БЕЗ Лику ПСЕВДОМИСТЕЦТВА

Уляна ВОЛІКОВСЬКА

Не завжди сучасне мистецтво можна назвати мистецтвом у повному розумінні цього слова. У таких “творах” глибокий естетичний зміст годі й шукати. Так, відвідавши чергову виставку “сучмистецтва” у Пінчук-центрі, не могла стримати розчарування… Проте все пізнається у порівнянні. Згодом у галереї “Мистець” відвідала виставку київських художників декоративно-прикладного мистецтва, де представлено спектр робіт у малярстві на склі (Тетяна Грицай), кераміці на полотні (Віра Томашевська, Марко Галенко), мистецтві гобеленів (Людмила Жоголь, Марта Базак) тощо. Тут і справді є на що подивитися. Художники, які несуть справжнє мистецтво, на жаль, змушені працювати на голому ентузіазмі без державної підтримки. Незважаючи на те, що нині знищені підприємства, де б вони могли прихилитися у своїй творчості, ентузіасти працюють заради людей, творять мистецтво задля мистецтва. І найважливіше — їхні роботи мають українське обличчя, а не нав’язане чужорідною псевдокультурою.
Тут познайомилася з членами Національної спілки художників України та Спілки дизайнерів України Володимиром Балибердіним та його дружиною — Галиною Дюговською. Ми попрямували до затишної майстерні, де випала нагода торкнутися філігранного, вишуканого мистецтва та побачити “творчу кухню” зсередини.
Прикладне мистецтво для Галини Дюговської — це все її життя. Протягом багатьох років пані Галина займалася ювелірною справою разом із чоловіком, робила прикраси із шкіри, експериментувала в текстилі. І прийшла до того, що текстиль — найоптимальніше поле для творчості. На І Всеукраїнському триєнале з художнього  текстилю за твір “Нитяна Мадонна” Галина Дюговська отримала нагороду за кращу роботу в об’ємному текстилі. Останні п’ять років викладає на курсах флористики.
Володимир Балибердін понад 30 років віртуозно працює з різноманітними матеріалами: металом, мушлями, бивнями мамонта. “Іноді робота лежить рік-два, а іноді вирішується за два-три тижні”, — розповідає пан Володимир, відкриваючи скриньку з жіночими прикрасами: тут і вишукані перстені з дивовижними орнаментами, і браслети… До речі, витвори Володимира Івановича зберігаються в Музеї історичних коштовностей України, Національному музеї українського народного декоративного мистецтва, Севастопольському художньому музеї імені М. Крошицького та приватних колекціях.
Подружжя — учасники численних виставок, пленерів та мистецьких акцій і в Україні, і за кордоном. Так, з ініціативи Володимира Балибердіна та Галини Дюговської цього року в Севастопольському художньому музеї імені М. Крошицького відбулася виставка, присвячена темі риби.
Родина Дюговських-Балибердіних — автори ідеї та організатори виставки “Серпневий вернісаж декоративно-прикладного мистецтва”, що відбулася у Музеї книги та друкарства України. На ній було представлено до 300 робіт близько 90 художників (віком від 16 до 90 років). Головна ідея заходу — в єдності поколінь. Адже дуже важливо, щоб досвідчені митці (такі як Л. Семикіна, О. Грудзинська, Л. Голембовська тощо) знали, що за ними йдуть наступні покоління. А молодь активно долучалася до творчої співпраці.
Ще одна грань творчості Дюговських-Балибердіних — лозоплетіння. Художники вже кілька років беруть участь у пленерах із лозоплетіння. А почалося все з першого пленера в Пирогові 2005 року. На ньому художників помітили та запросили до Польщі в ботанічний сад поблизу м. Пшемишля. Тут було створено кілька творчих арт-об’єктів із лози: Пташку Щастя, Ангела, Крила Ангела, які утворили серце парку. А у вересні цього року в Коктебелі митці створили ще одну лозову скульптуру — Дерево Бажань при Музеї М. Волошина. Це дерево символізує ідею, що єднає. Під ним читали поезії представники багатьох країн світу. Художників тішить, що це не просто виставкова діяльність, а справжнє дійство, де глядач є активним учасником.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment