ВІДРОДИЛИ НАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Просвітянське життя Одеси збагатилося ще однією формою громадської діяльності. Тут почав діяти Український народний університет, створений колективними зусиллями обласних організацій ВУТ “Просвіта” ім. Т. Шевченка та ВО “Свобода”, представників наукової громадськості міста. У кінозалі Одеської кіностудії відбулося його офіційне представлення і проведено першу лекцію. Настоятель Свято-Троїцького храму УПЦ Київського патріархату протоієрей Василь Вирозуб поблагословив починання і побажав університету успіхів у збереженні національної ідентичності української спільноти.

Сергій СЛОБОЖАНСЬКИЙ,
м. Одеса

Україна вже мала подібні народні університети у Києві та Одесі на початку минулого століття. Зерна таких закладів заклала ще 1905—1909 рр. одеська “Просвіта”. 1917—1920 роки — у причорноморському місті активно діяв Народний університет, у якому вперше читали лекції з українознавства провідні одеські науковці. Тож тепер фактично відбулося відродження цього закладу.
Як зазначив у виступі голова Українського народного університету, кандидат історичних наук, доцент кафедри історії України Одеського національного університету ім. І. Мечникова Олександр Музичко, нині українці, особливо на сході та півдні країни, зазнають шаленого тиску з боку ненависників нашої незалежності. Небаченого розмаху набула тотальна русифікація, за підтримки Кремля ведеться неприкрита інформаційна війна.
Особливо розперезалися останнім часом україноненависницькі громадські організації в Одесі. За підтримки місцевої влади вони влаштовують масові шабаші в центрі міста, ратуючи за відродження Новоросії у складі “русского міра”. У місті відроджують червонопрапорну комуністичну символіку, звеличують постать найлютішого ката нашого народу — імператриці Катерини II. Не лише проросійські сили, а й так звані “ліберальні” та “прозахідні” горе-політики ведуть наступ на етнічних українців.
“Дієвим засобом протидії цій навалі вважаємо створення освітнього громадського закладу, лекторію, що має виконувати контрукраїнофобську, антикосмополітичну функцію, — наголосив Олександр Музичко. — Його головне завдання — згуртування українців, сприяння комунікації між активними громадянами та формування національної еліти. Університет має сприяти поширенню ідей українського патріотизму, зміцненню української національної свідомості, розвінчуванню антиукраїнських міфів. Пріоритетний напрямок — вивчення краєзнавчих аспектів українських сторінок історії Одеси й Одещини. Лекції відбуватимуться щомісяця за участю представників наукової та культурної еліти України та української діаспори. Гасло Українського народного університету: “Волю народам! Волю людині!”.
Першу лекцію “Десять заповідей віртуальної публіцистики” прочитали відомі письменники, видавці та громадські діячі брати Капранови. Саме в ці дні вони завершували свій промотур по містах України. Їхній виступ не схожий на лекцію в академічному розумінні цього слова. Це була творча зустріч і жваве спілкування, де з притаманним і письменникам, і одеситам гумором ішлося про нинішні економічні й політичні кризові явища, про нехлюйське ставлення влади до проблем духовності й культури.
Віталій та Дмитро Капранови постійно виступають в електронних ЗМІ, де опублікували чимало своїх шокуючих відкриттів і проектів. Їх обурює заангажованість і продажність української публіцистики, сумна доля книговидання і книгорозповсюдження.
Вони привезли одеситам книжки свого видавництва “Зелений пес”. Представили новий роман “Щоденник моєї секретарки”, зауваживши: “Сьогодні ми існуємо у двох іпостасях — публіцистичній та письменницькій. І хоч як парадоксально, але наші читачі майже не перетинаються — ті, хто читає публіцистику, зазвичай не читають художньої літератури, і навпаки. Своїм новим романом ми спробуємо об’єднати ці обидві аудиторії. Бо за темою та проблематикою роман ближчий до публіцистики, а за стилем та кутом зору — художня література. Тлом для подій обрали кризовий час — весну-літо 2004 року, останні півроку перед Помаранчевою революцією, цитуємо інформаційні повідомлення того часу. Але наша книжка — не міркування на політичні теми. Це історія успішної людини, бізнесмена, який працює з державними грошима й раптом відчуває, що його розриває на частини — з одного боку мораль, честь, совість, з іншого — гроші, добробут; з одного боку — кохання, з іншого — звичка; з одного боку — правда, з іншого — її облудна версія. А приводом, пусковим механізмом для цієї духовної кризи стає щоденник секретарки головного героя — дівчини з простим і щирим поглядом на світ. Це психологічний роман і водночас художня хроніка сучасності”. Колоритну лекцію-бесіду брати Капранови доповнили ще й власною співаною поезією.
Ось таким був перший захід у відродженому Українському народному університеті.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment