У дитячій душі навіть у вік суцільної комп’ютеризації завжди є місце для казки. Саме вона відіграє важливу роль у формуванні духовних орієнтирів дитини. Казкових сюжетів у світовій літературі набереться не так уже й багато. Але читаючи будь-яку казку, можна відразу відчути колорит того чи іншого народу. Тож дуже важливо, щоб українська казка утверджувала саме українську ментальність і програмувала на добро, любов, сміливість, працьовитість… Тобто не тільки розважала, а й повчала дитину. Свідчення цього — творчість відомого казкаря України Сашка ЛІрника. У його живих, веселих і химерних казках, приправлених містикою, живе пам’ять поколінь українського народу.
Уляна ВОЛІКОВСЬКА
Тож перенесемося на ювілейний концерт “Чверть століття Доброти”, або “Вдар лихом об землю” Сашка Лірника (Олександра Власюка), що відбувся у творчій атмосфері Центрального будинку художника. Тут зібралися друзі, знайомі, побратими по духу казкаря, — за 25 років казкування Сашко Лірник зібрав чимало відданих шанувальників. Протягом цього часу етнічні фестивалі “Країна Мрій”, “Шешори”, “День Незалежності з Махном”, “Етноеволюція”, “Трипільське Коло” тощо не можна уявити без чоловіка з лірою у руках (до речі, Сашко Лірник добре грає і на бубні, і на варгані, і на гітарі). У нього залюблена малеча від двох, і як він сам каже, до ста двох років.
Сашко Лірник має неймовірну енергетику, доброта і щирість, яку випромінює, повертаються до нього сторицею. Ви ніколи не побачите у його руках мікрофона. “Живу казку не замінить жодна електроніка”, — переконаний Лірник. “Найпершу не розкажу, тоді я був геть малим, мав усього чотири роки, — каже Сашко Лірник, як завжди інтригуючи (як відомо, це була оповідь про оленя, якого не могла наздогнати стріла). — Але сьогодні ви почуєте багато цікавенького. Перша казка називається “Як козак з відьмою женився”. І що ви собі думаєте: у полі зору вже і відьма, й козак, навіть живий очерет і церква — це все глядачі із зали. На сцені — суцільна імпровізація. Не менш захопливі казки “Про дівчину Марусю, чорта в червоних чоботях, чорну церкву і чарівну квітку”, “Про старого козака, рудого чорта, чотири роги і козацький рід”, “Про молодицю, її гірку долю і патрет міської панночки” тощо.
Цього вечора Лірник не тільки казкував, а й згадав чимало правдивих історій із власного життя. Зокрема про доленосне знайомство. Колись він жив у Мурманську і почув про фестиваль “Срібна підкова”. Тож хутко зібрався і приїхав до Львова, де побачив виступ гурту “Вій”. “Він мене зачарував і ще я тяжко закохався в Лесю Добрий-Вечір. Відтоді покинув своє бурлакування, мурманське життя, обзавівся міцною родиною”. Сашко Лірник майже десять років грав із гуртом “Вій”. Тож на сцені побратим Сашка Лірника Дмитро Добрий-Вечір (гурт “Вій”) із піснею “Очі відьми”.
А ще в нього не менш обдарований син Іван, який народився на Купала. А ось і він на сцені поряд із татом. “Якось мій син написав дуже цікаву казку про чотирьох братів, які через дивний камінь потрапили кожен у свій світ. Я її розмістив на сайті “Дурдом”. Колись мене не стане, а моя справа матиме продовження…”, — тішиться казкар.
Цього вечора до Сашка завітало чимало друзів-артистів: Олесь Журавчак (ведучий вечора), Григорій Лук’яненко (гурт “Рутенія”), Сергій Василюк (гурт “Тінь Сонця”), Володимир Самайда та інших. А в залі — зачаровані та вдячні малі й дорослі глядачі. Разом із Сашком Лірником вони щиро вірять у цілющу силу добра і перемогу над злом живої народної й авторської української казки.
