Саме таке враження залишають у душі глядача художні полотна заслуженого діяча мистецтв України Володимира Дерябіна. Цього року в полтавському видавництві “АСМІ” вийшов альбом творчого доробку майстра пензля. За підсумками обласного конкурсу на “Кращу книгу року”, який проводить облдержадміністрація, альбом “В. Дерябін” визнано переможцем у номінації “Культура і мистецтво”. Видавництво і художник відзначені дипломами.
Лідія ЧЕРПАКОВА,
м. Полтава
В альбомі вміщено 145 творчих робіт митця. Поціновувачі мистецтва одержали щедрий подарунок від Володимира Івановича, адже там зібрано кращі роботи художника. Починається книга солідним розділом “М. В. Гоголь”. Для нього тема Великого українця близька, хвилююча, багатогранна. Це наслідок майже чверть вікового занурення у світ творчості видатного письменника. “1986 року я, співробітник Полтавського обласного будинку народної творчості, — зазначає Дерябін у поясненні до розділу, — працював над експозицією розділу народного мистецтва у тільки-но побудованому літературно-меморіальному музеї Миколи Гоголя в селі Гоголево (Яновщина) Шишацького району, і саме тоді я гостро відчув, як образ великого письменника з’являється на його батьківщині скрізь, дивуючи своєю реальністю…” Через багато років потому, побувавши в Італії, перечитавши кілька разів працю Вересаєва “Гоголь у житті”, Володимир Іванович створив першу композицію “Микола Гоголь в Італії”. Кожний новий твір на цю тему ставав своєрідною зустріччю з реальністю, у якій перебувають герої Гоголя. Двадцять шість полотен цього розділу переконливо говорять про закоханість митця у Великого Гоголя, своєрідне бачення його світу. Тут і “Ніс Гоголя”, і “Сорочинський ярмарок” і “Осінь у Яновщині”, і “Грот Гоголя”… Не пройшов художник повз “Шинель”, “Появу Чичикова” з наступною його втечею. Трепетно вималювані “Ляльки з гоголівської серії” — Чичиков, погруддя Манілова, Ноздрьов, Коробочка, Собакевич, Плюшкін. А чого варта “Театральна композиція до гоголівської виставки”?!
Володимир Дерябін — художник-пейзажист, художник-ілюстратор, художник-оформлювач, художник сцени. Його хвилюють теми “відлуння часу” “зі всією закономірністю логіки протиріч…”
Своїми урбаністичними пейзажами митець запрошує здійснити подорожі на “Золотий пагорб Полтави”, податися до Північної Італії, помилуватися “Златою Прагою”, відвідати “Собор Святого Штефана” у Відні, карнавал у Венеції, вдихнути аромат “Польових квітів у французькому відрі”, “Червоних та білих троянд”. Жінки у художника асоціюються з квітами. Їм присвячений цілий розділ із рядками Омара Хайяма…
А яка оригінальна в нього галерея “Козака Мамая” — цього таємничого символу душі українців, який уособлює “своєрідний образ волелюбності, стійкості та невмирущості народу”. Дев’ять полотен передають яскраво емоційні відчуття самого художника, які довелося йому пережити від картин із зображенням Козака Мамая, вперше побачених у 70-х роках у Полтавському художньому музеї. Те враження й досі імпульсує з картин майстра і не полишає його протягом багатьох років.
Графічні роботи Дерябіна мають власну глибину простору, конкретний мотив, його малюнки наповнені узагальненими силуетами. Він — випускник Харківського художнього училища — не один рік життя віддав театральному мистецтву. Працював головним художником Республіканського театру музичної комедії у місті Саранськ (Мордовія), згодом — Полтавського обласного академічного українського музично-драматичного театру імені М. В. Гоголя. Тож цілком природним в альбомі є розділ “Театр”.
Пробує свої сили Володимир і в книжковій графіці. Частина з його доробку наведена в каталозі: “Гетьман Іван Мазепа у західноєвропейських джерелах 1687—1709” Теодора Мацьківа (Німеччина); “Розгром Полтави” Дмитра Солов’я (США); “Виховний ідеал” Григорія Ващенка (Німеччина—Бельгія) та інші перші перевидання наших земляків-емігрантів на Батьківщині. Загалом Дерябін проілюстрував одинадцять книжок.
Мені неодноразово доводилося бувати на персональних виставках цього талановитого художника, і від кожної отримала глибокі враження, незабутні хвилини відчуття любові до прекрасного, вічного, приголомшуючі несподіванки, як, наприклад, із серії “Космос”. І на думку завжди спадають слова мудрого Тараса Шевченка: “Високе мистецтво сильніше діє на душу людини, сильніше, ніж сама природа. Яка незбагненна божественна тайна ховається у цій справі руки людини, у цьому божественному мистецтві? Творчість зветься ця велика божественна тайна”. Саме їх взяла за епіграф до передмови альбому його автор Нелля Даниленко. Вони дають ключ до розуміння творчості Володимира Дерябіна, чиї картини можна побачити не лише в музеях України, а й Мюнхена, Кракова.
Нещодавно маестро знову запросив у Полтавський краєзнавчий музей на свою виставку “Світло неба”, щоб ми долучилися до його роздумів про Всесвіт, силу, красу і нескінченність буття…
