Зоя РУЖИН,
керівник культурно-просвітницького центру “Золоте зерно” МВПУ, заслужений працівник культури України
Видатний археолог Вікентій В’ячеславович Хвойка провів свої перші розкопки 1893 року на Кирилівських висотах у Києві, де виявив палеолітичну стоянку з кістками мамонта, поселення неоліту та бронзового віку. Наступні розкопки біля Трипілля, Халеп’я, Верем’я та інших сіл підтвердили його припущення: в Україні відкрито нову неолітичну культуру, про що він оголосив 1899 року на ХІ Всеросійському археологічному з’їзді в Києві. Саме чех Вікентій Хвойка відкрив світу визначну роль України у планетарному цивілізаційному розвитку індоєвропейської мовної спільноти людей білої раси.
Хвойка вважав, що трипільську культуру створили пращури слов’ян — автохтонні арійські племена, які були першими землеробами на теренах Середнього Придніпров’я. Науковець стверджував: “Народ, що створив ці пам’ятки, не міг зникнути безслідно і був ніхто інший, як гілка арійського племені, котрій по праву належить ім’я протослов’ян, і нащадки котрої й донині населяють південно-західну Росію”. Відомо, що в часи Російської імперії південно-західною Росією називали Україну.
Неможливо оцінити той внесок, який зробив видатний археолог для українського народу та світової спільноти. Вшанування археолога Вікентія Хвойки — приклад того, що представники різних націй і народностей, для яких Україна стала Батьківщиною і які своєю працею, життєвим подвигом її прославляють, заслуговують найвищої винагороди. Тож іменем Вікентія Хвойки названо вулицю в Києві, в селі Трипіллі відкрито пам’ятник, а в селі Халеп’я — музей, йому присвячують книжкові видання.
За багаторічною традицією, 2 листопада 2011 року в день пам’яті В. В. Хвойки збиралася громадськість на Байковому цвинтарі біля його могили. Отже, маємо готуватися до ювілейної дати — 100-річчя від дня смерті видатного науковця. Маємо шанувати не лише пам’ять першовідкривача трипільської культури, а й належно оцінити його відкриття, яке тривалий час замовчувалося.
