КОМУ ВВИЖАЮТЬСЯ «ДВОРЦИ»?

Наше місто — одне з небагатьох в Україні, яких за двадцять років незалежності майже не торкнувся процес перейменувань. На початку 90-х років минулого століття кілька вулиць на околицях назвали іменами українських діячів, та ще вулиця Уфимська стала імені Євгена Маланюка, а Луначарського отримала ім’я Чорновола. І все.

Так сталося не тому, що кіровоградцям дуже вже до вподоби назви комуністичної доби. Просто історію нашого міста тісно пов’язують із будівництвом земляної фортеці, яка в середині ХVІІІ століття служила для царської Росії форпостом її агресивної експансіоністської політики. Тож чимало так званих історичних назв носять здебільшого імперський характер і неприйнятні для нової доби. І щоразу, коли порушується питання про перейменування, знаходяться ті, хто намагається нав’язати громаді назви царського минулого, проти чого активно протестують охочі жити серед української топонімії. Врешті усе залишається, як було.
І коли щодо назви міста згоди поки що годі й шукати — не знаходиться нова назва, яка б влаштовувала більшість, то щодо назв вулиць консенсусу дійти цілком можливо. Нинішня міська влада (а більшість у раді отримала Партія регіонів) вирішила вчергове розпочати процес перейменування вулиць міста. З деякими її пропозиціями можна згодитися: центральна Карла Маркса має стати Великою Перспективною (стара назва), Володарського — Арсена Тарковського (тут жила їхня родина, нині на цій вулиці музей поета), та щодо вулиці Леніна, яку хочуть зробити Дворцовою, громадськість має серйозні заперечення.
Це — царська назва вулиці, її неможливо адекватно перекласти українською. Палацова? Але про які палаци йдеться? Ті приміщення, які колись дали назву вулиці і де зупинялись члени царської родини, перебуваючи у місті, давно перетворено на солдатські казарми. Двірцева? Але двірець — це вокзал. А він тут ні до чого. Натомість на цій вулиці розташоване історичне приміщення театру (зараз ремонтується), де свого часу Марко Кропивницький та Михайло Старицький фактично заснували український професійний реалістичний театр. Наступного року відзначатимемо 130-річчя цієї події. У Кіровограді немає жодного топоніма, який би нагадував гостям та мешканцям міста про це. Чому б не назвати вулицю Театральною?
Це намагалися довести міській владі представники громадських організацій, які надіслали звернення Кіровоградському міськвиконкому. Його підготували науковці-філологи, доктори та кандидати наук, які працюють у вищих навчальних закладах Кіровограда.
Дивно, що ці переконливі аргументи ніяк не доходять до членів виконкому. Серед них же є професійний історик — секретар міської ради Ігор Волков, який, власне, цього разу й став ініціатором процесу перейменувань. Міг би пояснити колегам. Чому їм так затято ввижаються ті “дворци” на Леніна? Є інші місця, де побудували новітні “дворци” ті, хто зумів або заробити, або вкрасти чималі гроші. Якщо вони виявлять ініціативу назвати ті свої поселення вулицею Дворцовою, думаю, громадськість не буде проти. А ще краще, аби не пожалкували вкласти кошти у реставрацію тих казарм, які так хочуть бачити “дворцами”.

Світлана ОРЕЛ

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment