Виповнюється 165 літ відтоді, як у жовтні 1846 року геній українського народу Тарас Шевченко побував на Великій Волині. Тут молодий художник та етнограф за завданням Київської археографічної комісії робив замальовки культурно-історичних пам’яток краю, записував народні пісні. Саме тому дедалі більше населених пунктів офіційно заявляють, що Шевченко бував саме на їхніх теренах. Така позиція цілком зрозуміла — усі хочуть наблизити Кобзаря до своїх сердець. Але яким насправді був шлях Тараса Шевченка волинським краєм і наскільки правдива прив’язка імені Кобзаря до десятків населених пунктів нашого краю?
Євген ЦИМБАЛЮК,
Рівненська обл.
На жаль, архівних свідчень цієї подорожі залишилося небагато, оскільки звіт Шевченка про перебування на Волині, який він мав передати у Київську археографічну комісію, знищили. Не збереглося жодних поезій і листів. Імовірно, виконуючи завдання комісії, він не мав часу на поетичну творчість. А щодо листів і деяких інших матеріалів волинської подорожі, які могли опинитися у друзів Кобзаря, їх, як “компрометуючі матеріали”, швидше за все, знищили. Адже після цієї подорожі, 6 квітня 1847 року, Шевченка заарештували, і багато хто не хотів ризикувати, зберігаючи в себе подібний “компромат”.
Загалом матеріали, які дають уявлення про волинську подорож Кобзаря, на думку письменника й науковця, проректора Національного університету “Острозька академія” Петра Кралюка, можна поділити на кілька груп. По-перше, це офіційне розпорядження генерал-губернатора Бібікова, що зобов’язувало Шевченка збирати матеріали етнографічного й історичного характеру на Київщині, Поділлі та Волині. До цієї групи варто зарахувати листи Бібікова до губернаторів Подільської та Волинської губерній, де вказувалося на необхідність посприяти Шевченку у зборі відповідних матеріалів.
Друга група матеріалів — зроблені Тарасом Григоровичем під час цієї подорожі малюнки (найвідоміші з них акварелі із зображенням Почаївської лаври), а також народні пісні, які він тоді записав. Відтак достеменно відомо, що Кобзар восени 1846 року побував у Почаєві.
Третя група — згадки про Волинь у творах Кобзаря, що з’явилися після цієї подорожі, — повісті “Варнак” та “Прогулянка із задоволенням і не без моралі”. Ще одна група матеріалів — спогади, свідчення людей про перебування Тараса Григоровича на Волині. Найцінніший спогад Федора Миколайовича Кружилки, який ніби спілкувався з Кобзарем під час його перебування у Вишнівці.
Щодо “Варнака”, то доречно процитувати рядки з повісті, де розповідається, як герой мандрує з Кременця до Новограда-Волинського: “Из Кременца пошёл я через село Вербы в Дубно, а из Дубно на Острог, Корец и на Новгород-Волынский, на берега моей родной, моей прекрасной Случи”.
Без сумніву, при написанні повісті “Варнак” Шевченко використав свої волинські враження. Але, по-перше, ця повість не належить до автобіографічних; по-друге, головного героя повісті аж ніяк не можна ототожнювати з автором.
Урешті, немає серйозних підстав сумніватися, що Кобзар, їдучи з Кременця до Житомира, відвідав саме ці населені пункти. Інше питання, наскільки він там затримувався і яке враження вони справили на нього.
Напевно, Шевченко недовго перебував у Вербі. У цьому селі (чи то невеликому містечку) не було чогось такого, що могло б його серйозно зацікавити.
Дещо цікавіше з Дубном, одним із найбільших повітових міст Волинської губернії. Тут — багато старовинних архітектурних споруд. Серед них замок, що згадується у знаменитій повісті Миколи Гоголя “Тарас Бульба”. Цей твір Кобзар читав і, здавалося б, Дубенський замок мав би його заінтригувати. Проте, коли в повісті “Прогулянка із задоволенням і не без моралі” Шевченко пише про волинські замки, зокрема Острог і Корець. Дубно ж випадає з його поля зору. Взагалі про це місто письменник ніде не згадує, окрім повісті “Варнак”. Але чому? Можливо, тому, що Шевченко в Дубні був лише проїздом.
Цілком імовірним видається перебування Кобзаря в Острозі. Тут свого часу побував Костомаров, їдучи працювати викладачем у Рівненську гімназію. Він міг розповідати про острозькі пам’ятки старовини Шевченку. Острог згадується у повісті “Варнак” і в “Прогулянці із задоволенням і не без моралі”. Причому у другому випадку згадка має конкретніший характер. Там ідеться про магнатський замок у цьому місті. Схоже, Шевченко його оглядав.
Не викликає сумнівів факт перебування Шевченка в Корці. У цьому старовинному місті зупинявся Костомаров, який, цілком очевидно, порекомендував Тарасові Григоровичу оглянути місцеві пам’ятки. Кобзар згадує про Корець у “Варнаку” і в “Прогулянці…” До того ж у “Прогулянці…” згадується не просто Корецький замок, а й церква, де зберігалися забальзамовані останки графів Корецьких. За словами Шевченка, вона перетворилася на руїну, а написати таке могла людина, яка це бачила.
Перебуваючи у Почаєві та Кременці, поет, звісно ж, знав, що неподалік — поле Берестецької битви. Шевченко згадував Берестечко у містерії “Великий льох”, воно для нього було символом козацької звитяги за Богдана Хмельницького. На цей час духовного пам’ятника “Козацькі могили” ще не існувало, утім, наскільки реально, що Кобзар не проминув і цього історичного місця?..
Варто зазначити, що до Берестечка з Кременця спеціально виїздив Костомаров. Ці відвідини він детально описує в “Автобіографії”. Вірогідно, від свого друга Костомарова, а ще від кобзарів Тарас Григорович почув про славну місцину. І захотів тут побувати. Про ймовірне перебування Кобзаря на полі Берестецької битви свідчить його поезія “Ой чого ти почорніло…” У ній зустрічаємо деякий фактаж (чотири милі “Круг містечка Берестечка”), психологічні образи (контраст чорного й зеленого полів) тощо. Це дає підстави вважати, що поет самостійно оглянув це місце.
Чим закінчилася волинська подорож Шевченка? Звітом про проведену роботу. А це низка малюнків і зібраних народних пісень. Цікаво також, що в робочому альбомі Шевченка низка записів пісень, зокрема й сороміцьких, які не мають конкретної дати й місця фіксації.
Про волинську подорож Шевченко неодноразово згадував у творах “післяволинського” періоду. А ми щиро пишаємося тим, що доля Кобзаря пов’язана також і з нашим краєм, незважаючи на те, яким шляхом, якою стежкою, яким містом чи селом він насправді проходив!
