Мова рідна — стрічка веселкова

Доброго дня, шановні просвітяни!

Із вашою газетою спілкуюся не надто давно. Передплатила її з доброї поради секретаря нашого обласного об’єднання ВУТ “Просвіта” В. К. Прилуцької і відтоді читаю з великим задоволенням. Стала також членом “Просвіти”, адже її діяльність співзвучна з моєю життєвою позицією. “Слово Просвіти” перечитую від першої до останньої сторінки, даю читати колегам. Особливо хвилюють висвітлювані в газеті проблеми нашої державності й мови. Щодо мови взагалі дивує позиція влади. Не розумію, чи це так треба не любити мову своєї Батьківщини, чи бути настільки байдужим до неї, щоб говорити про узаконення другої державної. Ні, я не проти російської мови, мені вона також подобається як мова високоталановитих літературних творів, як мова моїх друзів і родичів. Але ж я — українка! Чому в жодній іншій державі не виникає подібних проблем? Чому Росія не приймає нашу мову як другу державну, адже на її території проживає дуже багато етнічних українців?
Свої роздуми часом вдягаю у рими.

МОВА — ЖИТТЯ

Мова — пісня із душі народу,
Сонце золоте,
Вічна квітка, котра і в негоду
Знай собі цвіте.

Мова — зірка ясна з небозводу,
Чистий кобзи спів
І вогонь — високий, благородний,
Що в літах не стлів.

Мова рідна — стрічка веселкова.
Барви в ній ряхтять.
Бережімо материнську мову,
Бо вона — життя!

Бажаю всім просвітянам здоров’я, наснаги у благородній справі.

Зі щирою повагою
Валентина КОБЗАРЕНКО,
Черкаська область

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment