НЕ ЗНИЩУЙТЕ ПРОВОДОВЕ РАДІО!

Відкритий лист
Президентові України Вікторові Януковичу,
Голові Верховної Ради України Володимирові Литвину,
Прем’єр-міністрові України Миколі Азарову

За роки незалежності Української держави зроблено багато на терені відродження національної свідомості, громадянської гідності, самодостатності, самобутності, самоцінності на основі національної ідеї, яка випливає з автохтонності української нації і глибоких історичних традицій, є всеохопною духовною субстанцією і означає державність, соборність, щастя, добробут. Значна заслуга в реалізації сутності національної ідеї належитъ Українському радіо.
На жаль, щороку кількість радіоточок в українських оселях зменшується. Якщо 1990 року їх було 19 млн, то нині приблизно 2,5 млн.
Під час драматичних для мешканців Суходольська Луганської обл. днів (масове захворювання на вірусний гепатит через брудну воду) Ви, шановний Вікторе Федоровичу, тоді Прем’єр-міністр, запевнили, що “проводове мовлення як один із основних засобів оперативного повідомлення населення про виникнення надзвичайних ситуацій, про загрозу безпеці або життю людей буде скрізь в Україні відновлено”.
Обурювалися руйнуванням мережі дротового радіомовлення Ви, шановний голово Верховної Ради України. Говорили-балакали про важливість цієї інформаційної системи депутати. Було чимало публікацій у пресі, виступів по радіо на захист мережі дротового радіомовлення.
У багатьох селах Західної України, які найбільше постраждали від повені, проводове радіо уже кільканадцять років не працює. Наприклад, моїх односельців із Ганева Коломийського району Івано-Франківської обл. понад 10 років тому позбавили можливості слухати прекрасні передачі Національної радіокомпанії України, Івано-Франківського обласного і Коломийського районного радіо. Зрозуміло, що вони також не мали можливості почути оперативну інформацію про наближення руйнівної повені. Зненацька, раптово 70 % відсотків сільських будівель опинилися у смертельному полоні стихійного лиха.
Минають місяці, роки… Президенти, голови Верховної Ради, прем’єри, міністри, політики і політикани приходять і відходять, а злочинна філософія байдужості до інтересів українців: “Після нас — хоч потоп” — охоплює дедалі більше керівників.
Замість того, щоб зупинити руйнування проводового мовлення, не лише поновити, а й розширити колишню мережу, байдужі до української справи чиновники роздмухують тезу, що “брехунці”, “колгоспники” (так часто за радянських часів називали радіоточки) — атрибут більшовицької тоталітарної системи. До того ж проводове мовлення, на відміну від ефірного, яке приносить значні прибутки, є збитковим і не вписується в ринкові умови. Тому й підвищили оплату за радіоточку до 7 грн 20 коп. Бідні люди відмовляються від послуг проводового радіо. Зрозуміло, що зменшення кількості радіоточок збільшує їхню збитковість. Замкнене коло?! Чимало мешканців України згодні платити й нинішню ціну за радіо. Думаю, шановні керманичі України, що суть проблеми в іншому.
На Заході, де ринок давно править бал, виписані чіткі правила його поведінки: як тільки він вступає у суперечність з державними, а отже, національними інтересами, закони такого ринку в тій чи тій сфері перестають діяти. В Україні ж телерадіоефір за оцінками фахівців на 90 % заполонений чужоземною, агресивною, насильницькою, порнографічною масовою “культурою”, брехливою і цинічною рекламою. Велика кількість ефемівських радіоорганізацій і телекомпаній на відміну від проводового мовлення Національної радіокомпанії годує українських громадян спримітизованими витворами різних сурогатів, видаючи їх за модерне мистецтво, пропагує “естетику зла”, денаціоналізує наших дітей.
Псевдобізнесова політика, у якій застрягла переважна більшість радіотелеорганізацій, аж ніяк не допомагає утвердженню високих моральних, духовних, національних ідеалів, української патріотично-громадянської свідомості. Навпаки — багато так званих рейтингових передач є витонченим засобом масового психопрограмування, нівелювання природної сутності українців, знищення культурно-національного життєвого середовища, історичної пам’яті, українського державницького духу, що загрожує безпеці української нації, держави.
Отже, шановні пане Президенте, пане Голово Верховної Ради України, пане Прем’єр-міністре, якщо мислити патріотично, стратегічно, національно-державницькими інтересами, то потрібно відновити зруйновані (може й спеціально, щоб не чути було українського Слова?!) мережі проводового радіомовлення. Зрозуміло, що це вимагає грошових витрат. Та кошти можна знайти, але треба відкинути байдужість, аполітизм, зневагу до інформаційно-національної безпеки України. Комуністична партія Радянського Союзу для реалізації своєї антинародної, протиукраїнської, антигуманної політики знаходила кошти, щоб скрізь було чути голос Кремля. Українські державні правителі (якщо вони українські?!) також можуть і у нинішній скрутний час роздобути гроші (скільки ж бо є олігархів, що розбагатіли на мозолях українців!) для того, щоб у кожній оселі працювала радіоточка, доносила до сердець людей суть української національної ідеї. Поки буде цифрове радіомовлення, нехай цей “анахронізм більшовицької епохи” попрацює на утвердження української України. Адже кабельне телебачення в Україні бурхливо розвивається. Чи не тому, що за своїм змістовим наповненням — не українське?
Повсюдне відновлення поруйнованого проводового радіо, його розвиток у рамках Національної радіокомпанії — основи майбутнього суспільного радіомовлення — це захист інформаційного простору в Україні, що означає боротьбу за душі й серця людей, за ринок, за добробут, за національну політику.

Василь ЛИЗАНЧУК,
доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри радіомовлення і телебачення Львівського національного університету імені Івана Франка, заслужений журналіст України, академік Академії наук вищої освіти України

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment