КОЛИСКА СОФІЇ РУСОВОЇ

Національна академія педагогічних наук України, державна науково-педагогічна бібліотека України імені В. Сухомлинського, Ніжинський державний університет імені М. Гоголя шостий випуск серії “Видатні педагоги світу” присвятили Софії Русовій — педагогу, державній діячці, просвітительці. Ювілейний біобібліографічний покажчик, приурочений до 155-річчя від дня народження, є першим таким виданням про Софію Русову в Україні, яке відтворює бібліографію її творів і досліджень про життя й багатогранну діяльність. Символічно, що воно здійснене у видавництві Гоголевого вишу. Його науковці одними з перших почали повертати Україні творчу спадщину землячки, яка 70 років була засекреченою під тавром української буржуазної націоналістки.

Надія ОНИЩЕНКО,
м. Ніжин Чернігівської обл.

“Її життя — це й життєпис історії українського народу другої половини ХІХ і першої ХХ століття”, — пише в передмові науковий консультант покажчика кандидат педагогічних наук, професор, завідувачка кафедри педагогіки та педагогічної майстерності Ніжинського держуніверситету імені Миколи Гоголя Євгенія Коваленко.
Народилася Софія 18 лютого 1856 року в аристократичній родині в селі Олешні нині Ріпкинського району Чернігівської області. Батько — Федір Ліндфорс — швед за походженням, був відставним російським офіцером. Мати — Ганна Жерве — француженка, високоосвічена жінка, рано пішла з життя, коли Софійці ще не було й чотирьох років. Батько мав ліберальні погляди, його поважали селяни, у роки земельної реформи обрали мировим посередником. Сестра Марія відкрила школу для навчання селянських дітей, спілкувалася з прогресивними представниками української інтелігенції, які часто гостювали в садибі Ліндфорсів.
Початкову освіту Софія здобула вдома. У десять років вступила до третього класу найпрестижнішої в Києві Фундуклеївської жіночої гімназії, закінчивши її 1870-го із золотою медаллю. Раптова смерть батька 1871 р. змінює життя Софії. Вона осмислює своє духовне і громадське призначення і вирішує присвятити життя педагогічній справі. У п’ятнадцять років разом зі старшою сестрою відкриває у Києві перший українськомовний садок і зближується зі Старою Громадою. Цьому сприяло близьке знайомство з сім’єю Михайла Старицького, діти якого відвідували дитсадок і який познайомив сестер з родиною композитора Миколи Лисенка та інших видатних діячів української культури — Михайлом Драгомановим, Володимиром Антоновичем, Павлом Чубинським, Федором Вовком та Олександром Русовим, з яким Софія Ліндфорс одружується 1874 року.
Разом із чоловіком-статистиком Софія часто переїжджає. З Чернігова в Ніжин, Херсон, Полтаву, Одесу, Київ, і всюди активно включається в роботу місцевих громад, просвіт, у відкриття дитячих садків, початкових шкіл, книгозбірень, видання літератури, підготовку вистав. Розгортання національно-визвольного руху в Україні переслідується царатом. Протягом 1880—1905 років Софію Федорівну заарештовували п’ять разів, але це не схитнуло її переконань. Після революції 1905 року вона працює в комісії Академії наук з визнання української мови. За її ініціативою був скликаний з’їзд народів російської держави, на якому порушувалося питання про надання повної автономії кожному народу в економічному і культурному житті, створення шкіл для всіх народів з рідною мовою навчання, вона бере активну участь у Всеросійському з’їзді вчителів.
У цей час Русова розробляє і читає курс лекцій з української літератури для слухачок Бестужівських курсів у Петербурзі. З її участю видається безцензурна збірка “Кобзаря” Тараса Шевченка. 1906 року Софія Русова видає “Український буквар”, за основу якого взяла розробки Потебні, який ще в 60-х роках ХІХ століття працював над підручником для недільних шкіл. У своїх публікаціях у журналі “Русская школа” 1907 року Русова розвінчує шовіністичну русифікаторську політику царату в галузі народної освіти, показує, як багатовікове гноблення і централізація негативно відбилися на національній гідності, самосвідомості й психології народів. Свою концепцію української національної освіти вже досвідчений педагог викладає на шпальтах журналу “Світло”, першого українськомовного педагогічного часопису, співредактором якого була і сама Софія Федорівна, у журналі “Вільна українська школа”. Як педагог-філософ і педагог-практик, вона глибоко усвідомлювала, що школа й виховання мають функціонувати відповідно до особливостей і потреб своєї країни, нації. Русова входила до Міністерства освіти УНР і за доби Центральної Ради, й Гетьманату, й Директорії. Весь цей час вона брала найактивнішу участь у вирішенні науково-педагогічного обґрунтування нової української школи, роз’ясненні сутності українізації, в оновленні змісту, форм та методів навчання і виховання.
Після остаточного приходу до влади більшовицького уряду Софія Русова зневірилась у можливості національного відродження України. Через переслідування нової влади вона змушена емігрувати до Чехословаччини, яка на той час стала осередком української культурної еміграції. У Празі відомий учений і педагог бере участь у створенні й діяльності Українського Високого педагогічного інституту, української гімназії, Української Академії в Подєбрадах. Захищає докторську дисертацію з соціальної педагогіки, керує притулком для дітей емігрантів, готує і видає підручники й монографії.
Із молодих літ Софія обстоювала важливу роль жінки в загальнокультурному житті країни, підготувала книгу про визначних українських жінок. У період УНР була головою Української жіночої національної ради, яка об’єднувала всі жіночі організації України із закордонними, утверджувала авторитет і визнання України в світі. І в еміграції Софія Русова, як представниця України, брала участь у світових жіночих конгресах у Гаазі, Женеві, Відні, Копенгагені.
Ідеї Софії Русової не обмежені часовими рамками, бо є глибоко науковими, народними, гуманістичними, спрямованими в майбутнє. Як гасло сьогодні звучить її заклик: “В наші часи бути гарним педагогом — це бути справжнім реформатором майбутнього життя України, бути апостолом Правди і Науки. Тільки великими зусиллями таких апостолів Україна матиме чесних діячів-патріотів, умілих практичних робітників і соціально об’єднану, інтелектуально розвинену народну масу”.
Наукову і практичну цінність таких ідей у час кардинальної зміни підходів до дитини, до філософії освіти і виховання Євгенія Коваленко зрозуміла у зв’язку з розбудовою вільної й самостійної України. 1994 року науковець з Ніжина Ірина Пінчук захистила дисертацію на тему “Освітня діяльність і педагогічні погляди С. Русової (1856—1940)”. Разом з Євгенією Іванівною вони 1997 року впорядкували і видали в київському видавництві “Либідь” дві книги вибраних педагогічних творів Софії Русової. За редакцією Євгенії Коваленко із залученням недержавних і державних коштів у 2008-му і 2009 роках видрукувано ще дві книги. Цього разу їй допомагала дисертантка Олена Таран.
У цей же час педагогічні ідеї Софії Русової захопили ще одного методиста міського відділу освіти з Ніжина Людмилу Василевську. В особі завідувачки дитячого навчального закладу № 13 Наталії Примушко вона побачила педагога, здатного практично втілити в життя національну систему виховання дошкільнят. 17 років тому тут з’явилася нова вивіска: “Освітньо-виховний центр Софії Русової”, яка наповнила життя педагогів і дітей новим змістом. “Тільки тоді виховання буде дієвим, коли базуватиметься на національному ґрунті. Цьому допоможуть рідна мова, рідна пісня, релігійні обряди”, — стверджувала видатний педагог. Її українська колиска починалася з казок і пісень няні-односельчанки, олешнянських голубих озер, народних умільців, які навколишню природну гармонію талановито відтворювали на глині й полотні.
Відкриваючи для себе Олешню і Софію Русову, Наталія Примушко разом із колегами перетворювала колишній садок на Українську Хату радості з неповторними світлицями. “Бабусина світлиця” зустрічає глиняним посудом, вишитими рушниками й сорочками, гаптованими картинами з різних регіонів України. Тут діти самі перетворюються на маленьких художників, вишивальниць і гончарів під керівництвом наставників.
Окраса “Калинової світлиці” — улюблений дітьми міні-музей “Мурляндія”, в якому на поличках розташувалися котики з хутра, глини, скла, гуми. Діти навперебій розповідають про кицьок різних порід і мастей, малюють, створюють аплікації, колажі з природних матеріалів, які збирають у гаю. Адже двоповерхова будівля закладу оточена 65 деревами. Білопінно цвітуть тут кущі калини, бузини, спіреї, духмяно пахне вишневий і яблуневий сад. У ньому живе працелюбний мурашник, жабки і рибки в голубому озерці, старий їжак і кицьки.
Маленькі екскурсоводи “Чомусикової світлиці” разом із хлопчиком Пізнайком повідають історію експонатів, навчать музейних ігор.
Мешканці “Мовленнєвої світлиці” з господарем Барвінком запросять вас у театр “Телесик”, пофантазують над оповіданнями Василя Сухомлинського, заспівають українських пісень, розкажуть про українських гетьманів, відкриють таємницю кожної квіточки і стрічки в українському віночку. “Срібні дзвіночки”, — переможці конкурсу, прочитають поезії Тараса Шевченка. Наприкінці травня вони виступають біля пам’ятного знаку Спасо-Преображенської церкви, де 1861 року відспівували труну з тілом Кобзаря.
Софія Русова розглядала рідне слово як джерело неповторного національного світобачення, як систему, в якій фіксуються особливості сприймання і відображення дійсності. Вона переконує: “Мову можна усякими засобами розвивати, робити чепурною, щирою, бо вона творче знаряддя, за допомогою якого виховується думка, серце, слово правди і краси”.
Вражає і “Світлиця-чарівниця” з міні-музеєм ляльки і “Барвінкова” з “Іграшками-забавами”. Вихователі розробили цікаві дидактичні ігри, посібники, де малюки знайомляться з кольором, формою, матеріалами, вчаться пізнавати мистецтво рідного краю, народу, грають у цікаві ігри.
Виховання дітей має бути позначене мистецтвом, естетичним сприйманням і емоціями. Це один із виховних постулатів Софії Русової, який практично втілює освітньо-виховний центр у Ніжині. У “Музичну світлицю” приходять місцеві художники, артисти, митці-аматори, батьки, які граються і співають разом із дітьми.
— Садок і родина — сім’я єдина, — вважає Наталія Примушко. Щорічно на початку жовтня вони разом влаштовують “Софіїн день”. Спостерігаючи за тим, як разом із директором центру, методистами, вихователями танцюють, співають, розповідають, грають у футбол діти, батьки дякували за те, що і їх навертають до української історії, обрядовості.
Цього року почесним гостем родинного свята був депутат Чернігівської обласної ради, президент благодійного Фонду імені Софії Русової Іван Чаус. Педагог за освітою захопився ідеями непересічної української особистості й два роки тому створив фонд, аби відродити пам’ять про видатну землячку, поширюючи її мудре слово. Головною метою він вбачає створення музейно-туристичного комплексу “Садиба Софії Русової” в її рідному селі. Уже затверджено проект та розпочато реконструкцію колишнього маєтку Ліндфорсів, впорядковуються могили родичів, реставровано музей гончарної справи, заснований ще батьком Софії. Про мистецькі свята в Олешні й Чернігові, наукові конференції, презентації та конкурси можна прочитати на сайті фонду. Найактивніше він підтримує Олешнянську загальноосвітню школу І—ІІІ ступенів, якій 1993 року присвоєно ім’я Софії Русової. Крім Ніжина, на Чернігівщині Центр Софії Русової діє в Прилуках на базі дитячого навчального закладу № 28. У столиці національну педагогіку Софії Русової впроваджують в освітньо-виховному центрі на базі дитсадка № 409 та в школі-дитсадку № 584.
Чи може система національного виховання Софії Русової консолідувати сьогодні освітян? Так! Але, на жаль, це не відбувається. Її ідеї пропагують і втілюють у життя окремі подвижники. Хоча ще 2005 року Міністерство освіти і науки України запровадило і вручає нагрудний знак “Софія Русова”, а Чернігівська облдержадміністрація — обласну премію її імені для вчителів. Ці нагороди по праву отримала Наталія Миколаївна Примушко. Та часто їх вручають гарним учителям і науковцям, які про Русову чули, але її ідеями не переймалися і не впроваджували їх. Євгенія Іванівна Коваленко відзначена за багатолітню сумлінну працю багатьма відомчими і вищими грамотами та преміями, але в списку нагороджених нагрудним знаком “Софія Русова” її немає.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment