МАМО, КУДИ ПІДЕМО?

Любі читачі, пишіть нам, будь ласка, про те, як виховуєте своїх дітей, які розваги пропонуєте їм, крім читання книжок, і взагалі: як проводите дозвілля? Що цікавого у ваших містечках і селах вони можуть побачити?

Людмила ІЛЬЄНКО

Ви коли-небудь замислювалися над тим, що Вашій дитині найпотрібніше? Я замислилася і дійшла висновку не дуже оригінального: хліба та гри… Поки що цього бажає сама дитина. І про духовний розвиток маємо подбати ми, батьки.
Літо давно скінчилося, на вулиці холод, не затишно гуляти парком чи сидіти на березі озера. Але ж дитина любить гуляти, її треба розвивати, до того ж, не перевтомлюючи, а м’яко навантажуючи її уяву. Кажу про м’якість, бо сучасний телеекран лякає жорстокістю стосунків між персонажами дитячих мультфільмів і невимовною кількістю інопланетних і доісторичних монстрів. Ці анімаційні твори захоплюють своєю динамічністю, сучасним саундтреком, фантасмагорійністю, але — майже нічого для душі дитини. Та чи й містять виховні моменти?.. І чи не зайнятість чи лінь батьків штовхають наших малюків в обійми анімаційних героїв?
Адже для тих, хто живе у великих містах, заповнити вільний час якісніше не проблема.
Перше, що спадає на думку, — це зоопарк чи планетарій. Про зоопарк нема чого писати, споглядання тварин і птахів для дітей завжди цікаве, а от планетарій радує великою кількістю незвичного. Вирішено: найближчого вихідного йдемо з сином туди! У суботу й неділю об одинадцятій годині тут казки для найменших. Розповідає лектор Київського планетарію Світлана Герасименко: “Навіть у казці для дітей 3—6 років є деякі важливі пізнавальні дані. Наприклад, у лекції “Куди сховалося сонечко” розповідаємо, чому день змінює ніч. Наприкінці лекції-казки ми дізнаємося, що земля обертається, але до цього висновку дітям треба дійти разом із гномиком Кнопкіним, який дружить із Сонечком, і тому вирішив з’ясувати, куди ж воно ховається щовечора: виліз із-під ковдри і пішов за ним. І оленя зустрічав, і з хмаринками спілкувався, і до зірочок добувся, але все-таки знайшов Сонечко, яке розсміялося і сказало, що нікуди воно не ховається, а просто земля обертається навколо власної осі. У казках-“лекціях” ми розповідаємо про зміну пір року, дня і ночі, або знайомимо дітей з якимось цікавим сузір’ям, не перевантажуючи інформацією. О 14 годині починаються лекції для масової аудиторії, але семилітки і старші діти уже можуть їх відвідувати. Під час цих сеансів дитина може побачити більше зоряного неба. Є лекція “Зорі і поезія”, але вона більше цікава дорослішим дітям. У нас понад 30 лекцій для дітей. Казки часто інсценують актори. Маємо студію звукозапису, де вони записуються, а потім використовуємо фонограму. Але є зустрічі, які потребують прямого спілкування, наприклад, орієнтування на місцевості, вони всі проводяться наживо.
У нас працює школа астрономії. Ми займаємося з дітьми від 5 з половиною до 11 років щосуботи і щонеділі. Вони опановують теоретичну астрономію. Працює художня студія”. А вартість квитків до Київського планетарію усього 20 гривень для дітей і 25 для дорослих.
Назви, що я їх прочитала в програмці планетарію, інтригують: “Чарівна подорож Колобка”, “Подорожі Незнайка машиною часу”, “Ми на місяць летимо” тощо. Може, й справді наші малюки оберуть зоряні ігри, а не зоряні війни?!
Утім, у Києві дитячий репертуар відрізняється розмаїттям. Ви здогадалися, що йдеться про театр? Запрошую Вас на Русанівку, в новий муніципальний театр “Київ”. Розповідає Ольга Нежурко, директор-розпорядник закладу: “У нас колектив молодий, та досить відомий серед театралів. Третій рік поспіль працюємо в приміщенні колишнього кінотеатру “Краків” на Русанівській набережній, 12. У репертуарі театру багато вистав для дорослих і дітей. Дітям пропонуємо 4 вистави: “Як стати справжнім бегемотом” сучасного драматурга Олександра Вітра, “Муха-цокотуха” за К. Чуковським, казка “Троє поросят”, “Маленький принц” Антуана Сент-Екзюпері. П’ята вистава “Терем-теремок” готується до Нового року. Крім “Маленького принца”, усе це казкові мюзикли. Глядачі охоче сприймають гру акторів, професійний спів, пластику, танець. У виставі “Як стати справжнім бегемотом” багато пригод, і добро перемагає зло. Бегемотик, Вовк, Їжачок, Дракончик, Черепашеня — персонажі, яких дітвора встигає полюбити. “Троє поросят” також цікава вистава. Там є Зайчик-фотограф, Вовк, який хоче стати актором і постійно співає. У казки “Муха-цокотуха” дуже гарне сценографічне вирішення. Квіти, в яких сидять Комашечки, Муха, Бабуся-Оса. Вистави тривають годину—годину п’ятнадцять. Проходять на одному диханні, хоч дітворі дуже важко висидіти тривалий час. Але через те, що вистава є мюзиклом, її легко дивитися.
Наші глядачі — діти від 3 років. Ми возили наш доробок на Донбас у рамках фестивалю “Театральна осінь”, який започаткував наш театр, і показували ці вистави в Київській області для п’ятикласників. “Маленький принц” для дорослішої аудиторії, здатної сприйняти лірико-філософський зміст. Для 7—8-класників у нас є вистава, в якій розкрито тему юнацького максималізму, — “Задоволені собою” за п’єсою Жана Ануя “Антігона”. За жанром це феєрична трагедія. А ще “Тарас Бульба”, мюзикл за п’єсою Неди Нежданової, за мотивами повісті Гоголя. Ми співпрацюємо з громадською організацією “Громадянський корпус”, із ними започаткували програму “Театр для дітей”. Щотижня ця організація купує квитки для глядачів-дітей із незахищених сімей. Дуже добре, що є люди, які розуміють: мистецтво — обличчя країни, і коли діти виростатимуть, розуміючи його, то це гарантія їхнього світлого майбутнього”.
Театр оперети не забуває про наймолодших. Розповідає керівник літературно-драматургічної частини театру Оксана Трощанівська: “У нас іде “Чіполіно”, “Білосніжка та сім гномів”, “Лампа Аладдіна” та “Пригоди бременських музикантів”.
Усі казки дидактичні. “Білосніжка” і “Чіполіно” — для найменших. Діточки 3—4 років — найактивніші й найвдячніші глядачі. “Лампа Аладдіна” — вистава для старших дітей. Вона вчить розумінню, що любов, вірність, дружбу за гроші не купити.
У нас особливі вимоги до музики. Музична частина вистави має складатися з “хітів”, щоб діти могли їх запам’ятовувати, повторювати, наспівувати. Так само дійство запам’ятовується завдяки яскравим костюмам, декораціям. А сюжет завжди такий закручений, що глядачі й на секунду не втрачають цікавості до того, що відбувається на сцені. Або в залі, бо актори час від часу виходять у зал, спілкуються з малечею.
Усі дитячі вистави йдуть українською мовою. Вартість квитків у Національній опереті — від 5 до 40 гривень.
Тож зі своїм п’ятирічним сином йдемо на “Білосніжку”. Виставу розпочинає танок гномів. Це захоплює і одразу “затягує” у постановку. Фабула скорочена і спрощена, якраз для малюків. Почуття підсилені, щоб діти могли їх зрозуміти: любов, заздрість, доброта, жадоба влади. Зла мачуха так експресивно висловлювала свої негативні почуття, що зал буквально закрикував її, опираючись її злій волі. Дітям дуже важливо висловити співчуття Білосніжці. Душевну теплоту акторів, чарівність “живого звуку” важко замінити! Коли принц оживив Білосніжку поцілунком, мій син заявив, що він не дівчинка, аби таке дивитися, а це означає, що він по-справжньому розчулився.
Ілля Поволоцький, завліт Київського лялькового театру: “Найурожайнішим був для нас 2010 рік. Ми поставили виставу “За двома зайцями” Старицького, яка й досі актуальна. Мова вистави відповідає стилю її епохи, але наповнення характерів не змінюється. Тому постановка не стільки історична, стільки сучасна і дуже актуальна. Вона для старших школярів. А на “Лісову пісню” приходять із дітьми від 10 років. Перед початком вистави я розповідаю про Лесю Українку, про те, що спонукало її написати цей твір за два тижні у Кутаїсі, і чим привабливий образ Мавки.
Минулого року ми поставили “Червону шапочку”, яку забороняв Сергій Образцов, навіть писав про це. Він вважав, що не можна показувати акт канібалізму дітям. Але ми наважилися на цю п’єсу Євгена Шварца. Її здатні зрозуміти діти від 4—5 років. Також відбувся дебют нашого актора Григорія Усача “Наш веселий колобок”. Це віршований твір. Народився маленький колобочок, який хоче самоствердитись як особистість і тому вирушає в мандри. Але найбільша подія, сюрприз — вистава “Про курочку рябу та сонечко золоте” за п’єсою, яку написав наш директор, Микола Іванович Петренко, заслужений працівник культури. Це не перша його робота як драматурга. Тут об’єднано дві казки: “Курочку рябу” і “Ріпку”. Постановник Марина Назаренко, молода режисерка, для якої це друга робота. У номінації “Найкраща дитяча вистава” ця робота здобула премію “Київська пектораль”. Ми випустили “Золоте курча” Орлова — казку з дуже цікавим сюжетом. Також запрошуємо на “Казку для добрих сердець” Наталі Абрамцевої та новорічну виставу.
Відчуваємо велику відповідальність перед нашим глядачем, тому що йдеться про майбутнє нації. Кожна вистава — урок естетичного, етичного, морального виховання. Хочеться, щоб дорослі з нами більше дружили і частіше телефонували. Якщо казка, на яку вони йдуть із дитиною, за класичним літературним сюжетом, то потрібно напередодні прочитати її дитині, підготувавши до походу в театр. Так що ми із задоволенням надамо методичні поради батькам, вчителям, тому що вчити дитину сприймати творчість — велика й важлива робота”.
Відкрила я для себе і театр “Божа корівка”, розташований по вул. Михайлівській, 24ж. Він вирізняється казковою вибагливістю інтер’єру. Це той випадок, коли театр по-справжньому “починається з вішалки”. У фойє дуже гарно, розписна червона підлога, великий акваріум із золотими рибками й сомами, що живуть у мушлях. Будь-якій дитині буде цікаво в цьому театрі. Розповідає художній керівник театру Віталій Кіно: “Нашому театру близько 10 років. Довгий час ми не мали власного сценічного майданчика, тому працювали на орендованих, наші дитячі вистави йшли в “Театрі драми і комедії”, театрі “Сузір’я”, на інших сценах. Ми їздили на гастролі, фестивалі. А тепер ми — центр мистецтв “Новий український театр”, до якого входить і театр для малечі “Божа корівка”. По-справжньому унікальна п’єса “Івасик-телесик” Марка Лукича Кропивницького, яка майже ніколи не йшла на професійній сцені. Кропивницький написав її для дітей, що жили на хуторі, з ними її поставив. Це було народження першого ТЮГу в Україні, і нам дуже приємно, що класика йде на нашій сцені. Ще цікава п’єса Наталі Уварової “Фізкультура для баби Яги”. У нас широкий репертуар. Ми граємо твори таких відомих драматургів, як Сергій Козлов “Казка про левеня та черепаху”, Григорій Остер “Казка про зайчикову хатинку”, Сесіл Тейлор “Подорож на чарівний острів”. Зазвичай перший похід з дитиною до театру починають з нашого: у нас невеличкий зал, а малеча комфортніше почувається у невеликому просторі. Дітей зустрічає Божа корівка, запрошує їх на гостину… Ціни на квитки однакові для дітей і для дорослих, на всі місця в залі 35 гривень. Бо зал невеличкий, і звідусіль добре видно. Білет на новорічні вистави коштує 50 гривень”.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment