ВИДАННЯ, ЩО ПРОЙШЛО КРІЗЬ РЕПРЕСІЇ

osin-090Чи можливо нині дослідникам історії сіл, селищ, малих міст України опублікувати свої розвідки не окремими книжками, видання яких часто потребує чималих коштів, а нарисами в спеціалізованому науковому виданні? Наш гість Олег Григорович БАЖАН — “Відмінник освіти України”, старший науковий співробітник відділу регіональних проблем історії України Інституту історії України НАН України, кандидат історичних наук, заступник головного редактора журналу “Краєзнавство”, Голова Ревізійної комісії Національної спілки краєзнавців України, доцент кафедри історії Національного університету “Києво-Могилянська академія”.

— Олегу Григоровичу, журнал “Краєзнавство”, де Ви заступник головного редактора, нині офіційний друкований орган Національної спілки краєзнавців України. В анотації зазначено, що його 1927 року заснував Український комітет краєзнавства, 1930-го видання було репресоване і 1993 року відроджене. Розкажіть детальніше, яким був часопис у 1920-ті роки.
— “Краєзнавство” — друкований орган УКК, видавався в Харкові в 1927—1930 рр. Був започаткований як “журнал для масового краєзнавця”. Одне з головних його завдань — забезпечення координації у краєзнавчому русі. Основними розділами журналу стали: “Загальний”, у якому висвітлювалися теоретичні основи і загальні питання краєзнавства; “Методика краєзнавчої роботи”, де вміщувалися матеріали, в яких були практичні вказівки з краєзнавчої роботи; “Шкільне краєзнавство”, де обговорювали проблеми методики і висвітлювали результати краєзнавчої роботи в освітніх установах; “Наш край”, де друкувалися матеріали, що ілюстрували практичні досягнення у справі вивчення окремих районів України; “Життя краєзнавчих організацій”, де публікувалися відомості про роботу первинних краєзнавчих осередків; “Керуючі матеріали”, в якому подавалися інструкції та методичні рекомендації УКК. Часопис вміщував історико-географічні та етнографічні дослідження, наукові розвідки з історичної урбаністики, літописи з фольклористичної, діалектологічної, екологічної тематики.
До складу редколегії журналу “Краєзнавство” входили науковці, громадські діячі, журналісти, зокрема мовознавець і етнограф Олексій Ветухов, історик Володимир Геринович, біолог Дмитро Зайцев, географ і економіст Кость Дубняк, картограф Степан Рудницький, природоохоронець Олександр Яната. Незмінним відповідальним редактором журналу був заступник голови УКК Михайло Криворотченко. Через брак коштів журнал виходив нерегулярно. В 1927—1930 рр. побачило світ 28 чисел, об’єднаних в 11 випусків, накладом 1000—3000 примірників кожен.
У 1930-ті роки в умовах браку фінансування, встановлення ідеологічного контролю над краєзнавчим рухом в УРСР, розпочатих політичних репресій проти членів УКК, журнал припинив існування.
— А яким є журнал “Краєзнавство” сьогодні?
— Часопис відроджений 1993 року як друкований орган Всеукраїнської спілки краєзнавців із періодичністю виходу чотири числа на рік. Через економічні негаразди, брак фінансування перші числа відродженого журналу видавали незначними накладами, були вони не такого обсягу, як хотілося. Але журнал виходив більш-менш регулярно. Від 2000 року його співзасновником є Інститут історії України, “Краєзнавство” із науково-популярного перетворилося на наукове видання. Значно поліпшилися обсяги, наклад і вагомість журналу після 2008 року, коли Всеукраїнська спілка краєзнавців отримала статус національної. Нині видання безкоштовно надходить у 140 найбільших фондосховищ країни (архіви, музеї, бібліотеки), крім того його pdf-версія доступна для завантаження на сайтах НСКУ, Національної бібліотеки ім. В. Вернадського і Інституту історії України. Головним редактором журналу “Краєзнавство” з часу відродження і до 2011 року був Петро Тимофійович Тронько.
У журналі публікуються статті, присвячені історико-краєзнавчому рухові в Україні в ХІХ—ХХ століттях, збереженню, використанню, популяризації пам’яток історії та культури, витокам і сьогоденню українського музейництва, питанням історичної регіоналістики. Журнал має постійні рубрики: “Літопис українського краєзнавства” (форми краєзнавчої діяльності в ХІХ — першій половині ХХ століття), “Історія міст і сіл України: історико-теоретичні проблеми вивчення”, “Церковно-історичне краєзнавство: витоки та сучасний ракурс”, “Краєзнавство в особах”, “Музейництво в Україні: історія та проблеми сучасного розвитку”, “Регіональні аспекти історичної демографії”, “Історія України у світлі регіональних досліджень”, “Вітчизняне пам’яткознавство: традиції, досвід, перспективи”, “Національна спілка краєзнавців України: панорама сучасного життя” та інші. Також ми публікуємо огляди, наукову інформацію, іноді у нас з’являються рубрики, присвячені певним ювілейним датам. Так, у нас були рубрики, приурочені до 300-річчя Олешківської Січі, 150-річчя скасування кріпосного права, 70-річчя початку Великої Вітчизняної війни, 75-річчя стаханівського руху в Україні. Незабаром побачить світ чергове число журналу, в якому вміщені матеріали, присвячені 70-літтю партизанського руху на окупованих нацистами українських землях. У таких тематичних рубриках є своя “родзинка” — вони значно розширюють бібліографічне поширення видання, адже більшість бібліотек формують до таких дат окремі тематичні каталоги.
— Хто автори журналу “Краєзнавство”? Які плани на майбутнє?
— Краєзнавство — всебічне вивчення певної частини території країни (міста, села, району, області), тобто природи, населення, господарства, історії та культури. Оскільки краєзнавство — комплекс наукових дисциплін, різних за змістом і методами дослідження, але таких, що ведуть до спільної мети — наукового і всебічного пізнання краю, ми запрошуємо до співпраці істориків, географів, етнографів, освітян…
Виокремлюємо три основні функції в доборі матеріалів: педагогічну, що показує краєзнавство як дидактичний принцип, за допомогою якого можна підвищити ефективність навчально-виховного процесу, повчальну й наукову.
Виходячи з цього, в останнє число журналу увійшли матеріали ХІІ Всеукраїнської наукової історико-краєзнавчої конференції “Освітянське краєзнавство: досвід, проблеми, перспективи”, присвяченої 200-річчю від дня народження українських просвітителів І. Вагилевича та М. Шашкевича (6—7 жовтня 2011 р., м. Івано-Франківськ). Читачам пропонуємо статті, в яких розкрито теоретико-методологічні засади освітянського краєзнавства, висвітлюється краєзнавча робота в дошкільних, загальноосвітніх, позашкільних навчальних закладах, туристичне краєзнавство в освітній галузі. Хочемо, щоб наш часопис став не тільки опорою для краєзнавчої науки, а й практикумом щодо організації співпраці у науково-дослідницькій і краєзнавчо-пошуковій роботі з учнівською та студентською молоддю.
Вивчення рідного краю передбачене як складова у навчальних програмах з історії України та географії. Ми заохочуємо залучення учнівської та студентської молоді до пошуково-краєзнавчої діяльності та співпраці з НСКУ. Нині відбувається інтегрування вітчизняної освіти в міжнародний освітній простір. За таких умов важливо зберегти її національний характер, сприяти збереженню культурної спадщини, формуванню національної самосвідомості через любов до рідного краю. У зв’язку з цим важливого значення набуває краєзнавча освіта на всіх ступенях загальноосвітньої школи. Освітянське краєзнавство має стати в майбутньому постійною рубрикою нашого часопису.
А ще найближчим часом плануємо започаткувати рубрики, присвячені історії садиб, палаців, генеалогічним дослідженням, історичній урбаністиці (історія міста, міське середовище, побут міста, культурний простір, мода і т. ін.), а також історії повсякденності. Це один із сучасних напрямів розвитку історичної науки, в межах якого ведуться дослідження умов життя, праці та відпочинку сучасної людини.
— Із журналом “Краєзнавство” загалом усе зрозуміло. А чи є у НСКУ ще якісь видання?
— На початку 2001 року було видано Указ Президента України “Про заходи щодо підтримки краєзнавчого руху в Україні”, тож наша наукова галузь розвивається доволі динамічно. Звісно, маємо чимало обласних періодичних видань на краєзнавчу тематику. Найбільші з них: “Краєзнавець Хмельниччини” — щоквартальний бюлетень Хмельницької обласної організації НСКУ; “Краєзнавство Черкащини” — часопис Черкаської обласної організації НСКУ; “Краєзнавець Прикарпаття” — регіональний науково-методичний альманах Івано-Франківської обласної організації НСКУ; “Історія і культура Придніпров’я: невідомі та маловідомі сторінки” — науковий щорічник Національного гірничого університету за участю Дніпропетровського осередку НСКУ; “Історична пам’ять” — журнал, співзасновниками якого є НСКУ і Полтавське наукове товариство краєзнавців.
Є також кілька видань в областях, засновником яких виступила не Спілка, але члени НСКУ є їхніми очільниками. Так, Віктор Звагельський — головний редактор журналу “Сумська старовина”, Сергій Дегтярьов — відповідальний секретар наукового журналу “Сумський історико-архівний журнал”, Сергій Павленко — шеф-редактор журналу “Сіверянський літопис”, Іван Доцин — головний редактор “Броварської минувшини” і “Краєзнавчого вісника”, Віктор Савченко — головний редактор історико-краєзнавчого альманаху “Південний захід. Одесика” (виходить і українською, і російською мовами). У селищі Олексієво-Дружківка на Донеччині вийшло перше число альманаху “Відома і невідома Олексієво-Дружківка” (редактор — член НСКУ Євген Шаповалов). Є у нас і російськомовні краєзнавчі видання. Так, у м. Дружківка Донецької області з 1997 р. видається журнал “Неизвестная Дружковка” (редактор Євген Фіалко), а в Маріуполі з 2010 р. виходить “Мариупольский краеведческий сборник” (редактор Раїса Божко — голова Маріупольської міської організації НСКУ). Також члени Спілки ведуть чимало краєзнавчих рубрик у всеукраїнській, обласній і районній періодиці.

Спілкувався
Євген БУКЕТ

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment