Шановна редакціє тижневика “Слово Просвіти”! Ми постійно читаємо вашу газету. Ми — це невеличкий осередок товариства “Просвіта” в Нижньодуванській ЗОШ І—ІІІ ступенів на Луганщині. Ваші публікації подобаються нам, тому що змушують задуматися над важливими проблемами сьогодення, наштовхують на дискусії, мають велику інформаційну цінність. Саме тому й вирішили розповісти вам про своє життя, наші цілі й завдання, прагнення і досягнення.
Просвітяни ми ще досить “молоді” — нам лише шість років. З легкої руки голови обласного об’єднання “Просвіти” В. Ф. Семистяги (він родом із нашої місцевості) у нас склався осередок із 7 осіб (сьогодні нас уже 12 учителів і 17 учнів). Пощастило нам і з матеріальною базою. Завдяки ентузіазму вчителя української мови та літератури Т. І. Смалько було створено кімнату-музей “Шевченківська світлиця”, де зібрано надзвичайно цінний і багатий етнографічний матеріал і все, що стосується життя і творчості Кобзаря. Саме у цьому святому для нас місці й народилася “Лексема” — об’єднання творчих груп товариства “Просвіта”: “екскурсоводи”, “юні театрали”, “юні журналісти”, “декламатори”, “юні поети і прозаїки”, “юні дослідники”, “перекладачі”.
Головна мета членів осередку — пропагувати українську мову серед населення, прищеплювати любов до поезії Т. Г. Шевченка і української літератури загалом, відроджувати традиції, звичаї Слобожанщини. У кімнаті-музеї побували представники майже всіх районів Луганщини, адже просвітяни школи провели обласний з’їзд гуртків “Плекання рідної мови”. Подив (сільська школа!) і захоплення викликав пролог, яким нижньодуванці відкрили з’їзд, вміла організація заходу. Цікавою була екскурсія до “Шевченківської світлиці”. Екскурсоводи, учні 6—11 класів, зуміли уникнути шаблонів і нудних переліків. Жваво, образно представили вісім тематичних експозицій, тому що своїми руками їх злеліяли і весь час доповнюють новим змістом. Недаремно ось уже п’ятий рік кімнату-музей нагороджують дипломом як найкращу в районі.
Тут, у “Шевченківській світлиці”, народжується справжнє розуміння творів Кобзаря, любов до щирого українського слова. Вміло “диригуючи” лексемівцями, Тамара Іванівна Смалько і Олена Віталіївна Шевченко координують їхні дії, направляють, а молоді просвітяни залучають змалечку школярів до своєї роботи. Ось чому в музеї не стихають дитячі голоси. Адже ніхто не вилає дитину, що одягла на голову козацьку шапку-експонат чи крутить прядку. У національних костюмах зі “Світлиці” діти виступають на сцені; горщики, люстерка, ікони часто стають реквізитом, декораціями у виставах.
Душею прикипівши до Шевченкового слова, діти беруть участь у всіх можливих конкурсах, вікторинах, літературно-мистецьких вечорах. Найулюбленіший із них — Всеукраїнський Свистунівський фестиваль поезії Т. Г. Шевченка та обласний конкурс “Просвіти” — “Іду з дитинства до Тараса”. Маємо успіхи: лише цього року — І і два ІІ місця на Свистунівському фестивалі, два роки поспіль — І і ІІ місця в обласному конкурсі. Наші театрали під керівництвом О. В. Шевченко уже 5 років займають перші місця у районному фестивалі. Бувають наші учасники і на Всеукраїнських конкурсах (ІІІ місце у Полтаві, конкурс “Посміхнемось щиро Вишні”).
Велику допомогу надає нам районна організація “Просвіти” (голова Євген Дзюба). Цього року переможці Свистунівського фестивалю коштом “Просвіти” побували у Києві, у музеї Т. Г. Шевченка. Книжками, плакатами, брошурами — всім необхідним для роботи нашого осередку забезпечує Євген Дзюба.
Спонсорську допомогу отримуємо і від обласного об’єднання “Просвіти”. В. Ф. Семистяга забезпечив нас чудовим набором відео- й аудіодисків: відеоматеріали про Т. Г. Шевченка, аудіозаписи народних пісень різних регіонів України. А ще — коштами призерам конкурсів для поїздок до Канева (двічі).
Не можемо не сказати і про інше. Луганщина — багатомовна місцевість. У нас ті самі проблеми, що і у кореспондентів “СП” В. Проценка, С. Слобожанського чи П. Грищенка. Та втішає те, що ми маємо підтримку начальника відділу освіти Сватівської райдержадміністрації І. А. Мазурко. Побачивши наш ентузіазм і працелюбність, душею пройнявшись нашими турботами, Ірина Анатоліївна і матеріально (швейна машинка, фотоапарат, магнітола, штори для музею — призи театралам), і духовно допомагає нам. А нещодавно вона поповнила колекцію портретів Т. Г. Шевченка власноруч вишитими двома полотнами. Ми вдячні їй за цей подарунок.
Нам надзвичайно пощастило з наставниками — Тамарою Іванівною Смалько і Оленою Віталіївною Шевченко. Мама і донька. Скрізь, де вони беруться за справу, досягають успіху. На олімпіадах їхні учні серед найкращих, у конкурсах — перші. Ці педагоги творчо ставляться до своєї роботи, їх люблять діти і поважають батьки. Цього року Тамара Іванівна нагороджена медаллю “Будівничий України”, а раніше — Почесною грамотою і нагрудним знаком Луганської обласної державної адміністрації і обласної ради з нагоди 140-річчя ВУТ “Просвіта” ім. Тараса Шевченка.
Тамара Іванівна — “мозковий центр” Товариства, а Олена Віталіївна — його “руки та ноги”. Вона оператор, режисер, хореограф, художник… Одним словом, керівник театралів — найуспішнішої творчої групи “Лексеми”. Наші вистави — то справжнє свято творчості. 30—40 учасників у чудових костюмах. Спектаклі проходять на одному подиху. Адже, на думку керівника, усі діти талановиті, треба лише створити умови для розкриття їхніх здібностей. “Театральна весна” — так називається районний конкурс — через кілька місяців, а уже сьогодні іде копітка підготовча робота.
Ось таке наше життя-буття…
Вітаємо читачів тижневика з наступаючим Новим роком і Різдвом Христовим. Усіх вам земних благ!
Юні журналісти осередку “Просвіта” Нижньодуванської ЗОШ І—ІІІ ступенів Сватівського району Луганської області
