Надія КИР’ЯН
Фото автора
У Всесвітній день за припинення безкарності за злочини проти журналістів кілька десятків наших колег біля Адміністрації Президента провели прес-брифінг, оголосили петицію до Президента як гаранта Конституції та до Генеральної прокуратури. Тримали плакати з написами: “За роки незалежності загинуло 63 журналісти. Винні не покарані. Припиніть безкарність”, портрети Георгія Ґонґадзе та інших загиблих. Потім в офісі Національної спілки журналістів України провели круглий стіл.
Голова НСЖУ Ігор Лубченко повідомив, що ще 1998 року на Конгресі Міжнародної федерації журналістів від української делегації вперше було внесено пропозицію встановити Міжнародний день пам’яті загиблих колег. Тоді пропозицію не підтримали. Після загибелі 32 журналістів в один день 2009 року на Філіппінах цю подію почали відзначати й вимагати від влади кожної країни притягати до відповідальності тих, хто перешкоджає професійній діяльності журналістів.
“Ми неодноразово об’єднувалися, щоб знайти вбивць наших колег, — сказав Ігор Лубченко. — На жаль, не можемо похвалитися, що є якісь великі зрушення. Нерідко наші правоохоронні органи все зводять до звичайних побутових трагедій, не зважають на факти, які свідчать саме про виконання професійних обов’язків. НСЖУ і незалежна медіа-профспілка вносили пропозицію розглядати смерть журналіста за нез’ясованих обставин як пов’язану з професійною діяльністю, доки інше не буде підтверджено судовим розслідуванням. Проте дуже часто розслідуванням таких справ займаються люди або не зацікавлені, або, навпаки, зацікавлені в закритті справи. Довести, що злочини проти журналістів скоєні у зв’язку з їхньою професійною діяльністю, надзвичайно важко”.
Керівник проектів Міжнародної федерації журналістів Олівер Мані-Кьорль розповів про напрацювання цієї структури. Схвалив ідею створення робочої групи з представників МВС і журналістів, проведення спільних навчань, тренінгів тощо. “Поліція не має права бити мирних демонстрантів, хоч би ким вони були. Журналісти відрізняються тільки тим, що їхній професійний обов’язок — чесно й неупереджено повідомити про подію, тому для них мають бути створені умови доступу до таких місць”.
Пан Олівер поділився досвідом, що для ідентифікації журналістів у Великобританії запровадили універсальну прес-карту, яка є перепусткою, її визнає поліція, керівні органи держави.
Від українських журналістів виступили Оксана Романюк, представник “Репортерів без кордонів в Україні”, Єгор Соболєв, координатор Бюро журналістських розслідувань “Свідомо”, Сергій Гузь, Юрій Луканов із Незалежної медіа-профспілки, “легенда вуличних протестних акцій” Олена Білозерська та інші.
Участь у дискусії взяв нещодавно призначений начальник управління зв’язків з громадськістю МВС України, полковник міліції Володимир Поліщук.
Прозвучала думка, що корінь проблеми не тільки в міліцейських структурах, а й у владі. Посилюється тиск на журналістів, які повинні у відповідь тиснути на владу через суди, журналістські маніфестації, міжнародні журналістські організації, об’єднуватися; відновити групи швидкого реагування з професійних столичних журналістів, щоб мобільно виїжджати в регіони, де тиск на журналістів ще більший. І самі журналісти мають турбуватися про власну безпеку, мінімізувати ризики.
