Світлана ЯХНИЦЬКА,
м. Хмельницький
Доля наділила В. Міхалевського оригінальним талантом: любов до поезії Віталій Цезарійович поєднує з любов’ю до точних наук. Він кандидат фізико-математичних наук, доцент Хмельницького національного університету, працює в Центрі інформаційних технологій і технічного забезпечення Хмельницької філії ПАТ “Укртелеком”. А ще заступник голови Хмельницького обласного об’єднання товариства “Просвіта” імені Тараса Шевченка.
Віталій Міхалевський — автор чотирьох поетичних збірок. Недавно вийшла його п’ята збірка “Невиправний романтик, або Як я провів літо”. Це гарний дарунок не лише шанувальникам поезії. Нещодавно у Хмельницькій обласній державній телерадіокомпанії “Поділля-центр” відбувся творчий вечір Віталія Міхалевського “Невиправний романтик”. Цілий вечір звучали пісні на вірші ювіляра.
Поет якось дуже швидко завоював симпатії читачів. Після знайомства з його поезією відчуваєш, як прокидається в душі щось сокровенне, що глибоко дрімало в тобі, і ти починаєш переосмислювати багато речей, опинившись у силовому полі слова. Поезія Міхалевського глибоко лірична. Бальзак писав: “Кохання — то наслання! Воно породжує навіть геніальність!” Так і Віталій Міхалевський знаходить у коханні різні барви для свого натхнення.
І що би я робив без тебе? —
Без крил твоїх, очей світів?
Блідою цяточкою в небі
Все літо би промерехтів.
(“Віра”)
Чарівна мелодика його поезій витікає з глибинної криниці народної пісні. Але поет ніколи не копіює як ремісник народний орнамент — він бере барви народнопісенних вишиванок і створює свій оригінальний візерунок. Його майстерність беззаперечна. Ніжність поетичних рядків глибоко відчутна.
Я візьму твою ніжність
з відкритих долонь,
У зелених очах грає море шалене.
І хмільних поцілунків нестримний вогонь —
Все я маю, бо ти є у мене.
(“Падає сніг”)
Душа поета тягнеться до рідного слова, здатного прояснити її сумніви. Для Міхалевського рідна мова — цілий Всесвіт, населений образами дивовижної краси й гармонії:
Усі мрії — про тебе і море.
Кожен подих мій — тільки для тебе.
Я приніс у цей вечір прозорий
Своє серце і зірку із неба.
(“Невиправний романтик”)
Його слово виграє, переливаючись змістовими відтінками, збуджує думку, захоплює і вражає уяву читача.
