Петро АНТОНЕНКО
Виповнилося 5 років із дня набуття в Україні чинності Рамкової Конвенції Всесвітньої організації охорони здоров’я, що стосується боротьби з тютюнопалінням. Про підсумки п’ятиріччя поінформували журналістів на прес-конференції в УНІАН керівник бюро ВООЗ в Україні Ігор Поканевич та відомий медик, науковець, екс-міністр охорони здоров’я, академік Микола Поліщук. Він — автор першого антитютюнового закону, ухваленого парламентом 2005 р., нині очолює Коаліцію “За вільну від тютюнового диму Україну”. Оприлюднені підсумки доволі оптимістичні на тлі тієї невеселої картини, яка була.
Нині модно складати рейтинги держав. І прикро бачити, коли Україна в рейтингах позитивних явищ, таких, як розвиток економіки, соціальної сфери тощо посідає 150-те чи й ще нижче місце. Натомість у рейтингах негативів, гострих соціальних проблем ми серед перших. Так-от, ще 2005 року Україна була на малопочесному 4 місці у світі за поширенням тютюнопаління. Це офіційні дані ВООЗ, суголосні з нашою державною статистикою. Тоді палили 62 % чоловіків і 17 % жінок. За всіма канонами медичної статистики ми входили до лідерів глобальної тютюнової епідемії, а саме таким жорстким визначенням назвала це явище ВООЗ.
Тож трохи порадіймо свіжим даним, наведеним у Третьому звіті ВООЗ щодо глобальної епідемії тютюнопаління: Україна перемістилася з 4 на 29 місце. Знизилася й статистика паління: у чоловіків вона становить 45 %, у жінок 9%. Так що результат підключення України до Рамкової конвенції очевидний. Тож коротко про цей документ.
Рамкова конвенція ВООЗ, перший документ глобального масштабу в царині охорони здоров’я, була ухвалена в Женеві 21 травня 2003 року. Українська держава ратифікувала конвенцію 15 березня 2006 року і 5 вересня того ж року вона набула у нас чинності. Сьогодні конвенцію ратифікували вже 174 країни світу, серед яких найбільші за населенням держави Китай та Індія, а також Німеччина, Великобританія, Франція.
Ось основні заходи на виконання конвенції, які успішно здійснили в Україні і які сприяли зменшенню тютюнопаління. Це підвищення податків на тютюнові вироби, заборона їхньої реклами на зовнішніх носіях, поступове звільнення громадських місць від тютюнового диму, запровадження застережливих написів на упаковках тютюнових виробів. Це справді реальні кроки і вони досить ефективні.
Та не варто самозаспокоюватися, ситуація не найкраща. Перехід з 4 на 29 місце, звичайно ж, є поступом, але пригадаймо, що на планеті понад 200 держав, і ми поки що, на жаль, у першій тридцятці. Адже чимало положень конвенції в державі досі не виконано. Стаття 13 документа вимагає від держав-підписантів, щоб протягом п’яти років дії у них Конвенції було повністю заборонено рекламу тютюнових виробів, а також стимулювання їхнього продажу і т. зв. спонсорство від випуску цієї продукції. Час виконати цю вимогу. І нарешті наш парламент ухвалив законопроект 5164 про заборону реклами тютюнових виробів. Щоправда, закон набере чинності лише через півроку.
Конвенція у статті 5 зобов’язує держав-підписантів запровадити національні програми боротьби з палінням. Адже тут мають бути поєднані зусилля правників, медиків, економістів, церкви, урядового та громадського сектора. Така програма була ухвалена постановою попереднього Кабінету Міністрів від 3 вересня 2009 року та була розрахована до 2012 року. Але чомусь постановою Кабміну від 22 червня цього року програму було скасовано. Невже тільки тому, що її ухвалював попередній уряд? Але чи варто політизувати, коли йдеться про серйозну суспільну проблему? Тож зараз представники громадськості звернулися до уряду і просять відновити дію згаданої програми.
