Шановні панове з редакції газети “Слово Просвіти”!
Прочитавши у газеті розповідь Євгена Букета “На тихоплинній Сниводі” про книжку Миколи Дороша “Воронівці — моє рідне село: історія і сьогодення”, вирішив минулого тижня надіслати вам, читачам бібліотечки редакції нашої просвітянської газети, і свою недавно видрукувану працю про Рудки, що на Самбірщині Львівської області. Не супроводжував її роз’яснювальним листом, бо у передмові до книжки мета моєї праці сказана.
Таким чином усвідомлюю, що через просвітянську пресу заохочуєте до праці дослідників історії наших містечок та сіл.
Для мене останнім часом наша газета стала найбільшою потребою у житті: друкується багато статей, розвідок, повідомлень, спогадів про досі неопубліковані, широкому читачеві невідомі сторінки історії нашого народу. Наприклад, я з великою цікавістю прочитав нарис Марії Кучеренко “Час має колір сепії”. Це безцінний збережений скарб для сумлінних сучасних і майбутніх дослідників історії рідного краю та України, роками страждального українського народу.
Треба ж пам’ятати, що табачники минулих років і нинішні доклали і докладають багато зусиль, аби поховати навічно довго замовчувану справжню історію нашого народу, намагаються її паплюжити, подавати у кривому дзеркалі.
За те, що редаговане вами видання допомагає нам жити, — щиросердечна вам, працівникам газети “Слово Просвіти”, наша просвітянська шана і подяка з далеких від Києва Рудок.
Вітаємо усіх вас і зичимо здоров’я та успішної праці!
З пошаною,
Володимир ГОЛИНСЬКИЙ,
голова осередку ВУТ “Просвіта” ім. Т. Шевченка в Рудках, що на Львівщині
