Шановний Володимире Олександровичу!
Розпочинаючи цей лист, точніше, — оприлюднюючи думки, що виникли після прочитання Вашої доповіді на з’їзді письменників, чомусь згадав Ваші численні листи президентам із настійною вимогою подати у відставку… Насамперед скажу, що відкритий лист — це не мій жанр, а по-друге, вважаю, що кожна людина має сама приймати рішення про подальше перебування на будь-якій посаді, тим паче виборній.
Мені тільки хотілося б дещо уточнити з тексту доповіді “Ми — остання українська залога”. Наприклад, там ідеться про нелегітимність обрання делегатів з’їзду від Київської письменницької організації. При цьому наголошується: “Обласні організації такого зневажливого ставлення до Статуту собі не дозволяють”. Хочу Вам заперечити на прикладі Луганської обласної письменницької організації. Так, на виборах делегатів на з’їзд із 39 письменників на зборах було тільки 16. До того ж, я відмовився брати участь у виборах на знак протесту проти зневаження Статуту НСПУ Андрієм Медведенком, який чомусь називає себе головою обласної організації, хоча ніхто його на цю посаду не обирав. Головою ж він став тільки тому, що так побажав Володимир Яворівський ще в травні 2010 року. Згадайте, як Ви тоді приїхали до Луганська на зустрічі з виборцями і побажали зустрітися з письменниками. Прийшло 14 осіб, які були обурені Вашою пропозицією обрати головою обласної організації Андрія Медведенка. Ваш аргумент був аж ніяк не пов’язаний зі Статутом: “А восени вас усе одно більше не збереться”. А потім ще дивніше: “Отож коли на звітно-виборних зборах не буде кворуму, головою залишається Андрій Медведенко!”. Пам’ятаєте, що до кворуму тоді не вистачило одного голосу…
За рік, що минув після тих зборів, у Луганській організації жодного засідання правління не проводилося (врешті-решт письменників Тетяну Дейнегіну, Григорія Половинка та автора цих рядків ніхто не запрошував). Зборів також не було, як і жодного літературно-мистецького заходу.
Звичайно ж, літературно-мистецькі дійства за участю письменників відбуваються: відкриття літературно-краєзнавчого кабінету в Луганському національному університеті імені Тараса Шевченка, зустріч ювілярок Тетяни Дейнегіної, Антоніни Листопад із читачами, вечір пам’яті Івана Низового і т. ін. Але жодного разу ми так і не побачили призначеного “голову” Андрія Медведенка. То кому вигідна така “медвежа сплячка” в Луганській письменницькій організації, коли Володимир Яворівський із пафосом проголошує “Ми — остання українська залога”? До речі, дієвою українською залогою на Луганщині є обласна організація товариства “Просвіта” імені Тараса Шевченка, яку вже багато років очолює Володимир Семистяга. Саме в аудиторії, організованій “Просвітою”, у Луганську щоразу й виступав Володимир Яворівський.
З повагою,
Олексій НЕЖИВИЙ
