Минуло понад два місяці після V Всесвітнього Форуму українців. На ньому було підбито підсумки співпраці нашої держави із закордонним українством, переобрано Українську Всесвітню Координаційну Раду, вищий орган узгодження зусиль світового українства. Що пріоритетне у роботі УВКР, виходячи з рішень Форуму? Які основні проблеми в царині зміцнення контактів нашої держави з українцями закордоння, захисту їхніх прав та інтересів? Як включилася в роботу новообрана УВКР? Про це в інтерв’ю нашій газеті розповідає обраний на Всесвітньому Форумі голова УВКР Михайло РАТУШНИЙ.
— Яка структура і форми роботи УВКР?
— Рада — всесвітня організація, членами якої є національні об’єднання українців за кордоном і громадські організації в самій Україні. Президія Ради обирається на Форумах. У ній 36 осіб. Третина її представляє східну українську діаспору, третина — західну, решта представники громадських організацій України. Відповідно є голова УВКР і три його заступники, що представляють діаспори і Україну. Назву їх. Оскільки Ольга Кобець представляє саме Україну, то вона фактично виконує обов’язки першого заступника, а також є головою Секретаріату УВКР. Заступником від східної діаспори є голова Об’єднання українців Росії професор Тарас Дудко, від західної діаспори — Стефан Романів, генеральний секретар Світового конгресу українців, представник Австралії. Вибір заступників символічний. Росія найбільш проблемна стосовно становища української діаспори. Щодо СКУ, то це відома міжнародна громадська організація, яка ефективно діяла задовго до постання української держави і, вважаю, значною мірою доложилася до того, що Україна стала незалежною.
У новообраній президії Ради люди, які давно займаються роботою із закордонним українством. Членом президії УВКР є і голова ВУТ “Просвіта” Павло Мовчан. Ми маємо добру співпрацю з “Просвітою”, її продукцію, зокрема книги, диски поширюємо серед українців зарубіжжя.
За рішенням Форуму, УВКР було значно омолоджено. Адже зараз з’явилася молодіжна діаспора, яка після Всесвітнього форуму провела свій форум.
— Які ж основні пріоритети визначила для себе УВКР, виходячи з рішень Всесвітнього Форуму?
— Матеріали Форуму, ухвали всіх семи секцій і основну ухвалу одразу ж направили вищому керівництву держави — Президентові, головам парламенту і уряду, міністрові закордонних справ і міністрові культури. Матеріали Форуму — практично концепція роботи із закордонним українством. Зараз готується Державна програма такої роботи до 2015 року. Отож багато матеріалів Форуму взято в базу створюваної програми.
Серед пріоритетів роботи УВКР — питання молоді. Ми створили спеціальну комісію при президії по роботі з молодіжною діаспорою. У комісію увійшли зокрема представники Молодого руху, Молодіжного націоналістичного конгресу.
Другий пріоритет — робота з трудовими мігрантами. Архіважлива проблема. Створили комісію по роботі з мігрантами, до якої увійшли представники країн із найбільшою кількістю трудових мігрантів, а це Іспанія, Італія, Португалія. Увійшли в контакт із громадськими організаціями заробітчан чи колишніх мігрантів, які діють в окремих регіонах України. Найближчим часом заплановано велику міжнародну наукову конференцію в Тернополі з проблем трудової міграції.
Третій пріоритет — становище українських громад на території колишнього Радянського Союзу. Вже відбулася поїздка делегації президії УВКР до Казахстану, де одна з найчисельніших українських діаспор, друга чи третя у світі. Ми мали зустрічі з владою, представниками Асамблеї народів Казахстану, головою якої є президент держави Назарбаєв. Зустрічалися з депутатами меджлісу — парламенту держави, українцями за національністю, звичайно ж, мали зустрічі з українською громадою, відвідали українські школи. Є багато позитивного щодо становища українців, як і інших національних меншин, у Казахстані. Українців тут чують. Коштом бюджету видається загальнонаціональна українська газета, діють українські недільні школи, і закон у Казахстані передбачає часткове утримання за рахунок бюджету національних шкіл.
Ще один важливий напрям роботи, і це викликає у нас величезну стурбованість, — становище української діаспори в Російській Федерації. Жодної української школи, за винятком єдиної в Башкортостані, жодної газети, церкви. Ми зустрічалися з верховним комісаром ОБСЄ у справах національних меншин Кнутом Воллебеком. Звернули його увагу (постійно звертатимемо увагу ОБСЄ) на просто-таки дику ситуацію з українцями в Росії. Це коли під надуманими приводами закривають федеральні об’єднання українців, національно-культурні автономії, причому всупереч міжнародним угодам, які укладала сама Росія.
Ще одним пріоритетом ми визначили розвиток структур УВКР у самій Україні. Практика свідчить, що значна частина проблем у регіонах держави. Люди мігрують за кордон, тут залишаються їхні сім’ї. Ми контактуємо з регіональними органами влади, громадськістю, починаємо створювати регіональні структури, які займатимуться роботою з мігрантами зі своїх регіонів. А це, нагадаю, загалом до 6 мільйонів наших громадян. Наполягатимемо, щоб на наступних парламентських виборах вони могли скористатися своїм конституційним правом обирати, голосувати, мати своїх представників у нашому парламенті.
— На Всесвітньому Форумі висловлювалася серйозна стурбованість незадовільним рівнем підтримки нашою державою закордонного українства. Є над чим працювати?
— Попри окреслені Форумом серйозні проблеми, попри заяви нашої влади про поліпшення роботи, на жаль, сьогодні ще немає помітних зрушень. У проекті Державного бюджету на 2012 рік не збільшено фінансування роботи із закордонним українством. Раніше був окремий рядок бюджету щодо роботи УВКР із діаспорою, але зараз ця позиція змішана з якимись іншими проблемами, що не мають жодного стосунку до закордонного українства, наприклад, фінансуванням роботи з меншинами в самій Україні. Не бачимо в планах влади створення Державного комітету по роботі з українцями закордоння, що було обіцяно в посланні Президента Януковича до Форуму.
Утім, є й позитивне: в законодавство вносять зміни, які посилюють захист прав закордонних українців. Законопроект пройшов перше читання, ми просили на зустрічі з головою ВР Литвином, щоб закон оперативно ухвалили.
Планів, бажань у нас багато, але лише на пожертвах, членських внесках солідної, серйозної роботи з діаспорою не може бути. Маємо відчувати: конституційна норма про те, що держава Україна дбає про закордонне українство, реалізовується на ділі.
— Представники влади Росії недавно заявили, що вони готові відкривати українські школи, але, мовляв, серед українців їхньої держави мало охочих віддавати своїх дітей на навчання в них. Прокоментуйте заяви.
— Це велика містифікація, некоректна, недоброзичлива технологія з боку російської влади. Це заявляв Фурсенко, міністр освіти Росії, на спільній прес-конференції з Дмитром Табачником. Думаю, просто хочуть перекласти відповідальність на українську громаду.
Що таке українські школи за кордоном? Вони різні. Наприклад, у Тбілісі є українська школа, де всі предмети вивчаються українською мовою. В Астані, столиці Казахстану, є українська школа, де навчання йде казахською мовою, але тричі на тиждень викладають українську. І вчаться тут не лише українці, а й казахи, росіяни, німці. Я був у цій школі. Молоді казахи не тільки співали українських пісень, а й пристойно розмовляли зі мною українською.
Яку школу ми хочемо в Москві? Яку хочуть самі українці міста? Вони чують заяви з боку представників столичної російської влади: мовляв, яка перспектива буде у дітей, якщо вони все вивчатимуть українською мовою? Так-от, українці Москви не наполягають, щоб у школі всі предмети викладали українською, просто це має бути гарна школа, де б діти здобували гідну освіту, але щоб там було зроблено акцент на вивченні української мови. І така школа там працювала, в ній могли навчатися і українці, і представники інших національностей, які бажали вивчати українську мову. Можливе було б також вивчення й інших предметів українською — математики, фізики тощо. Але тоді наше Міністерство освіти і науки мало б гарантувати, що випускники такої школи зможуть продовжити освіту у ВНЗ України. Сьогодні Міністерство, очолюване Табачником, такої можливості не дає. Фактично провалена програма надання бюджетних квот на навчання для закордонних українців.
Але відкрити школу — це ще не все. У Казахстані держава фінансує такі заклади, але гостро бракує педагогів. Українські громади Казахстану готові направити своїх випускників шкіл в українські виші, якщо їм буде гарантоване місце. Ці фахівці повернуться назад, в українські школи Казахстану, де й працюватимуть. Та гарантій від України нема.
Обладнання шкіл. Порівнюємо: в Казахстані є корейська діаспора, то для її шкіл Корея завезла все необхідне — від парт до підручників. Навіть виділяють спеціальні стипендії для тих, хто вивчає корейську мову. Туреччина все завезла для шкіл своєї діаспори. З нашого ж боку нема нічогісінько. Коли ми їхали до Казахстану, взяли на подарунки для шкіл купу словників, інших книжок. Українці в діаспорі бачать, як працюють зі своїми меншинами представники інших держав, і як наша держава.
— Російська тема залишається одною з найболючіших?
— Це величезна проблема. У нас відбуваються численні двосторонні українсько-російські зустрічі. Але якби хоч на одній із них вище українське керівництво поставило перед російським питання, чому така ненормальна ситуація з українцями Росії? Якби під час кожного візиту українських державних делегацій до Росії було заплановано зустрічі наших посадовців з українськими громадами, люди б відчули, що їхніми проблемами цікавляться. Ми про це постійно говоримо нашим владцям: зверніть увагу на становище українців у Росії. Навіть Європа надає цьому більшого значення. На тій же зустрічі комісар ОБСЄ згадав, що був в українській школі в Башкортостані, знає про проблеми українців у Росії. А скажіть, скільки разів були чиновники нашого Міносвіти в цій школі? Жодного! Значно активніше працює з українськими громадами Росії, загалом діаспорою наше Міністерство закордонних справ. Але все одно, цього недостатньо в загальнодержавному плані.
— На Форумі делегати із зарубіжжя говорили, як активно працює зі своєю діаспорою чимало інших держав.
— Так, це Азербайджан, де створено спеціальний комітет по роботі з діаспорою, до речі не такою й численною. Грузія з її невеликою діаспорою теж створила спеціальний державний комітет. Надзвичайно активно працюють зі співвітчизниками за кордоном Росія, Польща, чимало інших держав. Вони мають відповідні урядові, парламентські комітети, фінансування, громадські організації по контактах з діаспорою. Нам до цього ще далеко.
Спілкувався
Петро АНТОНЕНКО
