Про ШАШКЕВИЧА

Михайло ШАЛАТА

ІМ’Я ШАШКЕВИЧА

При цім імені
У душі воздаємо честь.
Радуйся, радуйся, українська ниво!
Числа знаменитим іменням несть,
Та це особливе.

Чув священний обов’язок Маркіян,
Обов’язок, Богом даний:
Пробудити українську
свідомість братів-галичан.
Радуйтесь, радуйтесь, галичани!

Постояти узявся за рідне, своє.
Святися, святися, вкраїнський роде!
Бо як же це так: мова є, історія є,
А… “немає народу”?

Не німецький тут Vaterland,
Не польська Оjczyzna*.
Та де ж би то зайда
(нині сказали би: окупант)
Україну визнав!?

“Ми були, ми є, ми будемо!
З історією своєю,
культурою, мовою!” —
Заявив
Друкованою в Буді
“Русалкою Дністровою”**.

————————————
* Vaterland (нім.), Оjczyzna (пол.) — Батьківщина.
** “Русалка Дністровая” — перша в Галичині книжка українською народною мовою, складена М. Шашкевичем, І. Вагилевичем та Я. Головацьким і видана 1837 року в місті Буда[пешті].

* * *
Галичина —
Журба безпросвітня.
Злидні. Безправ’я. Панщина клята.
Ходять відважніші аж до Відня
В цісаря правди шукати.
Ходять —
І не знаходять.
З панами — ради ніякої.
Кріпацька доля така,
Як у байці “Пан та Собака”
Артемовського-Гулака:
“Хоч круть, хоч верть…
Все тобі… в черепочку смерть”.
Не раз і не два задумувавсь Маркіян:
“Ми у Європі,
Чи де ми є!?
Такий вже ганебний, безрадісний стан:
Кріпацтво, рекрутчина, епідемії…
Де ми,
Чиї ми діти?
Ні освіти, ані просвіти!
Он серби пробуджуються зі сну,
Чехи, словаки — слов’яни-сусіди.
Вже й з Наддніпрянщини в Галичину
Прилинула “Енеїда”.
А ми, галичани, а ми
Коли свідомими станем людьми?
Чужинці нас міряють на свій аршин,
Ополячуючи, онімечуючи навмисне.
Ми — вічні пахолки неначе…
Гей, земляче!
Відкинь той камінь, що ти серце тисне…
Ти не неволі син!”

* * *
Всевладний часе,
Маркіянова місія — воля твоя!
На три роки був старший
Від Тараса.
Й “Русалка…” старша на три
Від “Кобзаря”.
Обидва творці
Плекали думи однакові:
Україна своя, вільна і нероздільна.
Обидві ці книги — знакові:
Обидві для українця —
Настільні.
Хай “Русалка…” —
Й дітище трьох:
Маркіяна, Івана, Якова, —
Та всю “трійцю” тоді
Напоумив Бог
Україні служити однаково.
(То вже потім —
Без Шашкевича проводу —
Другий і третій із “трійці” співці
Під намовами недругів
Збилися на манівці.
А тоді усевладний час
Працював на нас).
Возвістилися
Зоря Маркіяна
Й астральне світило Тарас.
Провидінням було їм призначено
Україні світити,
Поки в ній не пахольство,
а вдача козача
Себто — поки їй жити.
А тому, земляки кохані,
Треба знати від першого класу
Про “Русалку…” і “Читанку” Маркіяна,
Про “Кобзар” та “Буквар” Тараса.

* * *
Школи, вулиці
Імені Маркіяна.
Монументи Поета
У Підлиссі і Львові,
Золочеві та Бережанах,
Римі і Вінніпезі.
Час від часу — видання творів
(Переважно до ювілеїв).
Це для належної шани
Багато чи мало?
А спитаймо себе,
Як сповідуємо
Шашкевичеві ідеали.
Як сповняємо,
Русини-вкраїнці,
Його заповіт.
Чого досягли ми без Маркіяна
За стільки літ.
Маючи, як він мовив,
“Ум світлий, високий”,
Чи придумали ми якусь кару
Хоч однісінькому з яничарів,
Що рідної мови цураються,
А “чужую полюбляють”?
Чи з Русі-України
Ми прогнали вже “мраки тьмаві”?
Чи уже, браття милі,
Воскресили ми
“В новій силі
Руську славу, руську власть”?
Чи принаймні
Уже подали ми
Друг другові руки
І прямуємо “разом к світлу”?
Ніж бо!
Й далі лише уповаємо:
“Якось Бог дасть!”
Є над чим погадати-подумати…

У Маркіяновому іменні —
Віра прадідів, Батьківщина,
Рідна мова, свій дім…
Перед своєю совістю
Кожен себе
Спитаймо:
А що в іменні
Моїм?!

Перед Шашкевича іменем
Велико ми зобов’язані —
Ти і я.
З такими, як він,
Зв’язані
Незалежність,
Державність,
Наша вкраїнська сім’я.
Такими,
Як Маркіян Шашкевич,
Стоїть нація!

МАРКІЯНОВА ПІСНЯ

На рідний спів Русалку, Маркіяне,
Зовучи із Дністрової води,
Чи відав ти, що час такий настане,
Коли той спів розвіє злі тумани,
Й народ благословлятиме твої сліди?

Будителю, просвітнику, поете,
Щаслива Україна, що ти є!
Вже нашій мові не страшні лабети,
Вже й маловіри вірять в наші злети
І переходять із чужого на своє.

Уже веснівка, отче Маркіяне,
З твоєї Підлисецької гори
Голівоньку не склонить, не зів’яне,
Бо вічне твоє вчення полум’яне:
“По-українськи, мій земляче, говори!”

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment