Людмила НАЙДЕНКО,
заступник керівника Нижнєкамської національно-культурної автономії “Українське товариство “Вербиченька”
У грудні 2011 року в Центральній бібліотеці міста Нижнєкамська українське товариство “Вербиченька” провело літературно-музичний вечір, присвячений видатній українській акторці Марії Заньковецькій (Адасовській).
Жваво й цікаво розповів про життєвий і творчий шлях Заньковецької непересічний лектор, невтомний відшукувач забутих перлин української історії, голова товариства “Вербиченька” Євген Савенко. Літературні й музичні доробки з репертуару акторки яскраво виконувала Тетяна Федорівна Чекеєва, яка приїхала з Казані підтримати земляків.
Марія Заньковецька завжди підкреслювала, що вона — українська акторка, й неодноразово відхиляла пропозиції перейти в російський столичний театр. Заньковецька своєю творчістю будила в людях любов до України, підіймала національну самосвідомість в умовах українофобських настроїв царського самодержавства. Заньковецька стала першою акторкою театру, який був для українського народу “поводирем нації”.
Михайло Грушевський назвав її “царицею української сцени”. До революції журналіст-початківець Симон Петлюра присвятив акторці кілька своїх статей, особливо підкреслюючи її прихильність до української сцени. Заньковецька завжди піднімала своїх глядачів до недосяжних емоційних висот, своєю творчістю висвітлювала загальнолюдські проблеми, показувала тяжку долю українських селянок.
Докладно було розказано про стосунки Марії Заньковецької з видатними діячами російської культури: А. П. Чеховим, Л. М. Толстим, П. І. Чайковським, І. Ю. Рєпіним.
Ніжні стосунки пов’язували Марію Заньковецьку з Іваном Козловським. Вона перша помітила в сором’язливому хлопчику великий талант і допомогла йому на початку творчого шляху. Вони підтримували один одного довгі роки. Буваючи в Києві, Козловський завжди відвідував Заньковецьку.
Відзначалася велика роль Марії Заньковецької як педагога. Вона виховала для української сцени не одне покоління акторів, які продовжили її справу.
Чимало теплих слів було сказано про музей М. Заньковецької у Києві. Без підтримки працівників музею на чолі з Н. Г. Бабанською проведення заходу було б неповним. Чимало присутніх відвідували цей музей і з теплотою згадували працівників-музейників та цікаві експозиції.
Із задоволенням присутні заслухали вітального листа від колективу Львівського театру імені Марії Заньковецької (худ. керівник Ф. М. Стригун). Внесок цього закладу у підготовку заходу великий. Враженнями поділилися ті, кому пощастило бувати в ньому. Влаштовували перегляди вистав делегатам “Вербиченьки” і дітям недільної школи “Лелека” директор МІОК Ірина Ключковська та її заступник Марія Галік, які також прислали привітальні листи на адресу свята й, упевнені, душею й думками були в Нижнєкамську разом із нами.
Протягом вечора зачитали листи-вітання від Голови УВКР Михайла Ратушного, який відзначив важливість проведення таких заходів для збереження й популяризації української культури; від голови Об’єднання українців Росії, Почесного члена “Вербиченьки” Тараса Дудка, якому наша організація небайдужа. У Нижнєкамську Тарас Миколайович бував, в приміщенні Тукаєвської бібліотеки брав участь у заходах на честь свого дядька, видатного українського кінематографіста Олександра Довженка.
Привітали гостей свята керівник Нижнєкамської філії Асамблеї народів Татарстану Тетяна Наговіцина. Виступали зі своїми набутками, українськими віршами майбутні видатні актори — молодший склад недільної школи “Лелека”. Усі отримали в подарунок буклети, присвячені Марії Заньковецькій, які підготувало товариство “Вербиченька”.
