Марія ОЛІЙНИК,
м. Донецьк
3 листопада 2011 року в Донецьку відбулась історична подія — вперше біля пам’ятника Тарасу Шевченку зібрався чи не найбільший в Україні мітинг протесту зініційований обласними громадськими організаціями “Ніхто крім нас” та “Спільна справа”, товариствами ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС, воїнів-інтернаціоналістів, “дітей війни”, підприємців, українського козацтва, шахтарських профспілок, політичних і громадських організацій із Комітету опору диктатурі в Донецькій області.
Влада на Донеччині ще з січня 2011 року почала війну з дітьми, закриваючи школи. Пенсіонери, діти війни, школярі та їхні батьки протестували, як могли, але… На боці влади прокуратура, міліція, суди. Увірувавши в свою безкарність, спираючись на адміністративний і репресивний апарат, влада вирішила оголосити війну своїм виборцям, ліквідувавши соціальні виплати ще 16-ти категоріям.
Відкинувши всі суперечки, ці, такі різні організації, об’єдналися для боротьби за свої права. Каталізатором стало небачене соціальне розшарування серед громадян України, продовження несправедливої приватизації всього майнового комплексу групою сімей, безпрецедентне скорочення соціальних виплат, прийняття несправедливих податкового, пенсійного, трудового та житлового законодавств, наступ на права українців, абсолютне нехтування Конституцією України. На черзі — вільний продаж сільськогосподарської землі як закономірний крок олігархічно-кримінальної влади до повної втрати будь-якого права народу на існування, відмінне від рабського.
Отже, кризові явища в Україні поглибилися відверто антинародними рішеннями Уряду, Верховної Ради та Президента. Поза сумнівом, влада в Україні антинаціональна, тому основна вимога мітингу — зміна антинародної, олігархічної влади, яка демонструє, що для неї передусім важливі особисті інтереси, а не проблеми українського суспільства.
Учасники мітингу вимагали негайного мораторію на внесення антиконституційних змін, спрямованих на обмеження прав і свобод громадян України, їх відміни в законах, що порушують соціальні гарантії інвалідам війни і учасникам бойових дій, зупинити злочинну “оптимізацію” бюджетної сфери, а насправді — “невиправдане закриття лікарень, ФАПів, амбулаторій, згортання соціально-культурної сфери (закриття художніх шкіл, спортивних секцій, дитячо-юнацьких гуртків, ліквідацію будинків культури), ліквідація загальноосвітніх шкіл, дошкільних установ” і таке інше.
У резолюції мітингу заявлено вимогу негайного внесення змін у виборче законодавство України, які б забезпечували вільне й демократичне волевиявлення громадян без адміністративних фальсифікацій, можливість відкликання депутатів, зняття з них недоторканності та пільг.
У випадку, якщо Верховна Рада України нинішнього скликання відмовиться від добровільного саморозпуску або Президент України Віктор Янукович не підпише Указ про розпуск парламенту, протестувальники ладні оголосити дату початку “безстрокової акції непокори”.
Донецька акція протесту закликає владу зробити серйозні висновки, зрозуміти, що люди виходять на вулицю, коли терпіти вже неможливо. Щоденне поглиблення прірви між бідними і багатими — це те, що кличе українців до рішучих дій.
Початок покладено — об’єднання почалося. Разом ми переможемо.
