Вип’ємо, куме, ще й у вівторок

img_5862Українська нація на межі алкогольної катастрофи

Пригадаймо слова із народної пісні: “Ой куме, куме, добра горілка, // Випиймо, куме, ще з понеділка. // Складемось, куме, грошей по сорок, // Вип’ємо, куме, ще й у вівторок. // Продаймо, куме, ожереду, // Випиймо, куме, ще і в середу…” Змінюються часи, але не змінюються звичаї. Мед-горілка як була в Україні популярною, так і залишається. Тільки солодкого в тому немає нічого, бо алкоголізм в Україні досяг катастрофічних масштабів. З отого “меду-горілки” починається виродження нації. Ще хочеться співати?

Наталія АНТОНЮК

СУМНА СТАТИСТИКА
За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, щороку у світі 2,5 млн людей помирає від хвороб, пов’язаних зі вживанням алкоголю. У цій сумній статистиці Україна перша в світі за рівнем дитячого алкоголізму та п’ята за кількістю алкоголю на душу населення. За даними ВООЗ, українець випиває за рік 15,6 літра алкогольних напоїв. Більше п’ють лише в Росії, Угорщині, Чехії та Молдові. І якщо в Чехії вживають зазвичай пиво, в Угорщині та Молдові вино, то в українців і росіян переважає горілка.
Нині 100 тисяч українців перебувають на обліку в наркологів із діагнозом “алкогольна залежність”. Наприклад, у Києві офіційно зареєстровано понад 19 тисяч осіб з алкогольною залежністю.
Проблема алкоголізму на пострадянських теренах набула таких масштабів, що наші північні сусіди готують законопроекти для примусового лікування алкоголіків. За даними ВООЗ, на території Російської Федерації кожна п’ята смерть викликана зловживанням алкогольними напоями. Нещодавно глава МВС РФ на засіданні урядової комісії з профілактики правопорушень заявив: “За своїми масштабами алкоголізм і наркоманія для нашої країни можуть стати національною катастрофою. Це стосується насамперед молоді. Тому необхідно розглянути можливість направлення на примусове лікування алко- та наркозалежних. Ми обговоримо питання про внесення відповідних ініціатив на розгляд уряду РФ, зокрема законодавчого характеру”.
Варто задуматися над сумним досвідом сусідів, адже в Україні ситуація з рівнем поширення алкоголізму не набагато краща.

АЛКОГОЛІЗМ МОЛОДИХ ПОЧИНАЄТЬСЯ З ПЛЯШКИ ПИВА
Один знайомий, який втрапив у алкогольні тенета, сказав: “А що ще робити вечорами, як не пити?” Алкоголь — незмінний атрибут молоді, без якого важко уявити дозвілля.
Незважаючи на заборону розпивати алкогольні напої у громадських місцях, п’яниць менше не стало. Погляньмо, скільки в столиці з’явилося нових пивних закладів: “Пивні барони”, “Пиваріуми”, “Моря пива”, “Золоті Бочки”, “Сундуки”. Продуктові магазини витісняють пивнички, у парках, ніби гриби після дощу, ростуть пивні намети. “Золоті”, “срібні”, “платинові”, “оксамитові” річки пива “течуть” вулицями міста. І цінові категорії різні — від дорогих пабів до дешевих генделиків. Порівняно з цінами на продукти алкоголь не такий уже й дорогий: у супермаркеті вино коштує лише 22 гривні, а пиво — 6! Сумні реалії нашої держави: дешевше купити пива, аніж якісного морозива.
Нація спивається. “Слово Просвіти” провело у соціальній мережі опитування щодо вживання алкогольних напоїв серед молоді. Відповіді шокують: “Пиво і рибка — найкращий відпочинок”. А ще ми натрапили на цікавий форум, де молоді українки обговорювали родинні негаразди. Виявилося, що однією з найболючіших проблем у сім’ях є алкоголізм:
“У нас у середньому банка-дві в день. Іноді тиждень не вживаємо, а буває, підемо разом у парк, то по п’ять можемо випити. Раніше лаялася, а зараз така сама стала”.
“Алкоголізм — страшна хвороба. Ніхто не зрозуміє, поки з нею не зіштовхнеться. Моя мама з татом 10 років мучилася. Такого надивилася! Жах! Ніяке лікування не допомагало, поки біля ліфта не впав і не розбив голову. Зробили операцію, сказали: вип’єш — помреш. Кинув. Мій чоловік також шанувальник пива. Дійшло до щоденної випивки. Треба щось робити. Дівчата, рятуйте своїх чоловіків поки не пізно! Пляшка пива в день — уже початок!”
“Я попросила закодуватися, а він обрав пиво, а не сім’ю. І ще казав, що нічого в цьому страшного не бачить: дві банки пива після роботи випиває для розслаблення, головне — працює. А я бачу в цьому погане, бо все життя з матір’ю-алкоголічкою мучуся”.
“У мене чоловік п’є пиво щодня не менше літра. У нього дуже напружена робота — весь час за кермом. Тому п’є, щоб до ранку вивітрилося. Я й лаялася, і умовляла, навіть статті в Інтернеті про пивний алкоголізм знаходила, на його “пивний живіт” показувала. Нічого не допомагає. Я здалася… Моїх нервів на це не вистачає. Отож просто намагаюся не звертати уваги. Так він напругу від роботи знімає і змінювати нічого не хоче”.
“Я поки що терплю заради сина. Хоча самій уже нудно. Мій випиває часом. І до лікаря зверталися. Але свої мізки не вставиш… Коли не п’є — добре. Хоча вже відчуваю, коли буде наступний раз і ГАРНОГО в нашому житті дедалі менше. Бо знаєш, що людина не зміниться, і я змінити поки що нічого кардинально не готова”.
У тій же соціальній мережі серед представниць прекрасної статі з’явилася мода: виставляти фотографії з п’яних оргій, а у статусах писати: “Вчора я напилася”. Нехай увесь світ бачить, як деградує українське суспільство.

ДУБОВІ ЗАКОНОМІРНОСТІ АЛКОГОЛІЗМУ
Cьогодні дуже важливо проводити просвітницьку роботу щодо небезпеки алкоголізму для повноцінного розвитку суспільства. Бо майбутнє держави — за тверезими й сильними особистостями. Сьогодні про психологічні аспекти алкоголізму і його закономірності розповідає лікар-психіатр, асистент кафедри психіатрії НМАПО ім. П. Л. Шупика Станіслав КОСТЮЧЕНКО. За його словами, протягом останнього року мали серйозні проблеми з алкоголем 6,5 % населення України. Якщо ж узяти до уваги, скільки родин постраждало, та можна зробити висновок: сьогодні алкоголізм — ракова пухлина українського суспільства, яку треба вчасно діагностувати і терміново лікувати.
Кожен алкоголік вважає, що має унікальну причину власного алкоголізму.
Він виправдовує безсилля перед оковитою якимись життєвими негараздами. “У моєму житті таке сталося, що я не можу не пити”, — говорять і німець, і українець. Усі алкоголіки кажуть про одні й ті самі проблеми, вважаючи, що лише чарка горілки — порятунок від лихої долі. Алкоголіки скрізь однакові, бо їхня поведінка передбачувана. Є певні місцеві відмінності, однак алкоголік і в Німеччині, і в Україні ховатиме пляшку від дружини, щоб похмелитися зранку.
Алкоголіками стають успішні люди, які мають родину й роботу.
Донедавна вважали, що сімейні чоловіки, які мають роботу, не піддаються впливу алкоголю. На Заході панував стійкий стереотип: алкоголік — людина, яка втратила все. Наприкінці 2009 року в США провели дослідження, що стало “бомбою” у науковому й медичному світі. Виявилося, що факторами ризику алкоголізму в чоловіка є середній вік, наявність роботи, дружини і дітей.
Жінки, які виросли у родинах алкоголіків, здебільшого знаходять собі чоловіків-алкоголіків.
Дівчина бачить, як мучиться її мати з батьком-алкоголіком, і мріє нарешті вирватися з цього середовища. Але часто вона порівнює свої стосунки з протилежною статтю зі стосунками у своїй родині і підсвідомо знаходить алкоголіка. Так само хлопчики, що зростають у родині, де батько заглядає в чарку, зарікаються ніколи у житті не споживати оковитої, але з часом починають пити.
Коли хтось не вживає алкоголю, його часто вважають або хворим, або дивним.
У західній культурі не прийнято напиватися: якщо людина на корпоративі хильне зайвого, то всі її помітять і вважатимуть алкоголіком. В Україні навпаки — швидше помітять того, хто не п’є. “Ти що, мене не поважаєш?” — одвічне питання. Тому в нашому суспільстві людина рано чи пізно приречена зустрітися з алкоголем. В Україні 40 відсотків дітей до 15 років вживали спиртні напої.
Про алкоголізм в українському суспільстві не прийнято говорити відверто.
Цим ми відрізняємося, наприклад, від американців, які не соромляться говорити про алкоголізм. У нас уникають розмов на цю тему.
Алкоголізм як наслідок нестабільності в державі.
Алкоголіки знімають відповідальність за своє пиття. Вони говорять, що п’ють через фінансову нестабільність, їм не подобається уряд тощо. За цей час змінилося багато урядів, але українці так само заглядають у чарку. Чоловіка звільнили з роботи через оковиту — він говорить про “несправедливе начальство” і т. ін. Сама природа алкоголізму полягає в тому, що людина не бачить наслідків свого пиття і шукає винних у власних проблемах.
У більшості випадків українці знаходять нераціональні та неефективні методи боротьби з алкоголізмом.
Родина, де є алкоголік, намагається протистояти і боротися з проблемою. Інколи жінка починає пити разом із чоловіком, але частіше уникає цієї проблеми.
Алкоголіка треба залишити наодинці з наслідками цієї згубної пристрасті. Якщо він напився і наступного дня не може йти на роботу, то українська жінка традиційно “прикриває” його перед керівництвом. Вона нікому не говорить правду і поглиблює проблему — мовляв, хоч випиває, але щось у дім приносить, а коли керівник вижене з роботи, що робитимемо? Проблема завдяки цьому глибоко приховується і чоловік не бачить наслідків своєї залежності. З алкоголіками треба поводитися жорсткіше.
Погроз, які лунають на адресу алкоголіка, ніколи не виконують.
Жінка сто разів говорить чоловікові: “Якщо питимеш, я заберу дітей і піду від тебе”, але не йде. Можна навести багато подібних ультиматумів, які ніколи не виконуються. Треба або дотримуватися свого слова, або не говорити того, чого не виконаєш. Але й це не буде магічним вирішенням проблеми алкоголізму. Мудрих універсальних порад, як змусити алкоголіка кинути пити, немає, вихід треба шукати для конкретної ситуації у конкретній родині.
Людина, яка хоче покинути пити, — алкоголік.
Є стереотип: “Я ще не алкоголік, бо хочу облишити цю згубну звичку”. Насправді це підтвердження того, що є серйозні проблеми з алкоголем. Коли хтось має намір кинути пити — це симптом залежності.
Ще одним із проявів алкоголізму є те, що людині не вистачає оковитої. Наприклад, у компанії домовилися про одну пляшку горілки, а потім бігають докуповувати ще кілька. Алкоголіку завжди хочеться більше запланованого.
У алкоголіка ніколи не відновиться здатність до нормального споживання міцних напоїв.
Час не лікує цієї хвороби. Алкоголік або питиме, як пив, або не питиме взагалі. Від алкоголізму людина одужує довго. У алкоголіка з 15-літнім досвідом організм почне відновлюватися лише за 2 роки.
Жінка, залежна від алкоголю, довго приховує свою проблему за ширмою сімейного благополуччя.
На алкоголізм чоловіки хворіють  удесятеро частіше, ніж жінки. Але це не означає, що жіночий алкоголізм — не така страшна проблема. Чоловік своєї залежності не приховує, а іноді навіть демонструє. Жінка довго приховує свою проблему за сімейним благополуччям: у хаті прибрано, діти нагодовані, а сама тишком-нишком випиває.
Боротися з алкоголізмом лише ліками — неефективно.
Рекламні оголошення пропонують кодувати алкоголіків, проводити детоксикацію, але немає жодного, де б говорили про когнітивно-поведінкову терапію, мотиваційне посилення — це те, з чого починається раціональне лікування алкоголізму. Сьогодні ефективним методом лікування від алкогольної залежності є клуб анонімних алкоголіків, де власний досвід і моральна підтримка роблять дива. Ефективність клубу “АА” доведена науково. У багатьох містах України є такі групи підтримки, до речі, безкоштовні.
Алкоголізм — проблема психологічна. Навіть коли людина має проблеми зі здоров’ям, вона не зупиниться. Смерть не лякає. Тому лише ліки неефективні — людині потрібна підтримка, і завдання держави — надати її.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment