СУД

Дмитро ПАВЛИЧКО

До зали суду, наче зв’язкова
З моєї сотні, піймана у Лючі,
Заходить Юля. А в судді брова
Підскакує, мов щиглик на колюччі,
І западає тиша гробова.

Втім Юля встала: “Слава Україні!”
І в залі встала воїнів чота:
“Героям слава!”… Прокурорів тіні
Розсипались, і блискавка крута
Просяяла в небесній височіні,
І стало ясно: це не суд, а мста!

Це мста за те, що та жона готова
На президентські вибори піти
І вдруге виграти! О будь здорова,
Відважна жінко з серцем сироти,
І хай хахлів дратує твоя мова,
Державна й неподолана, як ти!

Крик на Хрещатику. В законі вори.
Кричить держави нашої страма.
Кричать офшори, банківські контори,
Кричить хахол пащеками трьома,
Замкнені очі, ні, очей нема,
Є тільки горла отвори в потвори.

Той крик гуде в каштановім гіллі,
Будинки глухнуть, глухнуть тротуари.
Хахли й донецькі рідні москалі
Ревуть: “На нари — Юлію, на нари!”
Дрижання чути у віконнім склі,
І чути, як тремтять над світом хмари,
А під землею — мертвяки гнилі.

Крик на Хрещатику. Колона п’ята
Перекричати хоче цілий світ,
Що руку Юлі подає. Проклята
Америка, Європа і реб’ята
Кремлівські невдоволені. Привіт!

Відома курва цілий рік кричала:
“Замкніть же паню в білому! Замкніть!”
А нині в Шустера крізь плач сказала:
“Я б задушила того генерала,
Що Юлю наказав заперти в кліть”.

А президент свої невинні руки,
Чистесенькі, вмиває, мов Пилат.
А пан суддя — Закон з бичем принуки! —
Безликий, мов без стрілок циферблат,
Вже пише вирок: “Здерти білий плат
З підсудної, хай гине від розпуки,
Хай вирвуть з неї серце чорні круки
Печалі, — хай не вийде із-за ґрат”.

А противсіхи, інтелектуали,
Що нареклися нації мечем,
І всі свої страждання оспівали,
І жінку в білому скаменували,
І віддали її на суд нікчем.
О, генії, позначені злобою
Чужого самолюбного ума,
Не бились ви з холерою й чумою,
Бо ви самі — холера і чума.

І я виходжу, наче з пекла, з суду,
Де вигоріла кров моя дотла,
Й не йду додому, там стояти буду,
Біля тюрми, мов птаха без крила;
Чекатиму на явище спасенне,
Стоятиму на смертнім хіднику,
Допоки Юля не пройде повз мене
На волю у терновому вінку.
30.IX.2011. Київ

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment