НОСІЙ СВІТЛА Й ДОБРА

Юрій Сергійович Асєєв… “Що в імені твоєму”? У самому слові звучить “сіяти, осявати, сіяч Асєєв”. Воістину носій добра, краси й істини. Пам’ятаю його слова, що будили і кликали: “Якщо в житті не буде мистецтва, то світ стане похмурим, сірим, не-цікавим, бо не буде світла. Адже культура, до якої належить мистецтво, то є “культ”, тобто поклоніння, а “ур” — світло”. Він сповідував ті морально-етичні принципи способу мислення, в основі яких була тверда віра в силу мистецтва, яка перетворює людину, оновлює її образ, кличе до творчості. Він був одним із небагатьох інтелігентів, вірних високим гуманістичним ідеалам. Намагався зміцнювати віру в себе кожного, хоч би які обмежені були його можливості. Філософський оптимізм, віра в перетворюючу силу мистецтва — його методологія. Юрій Сергійович був не лише талановитим архітектором, науковцем, чудовим лектором, прекрасним викладачем — він був висококультурною людиною. Юрій Сергійович є сторінкою історії українського народу, рідної землі. І не дивно, що він присвятив своє служіння, свою науку тим зниклим з лиця землі храмам, які підіймав із пороху історичного забуття.
Він один із тих, хто прокладав дорогу до Храму. Його книжки: “Історія давньоруського мистецтва”, “Свята Софія” — дороговказ до святих храмів, ікон, високого духовного мистецтва.
А як натхненно читав нам лекції Юрій Сергійович про Святу Софію — як модель Всесвіту й людського духу. Його розповіді про церкву Богородиці Пирогощі, що на Подолі, яку повністю сам реставрував, пронизані давніми билинами, переказами, літописами. Він розкривав нам красу і велич стародавнього Чернігова з його незбагненними краєвидами Зачарованої Десни та старовинними монастирями…
Навколо Вчителя була особлива аура доброзичливості, зацікавленості, високої духовності. Не забуваються вечори, так звані “асєєвські вівторки”, коли ми, студенти, збиралися в кабінеті нашого професора в невимушеній атмосфері за круглим столом і склянкою запашного чаю. Юрій Сергійович читав напам’ять вірші, цілі поеми — різними мовами! Особливо запалювали нас, надихали енергетикою твори Г. Гейне німецькою мовою, українські поеми Кобзаря. Ми обмінювалися враженнями. Дивувала й прекрасна пам’ять Юрія Асєєва.
Смерть Юрія Сергійовича, припинення незабутнього “асєєвського вчительства”, його творчості — важка втрата для вселюдської культури.
Да святиться ім’я твоє, і дорога до Храму твоєї душі, дорогий наш Вчителю.

Твої вдячні учні: Людмила КАЛЬНИЦЬКА, член СХУ, канд. філос. наук, Михайло ДЕХТЯРЬОВ, академік

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment