ВІДКРИВАЧІ ВРАТ УЧЕНОСТІ

Андрій ЗИЛЬ,
журналіст, краєзнавець,
м. Бориспіль Київської обл.

У квітні 1865 року, виступаючи на мітингу з нагоди 100-літнього ювілею пам’яті знаменитого селянина Архангельської губернії, батька російської науки і літератури М. В. Ломоносова, українець П. П. Чубинський (тоді секретар Архангельського статистичного комітету) говорив про встановлення пам’ятника на батьківщині науковця як данину честі його рідній землі, його матері й селянину Івану Шубному, який навчив його грамоти. Можливо, саме Іван Шубний навчав майбутнього генія читати й писати. Але ворота вченості перед Ломоносовим відчинив не куростровський селянин, а українець Василь Волостковський. Тоді П. Чубинський не знав цього подвижника науки, чи не першого просвітителя в Холмогорському повіті. А сьогодні в Росії, відзначаючи 300-ліття від дня народження М. Ломоносова, чи хто й згадає роль українців і української культури у становленні цієї неординарної особистості. Відомо, що Ломоносов у студентські роки приїздив до Києва і нетривалий період навчався в Києво-Могилянській академії. А про Василя Волостковського (чернече ім’я Варнава) мало хто знає. Він походив зі шляхетної української родини, яка володіла маєтками між Львовом і Перемишлем, неподалік Нового Старого Самбора. Вищу освіту здобув у КМА, після закінчення якої протягом семи років приватно “утримував у шкільному навчанні чиновних людей”. Він став широковідомим у культурно-освітніх колах як активний, успішний богослов і просвітитель. Незабаром Варнаву запросили до Московської слов’яно-греко-латинської академії. 1705 року він переїздить до Москви і працює в академії викладачем і проповідником. Через сім років служби в академії Варнава у званні архієпископа Холмогорського і Важеського продовжує свою просвітницьку діяльність у холодному північному краї Росії. У його покоях запанували латинська, польська, українська мови, відчувалася “загальна атмосфера південно-руської (української) освіти”. 1714 р. заснував при Миколаївському Карельському монастирі школу, таким чином продовживши справу попередника протоієрея Івана Рогачевського, теж випускника Києво-Могилянської академії.
До слова, І. Рогачевський працював на посаді викладача у сотенному містечку Лохвиця Лубенського полку, був палким прибічником І. Мазепи, за що після поразки останнього під Полтавою засланий до Соловецького монастиря. 1712 року, прибувши до Архангельська, за розпорядженням архангельського віце-губернатора О. О. Курбатова залишився на материку, де разом із засланцем, колишнім ректором Києво-Могилянської академії, а потім архімандритом Батуринського Крупицького Миколаївського монастиря Г. Одорським, заснував Архангельську слов’яно-латинську школу, в якій був викладачем і префектом. З появою українців на Півночі заяскравіло світло знань: це місце вабило випускників Київської і Московської академій.
1723 року Варнава у Холмогорах заснував школу, розмістивши її у своєму будинку. У школі вивчали старослов’янську, латинську, грецьку мови. Саме тут учився і торував шлях у науку Ломоносов. Тут він познайомився зі “Слов’янською граматикою” Мелетія Смотрицького, яку вже у зрілому віці називав “вратами учености”. Цей підручник базувався на старослов’янській мові Острозької Біблії і великою мірою визначив інтерес М. Ломоносова до філологічних наук. А коли 1755 року вийшла “Российская грамматика” Ломоносова, то, на думку дослідників, вона написана під впливом “Граматики” М. Смотрицького.
Учителями Холмогорської школи були також києво-могилянці Л. Волох та І. Каргопольський. 1730 р. у школі Варнави навчалося 59 учнів. Це був небачений для того часу успіх, що викликало подивування самого ігумена Соловецького Спаського монастиря, а згодом архієпископа Архангельського і Холмогорського Варсонофія, який говорив: “Чего ради такая не по здешней скудной епархии школа построена?” Школа славилася не тільки сівачами знань, а й великою бібліотекою (734 книги) і рідкісним зібранням ікон. Варнава був одним із найосвіченіших богословів і полемістів, мав великий авторитет як церковний діяч. Він брав участь у написанні негативної відповіді від усієї Російської Православної Церкви сорбонським богословам із приводу умов об’єднання православної і католицької церков. Систематично звертався з повчальними посланнями до кліру і пастви єпархії. Його земний шлях обірвався 8 жовтня 1730 року. Похований у Холмогорському Спасо-Преображенському соборі. А чи хто згадає, що він першим засвітив світло науки перед очима великого науковця й енциклопедиста М. В. Ломоносова і тих києво-могилянців, які стали відкривачами врат його ученості?

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment