З ЛІТОПИСУ ВІТЧИЗНЯНОГО КРАЄЗНАВСТВА. РІК 2011-й

book3Із 1995 року одна з основних тем у часописі “Слово Просвіти” — історія населених пунктів України, доля їхніх мешканців. Наші постійні рубрики “Малі міста України”, “Очевидець і літописець”, “Доля на тлі історії”, “Родовід”, “Рідний край” присвячені висвітленню цієї теми. Від жовтня 2008 року, коли за постановою Кабінету Міністрів України Всеукраїнська спілка краєзнавців отримала статус національної, тижневик “Слово Просвіти” став інформаційним партнером НСКУ. Ми друкуємо репортажі із заходів, які організовує спілка, інтерв’ю з її очільниками, авторські матеріали відомих українських краєзнавців і рецензії на краєзнавчу літературу, яка надходить до нашої редакції.
Щороку з’являються сотні різних видань, які краще чи гірше, але замальовують білі плями національної, місцевої, родової пам’яті. Протягом останнього місяця редакція отримала особливо багато літератури, де зібрано безцінні, на наш погляд, матеріали, присвячені минувшині сіл і містечок України.

Євген БУКЕТ

“Краєзнавство — це перший ступінь, перша прикмета раціональної освіти — знати своє найближче оточення, знати минуле і сучасне свого народу і відчувати себе живим і свідомим членом живого, свідомого і об’єднаного організму”.
Іван Якович Франко

Після семи десятиліть панування радянської тоталітарної машини, яка знищувала історичну пам’ять українців, та перших двох десятиліть незалежності, протягом яких триває безперервна інформаційна війна проти українства, нам украй важливо заповнити правдивою інформацією всі пробіли власної історії, особливо історії кожного населеного пункту.
Серед актуальних проблем сучасного історичного краєзнавства варто назвати такі. По-перше, проблема датування появи населених пунктів. Багато наших великих і малих поселень ведуть свій родовід ще від Київської Русі. Сьогодні вкрай важливо відтворити всі періоди їхньої історії, зокрема й ті, що замовчувалися офіційною радянською наукою. По-друге, проблема ролі конкретних сіл, містечок і міст у важливих подіях загальної історії України, особливо тих, що є визначальними для поступу української державності. По-третє, проблема історії місцевого самоврядування, історії окремих установ і організацій: церкви, школи, об’єднань громадян тощо. Це ті сторінки нашої історії, що були незаслужено забуті. Сьогодні багато навіть історичних пам’яток не мають досліджень із власної історії. По-четверте, проблема пошуку відомих особистостей, які походять із конкретного населеного пункту. Такі пошуки, налагодження контактів гуртують місцеву громаду, виховують патріотизм, формують національну свідомість. По-п’яте, проблема генеалогічних досліджень, відтворення родоводу нації, наших генетичних коренів. Не секрет, що більшість громадян України нині не знають власного родоводу глибше, ніж на чотири коліна. Не маючи родової пам’яті, нація приречена на зникнення. Тож сучасні краєзнавці у своїх дослідженнях повинні враховувати викладену вище проблематику.
Серйозні краєзнавчі розвідки базуються на раніше неопублікованих архівних джерелах, вони вбирають у себе цитати з наукової і художньої літератури, містять чимало оригінальних світлин. Не слід забувати і про мемуарні джерела, усні спогади очевидців подій та дослідження краєзнавців-класиків. Але до цих джерел слід ставитися обережно. Часто наші краєзнавці хапаються за відомості, наведені в таких джерелах, як за абсолютні істини. Хоча насправді спогади містять чимало інформації, яку слід вивіряти. Дослідження вважається професійним, коли кожен наведений факт підтверджений посиланням на джерело, з якого взято відомості.
Ми живемо в дивовижний час. Для нас стала звичною поява друкованих і електронних видань, які матеріалізуються вперше за кількасот років! Іноді спадає на думку, що так цивілізація переходить на новий щабель розвитку, систематизуючи по кожному клаптику землі весь корисний досвід попередніх поколінь.
Але повернемося до краєзнавчих новинок, що поповнили нашу редакційну бібліотеку. Кожна з цих книжок унікальна і самобутня. Так, голова міського об’єднання ВУТ “Просвіта” ім. Тараса Шевченка в м. Рудки Самбірського району на Львівщині Володимир Голинський написав книжку “Рудки” (Дрогобич: Коло, 2011). Як і переважна більшість подібних видань, книжка вперше знайомить масового читача з історією міста. Але вона є не лише прекрасною науково-популярною монографією, а ще й туристичним путівником. Останній розділ видання має назву “Для тих, хто знайомить гостей з Рудками” і оповідає про те, які місця в місті варто відвідати, які реліквії зацікавлять. Крім того, вступна і заключна частини книжки перекладені англійською, що має допомогти реалізувати видання іноземцям, масового приїзду яких наша країна очікує наступного року.
Книжка Володимира Голинського подає історичні події у доволі стислій формі. Автор особливо наголошує на сторінках української національної історії, зокрема окремі розділи присвячено товариствам “Просвіта” та “Рідна школа”, проголошенню ЗУНР, діяльності ОУН за часів окупації. Пошук державницьких устремлінь особистостей, що творили історію, — найважливіша риса зацікавлень автора, завідувача Музею-світлиці визвольних змагань Рудківщини. Книжка оповідає про історію Рудок від найдавніших часів до сьогодні, щедро ілюстрована, має багато посилань на джерела.
Інший просвітянин, письменник, голова Севастопольської міської “Просвіти” Володимир Проценко видав цього року в Севастополі книжку про історію села Віта Поштова, що на Київщині. На жаль, спирається вона на доволі скромний обсяг джерел, автор не використовує відомості з історичних архівів. Книжка про Віту Поштову є швидше художньо-документальною, аніж краєзнавчо-дослідницькою. Проте Володимир Проценко, як справжній патріот України, створив прекрасний твір з чітким національним стрижнем, проілюстрував його світлинами наших героїв, подав, зокрема, життєписи українських отаманів. Праця В. Проценка стане прекрасним посібником для виховання майбутніх поколінь, але для краєзнавців-дослідників у Віті Поштовій, як мовиться, “ще непочатий край роботи”.
А ось для мешканців сіл Красне та Затиша, що на Білоцерківщині, історики й краєзнавці зробили справді неоціненний подарунок — родовідну книгу. Аналогів цьому виданню в Україні нам ще не доводилося зустрічати. Адже автори (Євген Чернецький і Анатолій Бондар) помістили під одну палітурку родовідні таблиці всіх корінних мешканців сіл від часу їхнього заснування до сьогодні.
Обидва села засновані в першій половині ХІХ століття, тож усі генеалогічні відомості щодо них збережені у столичних архівах. Окрім родоводів їхніх мешканців, у книжці описано детальну історію Красного і Затиші, складену переважно за архівними джерелами. На прикладі цих двох населених пунктів проаналізовано процес знищення українського села, геноциду його мешканців у ХХ столітті (по-науковому педантично розглянуто колективізацію, розкуркулення, Голодомор, репресії, Другу світову війну, повоєнні структурні зміни). Відомості щедро доповнено спогадами мешканців, численними світлинами з родинних архівів. І хоч нині в обох селах мешкає заледве 230 осіб, книга їхньої родової пам’яті налічує 624 сторінки, сотні фотографій і тисячі імен. Робота над книгою тривала шість років. До її створення долучилися десятки небайдужих. Літературним редактором видання став голова Білоцерківської “Просвіти” Володимир Іванців.
612 сторінок про свою малу батьківщину написала за чотири роки заслужений учитель України Галина Петрівна Хитенко. Вона присвятила працю своїм землякам, яких згадала за прізвищами, і приурочила до 500-річчя Безрадичів. Коли береш до рук ошатне видання, розумієш — це не просто книжка, а своєрідна енциклопедія краю за 500 років історії.
Книжка “Із туману забуття…” — нариси й оповідання з історії обухівських сіл Старих і Нових Безрадичів та їхніх хуторів — увібрала в себе не лише місцеву історію, а й усну народну творчість, філософію, візуальний літопис краю. Понад тисячу осіб мешкає нині в Нових і Старих Безрадичах, Березовому, Капустяній, Конюші, Паращиній і Тарасівці Обухівського району, що на Київщині, а в книжці — у кілька разів більше імен, тисячі життів зафіксовано на сторінках монографії, сотні розумних очей вдивляються в майбуття зі світлин по тексту та на 76 сторінках глянцевої вкладки, розміщеної у виданні.
Літературний, публіцистичний стиль авторки має неповторний колорит. І це не випадково, адже Галина Хитенко — знана в районі майстриня художнього слова. Вона постійний автор районної преси, літературних альманахів. Дипломант районного конкурсу аматорської пісні “Малишкова пісенна осінь” та Всеукраїнського літературного конкурсу творів для дітей “Вище голови”. Лауреат районної мистецької премії “Триджерелля” 2010 року.
На жаль, людська пам’ять не береже так багато подробиць із життя минулого, як хотілося б. Тому, власне, історія до початку ХХ століття, отримана переважно з архівних джерел, вміщується лише в 130 сторінках книжки “Із туману забуття…”
Галина Хитенко змогла охопити всі етапи розвитку краю: від найдавніших часів до сучасності, хронологічно витримала послідовність викладу матеріалу, окремо подала нариси про історію установ і організацій на території сіл та про відомих односельців.
Проте у центрі сюжету книжки, згідно із задумом авторки, не історичні події, а люди на їхньому тлі. Тому найбільше захоплюють колоритні місцеві оповідки про колективізацію, Голодомор, воєнні лихоліття тощо, літературно опрацьовані Галиною Петрівною. Ось лише деякі назви: “З ручечок та пучечок”, “Притча во язицех”, “Мать твою, з комуністами!”, “Хай горить!”, “Кохана, та не мазана”, “Ой Ляля, Ляля…”, “Дядечку, дайте хоча б кусничок!”, “Оті далекі, із степів…”, “Фронтова вдова № 1”, “А де ж кров?”, “Мамо, розкажи казочку про Німеччину”…
По-науковому серйозно підійшов до створення “історико-краєзнавчої повісті” “Мервин та мервинчани (Замальовки з історії та життя східних подолян)” уродженець села Володимир Демчик. Його рідне село розташоване в Оратівському районі Вінницької області, тож автор вибудовує ідеологію своєї повісті на славних козацьких традиціях краю. Замальовки з історії Мервина написані в доволі оригінальному стилі, окрім документальних відомостей містять чимало переказів, спогадів старожилів села, близько 150 унікальних світлин. Чверть книги — додатки: пронумеровані списки мешканців Мервина, які загинули під час голодомору, були репресовані в 1937—1938 рр., вивезені до Німеччини під час окупації, брали участь у Великій Вітчизняній війні й загинули під час війни у селі. В такій манері виконані іменний, географічний і хронологічний покажчики.
Кожне речення книжки “Мервин та мервинчани” просякнуте щирою любов’ю до рідного краю. По-синівськи трепетно описує автор факти з біографії батьківського села. На прикладі Володимира Демчика вкотре переконуємося, що найкраще історію населеного пункту може описати людина, яка там народилася, яка відчуває духовний зв’язок з минулими поколіннями, з землею, звідки походять корені її роду.
Понад 700 авторів має видана до 20-річчя Незалежності України двотомна презентаційна енциклопедія “Міста і села України. Київщина”, що входить до багатотомної серії “Міста і села України” “Українського видавничого консорціуму”. Видання містить історичні, краєзнавчі, народознавчі, статистичні відомості про всі населені пункти Київської області. Плідна п’ятирічна співпраця краєзнавців, видавців і представників місцевої влади увінчалася збіркою, у якій вперше після появи на світ “Історії міст і сіл УРСР” відтворено історію Київщини: перемоги і поразки, здобутки і гіркота втрат. Тут поступ нашого народу до свободи і незалежності, героїка епох, досягнення багатьох поколінь у сфері науки, культури, освіти, спорту. У книгах представлені кращі сини і дочки щедрої талантами Київщини: від Володимира Великого до Ліни Костенко. Видання багато ілюстроване, уперше публікуються фото та інформаційні матеріали із краєзнавчих музеїв, особистих архівів учасників проекту. Проте досконалість не має межі і в майбутньому багато нарисів з цієї книжки можна і варто доопрацювати.
На жаль, через високу вартість поліграфічних послуг видання доступне широкому колу читачів лише в електронній версії, але, без сумніву, воно є одним із найцікавіших краєзнавчих проектів, реалізованих в останнє десятиліття на Київщині.
Краєзнавство буває різним. Нещодавно в “Книгарні Є” презентували літературно-краєзнавчий проект голови Вишгородського районного об’єднання ВУТ “Просвіта” імені Тараса Шевченка, письменника Олександра Дробахи “Велике серце Гетьманщини”. Перша книжка цього проекту з однойменною назвою побачила світ 2008 року у ВЦ “Просвіта” і вже була презентована в нашому тижневику. Друга — “Царство Катерини” — побачила світ цього року у видавництві “Смолоскип”. У цих книжках, в жанрі мандрівної прози автор досліджує життя й діяльність яскравих постатей — Василя Капніста й Катерини Білокур, які передусім уболівали за долю України. Ці книжки далекі від критеріїв наукового краєзнавства і дуже різняться від тих, про які ми щойно розповіли. Але вони допомагають пересічному читачеві стати на шлях пошуковця, по-новому зрозуміти роль відомих людей в історії України, запитати у себе, а яке місце в українському родоводі належить моїй родині?
Редакція тижневика “Слово Просвіти” продовжує вести літопис українського краєзнавства. Ми чекаємо на нові книжки, презентації, рецензії. Звісно, дуже хочеться дізнаватися про появу професійно створеної краєзнавчої літератури, але навіть художньо-документальні дослідження, які стимулюють до подальших пошуків, — надзвичайно важливі.
Переконані, науковці майбутнього матимуть особливий інтерес до краєзнавчої літератури початку ХХІ століття. До джерел, форм, методів, стилю викладення матеріалу, досліджуватимуть взаємозв’язки між виданнями на певних територіях і загалом по країні, вивчатимуть, до яких зрушень у житті призвела поява кожної такої книжки.
Ми готові надати слово українським науковцям, які дадуть фахову оцінку сучасного краєзнавчого процесу в Україні, проаналізують розв’язання актуальних проблем. Незабаром відбудуться певні зміни в Національній спілці краєзнавців України. Ми й надалі висвітлюватимемо діяльність спілки, розповідатимемо про наукові конференції, пізнавальні мандрівки та інші заходи, які відбуваються в Україні. Читайте і передплачуйте “Слово Просвіти” у 2012 році, щоб бути в курсі найважливіших подій українського краєзнавчого руху.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment