Василь КЛІЧАК
У п’ятницю 16 грудня у Французькому культурному центрі відбулася презентація книжки “Сад божественних поезій: тисячоліття французькомовної любовної лірики”, тематична антологія Х—ХХ віків, том перший. Переклад із французької, упорядкування, передмова, довідки про авторів і примітки Всеволода Ткаченка. Ошатне, розкішне видання здійснено у рамках Програми сприяння видавничій справі “СКОВОРОДА” Посольства Франції в Україні та Міністерства закордонних справ Франції. Книжка побачила світ у видавничому центрі “Просвіта”.
Окрім того, що до книжки увійшли майстерні переклади з французьких поетів, присутні відзначали також чудове художнє оформлення, дизайн і верстку видання, які здійснив художник-дизайнер Андрій Вишневський. На превеликий жаль, за чотири дні до презентації Андрій Романович відійшов у засвіти. Жорстока хвороба була невблаганною. Прожив він усього 48 років, мав божу іскру — яскравий творчий талант, талант художника, талант книжкового ілюстратора.
Від часу заснування видавничого центру “Просвіта” Андрій співпрацював із нами, виконував замовлення щодо ілюстрування видань, дизайну текстової частини. Можна дібрати гарну книжкову поличку із книг, які проілюстрував і зверстав Андрій Вишневський. Це насамперед книги серії “Шкільна бібліотека”: “Дівчина з легенди. Маруся Чурай”; Юрій Лавріненко. “Розстріляне Відродження”; Василь Королів-Старий. “Нечиста сила”; Іван Франко. “Я не жалуюсь на тебе, доле…”; Андріан Кащенко. “Оповідання про Військо Запорозьке низове”; Леонід Глібов. “Цяцькований Осел”. До цих книжок треба ще додати любовно й із вишуканим смаком оформлені такі: Олекса Ющенко. “Бандуристи, орли сизі”; Борис Дорошенко-Товмацький. “Симон Петлюра. Життя і діяльність”; Вадим Пепа. “Україна в дзеркалі тисячоліть”; Анатолій Погрібний. “Захочеш і будеш”; Андрій Кондратюк. “З вишневого саду”; Любов Голота. “Сотворіння”; Михайло Наєнко. “Художня література України”; “Я син свого народу”. Наукова спадщина Михайла Максимовича; Борис Яценко. “Слово о полку Ігоревім як історичне джерело”; Ольга Малюта. “Просвіти” і українська державність”; Упорядник Ярослав Гаврилюк. “Крути. Січень 1918 року”; Даніел Крман. “Подорожній щоденник (Itinerarium 1708—1709)”; Володимир Різун. “Теорія масової комунікації”; Робер Деснос. “Баєчкопісеньки і квітопісеньки”. Переклав із французької Всеволод Ткаченко.
Цей перелік я міг би ще продовжувати, та ловлю себе на думці, що навіть про кожну із перелічених книжок можна сказати, що вона — подія у культурному житті. Про це говорили на презентаціях, писали в пресі, зокрема в “СП”.
Залишилася така поличка з книгами удома в Андрія, де глибоко сумують за ним дружина Олена і дочка Анна. Така поличка є і в його батьків Галини Йосипівни і Романа Гнатовича, які ще з дитячих Андрієвих літ мріяли про те, що син стане художником.
Поволі, з року в рік розцвітав його талант. У часи перебудови, на початку незалежності в нього був цикл картин, названих рядками з Тараса Шевченка. Глибоко символічні, з прихованим болем за майбутнє України, ці картини і сьогодні хвилюють душу, не втрачають своєї енергетичної закодованості.
Нам дуже бракуватиме Андрія. Його спокійної розсудливості, уміння оцінити будь-який факт чи явище, зробити йому безпомильний аналіз, а також бракуватиме його неповторного почуття гумору, щирого і непідробного.
Дуже шкода, що в розквіті сил ідуть від нас скромні трудівники, художники, що проникливим внутрішнім зором бачать реальність, бачать поведінку тих, хто, як і вчора, намагається всюди встигнути, щоб запобігти ласки у тих, хто ножем одкраює ласі шматочки з панського столу. Вони, художники, це добре бачать, але ніколи не вдадуться до такого самоприниження. Це не для них. “Художнику немає скутих норм…” Таким запам’ятається мені Андрій Вишневський.
Андрієчку, Андрійку, Андрію!
Прости мені. Тричі прости.
Хай буде земля тобі пухом.
