Благодійний фонд імені С. Русової, який відроджує родинне гніздо батьків педагога Ліндфорсів у Олешні, створює тут музей, розробив туристичний маршрут, проводить науково-просвітницькі заходи. Один із керівників фонду, відомий земляк, лауреат Національної премії України ім. Т. Шевченка, народний артист України кобзар-лірник Василь Нечепа став ініціатором і спонсором встановлення меморіальної дошки на честь С. Русової.
Робота над проектом поєднала дві віддалені частини єдиної України — Сіверщину й Закарпаття. Автор дошки — Михайло Белень, відомий скульптор з Ужгорода, доктор мистецтвознавства, заслужений художник України.
В урочистій обстановці дошку було відкрито у фойє головного корпусу університету. На ній педагог-просвітянка зображена в повний зріст, вказано роки її життя (1856—1940). Також відтворено цитати С. Русової:
“В Україні необхідно створити самостійну національну систему дошкільної освіти”;
“В Україні — мова українська. Хай на стіні нашої рідної школи висить на рушниках портрет великого апостола правди і науки Тараса Шевченка”.
Коротке інтерв’ю нашій газеті дав Михайло БЕЛЕНЬ, який особисто встановлював дошку і був на її відкритті:
— Я викладав в університеті, богословській академії, але це забирало дуже багато часу. І тому зосередився на творчій роботі. Створив 17 пам’ятників, понад 60 меморіальних дощок, більш як 500 медалей, які є в Третьяковці, Ермітажі, музеї Ватикану. Свого часу закінчив Академію мистецтв у Києві, аспірантуру Академії мистецтв у Москві. У мене були елітарні вчителі, так починалася і триває моя творча біографія.
— Яких діячів увічнили в пам’ятниках, меморіальних дошках?
— Це політичні діячі, зокрема керівники Карпатської України, громадські діячі, митці. Історія нашого карпатського ареалу дуже цікава й захоплює мене як митця. Зокрема на дошках і в медалях увічнив класиків закарпатського живопису Бокшая, Ерделі, Шолтеса.
— Очевидно, Ви не випадково прийшли у своїй творчості до постаті С. Русової?
— Я щасливий, що прийшов у творчості до цієї видатної просвітянки і педагога. Свого часу складав іспити на кандидатський мінімум та історію педагогіки і вивчав, зокрема, творчість, педагогічну спадщину Русової. Тож повернувся до своїх записів, пішов по бібліотеках, знайшов портрети, знамениті вислови С. Русової про Україну, виховання дітей. Усе це допомагало в роботі.
Вдячний Василеві Нечепі за підтримку. Ми знайомі не перший рік. На запрошення Василя торік я вже приїздив до Чернігова, відвідав знамениті храми, музеї. Тут така багатюща історія, просто гріх її не знати, не відроджувати. Духовність має стояти на першому місці.

* * *
Після урочистостей із нагоди відкриття меморіальної дошки в університеті пройшла наукова конференція “Русівські читання”, організована Інститутом історії, етнології та правознавства університету спільно з благодійним фондом ім. Софії Русової. З доповідями виступили директор Національного науково-дослідного інституту українознавства та всесвітньої історії П. Кононенко, завідувач кафедри педагогіки та педагогічної майстерності Ніжинського державного педуніверситету ім. М. Гоголя професор Є. Коваленко, доценти Чернігівського педуніверситету, кандидати історичних наук Т. Демченко, О. Рахно, кандидат педагогічних наук Т. Юда.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment