Дещо про мову і не тільки

Віра БУЛЬО,
с. Оброшин Пустомитівського р-ну Львівської обл.

“Дух браконьєрства
й браконьєрських зграй,
куди не кинь, підстеріга чужизна,
І кам’яніє криком — не вбивай! —
в повітрі резервації — Вітчизна”.
Володимир Базилевський

Мова — неоціненний скарб народу, код нації. Відомий вислів: “Де закінчується мова, там закінчується нація”, — беззаперечна аксіома. “Недарма імперії насамперед намагаються знищити рідну мову завойованих націй. Утративши мову, асимільований народ віддає імперії свої таланти, розум і всі досягнення. Він стає погноєм для переможця” (Леся Ткач). А тому кожна нація має плекати рідну мову, пишатися нею, дбати про її чистоту і багатство, бо вона свідчить про розвиток нації, її зрілість.
Прикро, коли мову забруднюють іншомовними словами (особливо коли є автентичні відповідники), тоді вона маліє, всихає, нагадуючи замулену річку. Це значною мірою стосується нашої рідної української мови, знівеченої експансією російської. Через значне звуження українського інформаційного простору в українському середовищі запанував суржик. Ним розмовляють у селах Центральної і Східної України, дедалі більше він проникає і на західні терени. Українська інтелігенція, на жаль, також не стоїть на сторожі рідного слова. Русизмами рясніє розмовна мова вчителів, лікарів, державних службовців, аж до міністрів, народних депутатів (не без винятків, звичайно). Спотворену мову чуємо з екрана телевізора, ріжуть вухо мовні “шедеври” рекламних роликів, виступів народних обранців, журналістів на кшталт: “Я рахую, що він правий”, “Дозвольте подякувати Вас”, “Тепер він став краще” та багато інших. Так і хочеться закричати: “Не знущайтеся з рідної мови!”. Де ви, філологи? Рятуйте її, не мовчіть, бийте тривогу в пресі, в інших інформаційних джерелах. Створюйте курси ліквідації мовної неграмотності, чистоти спілкування. Не будьте байдужими! Чому в летаргічному сні Національна спілка письменників України, чому не скаже свого вагомого слова в галузі мовної освіти?
Сьогодні наше слово, наша мова потребують великої праці. Де-юре державна, де-факто вона перебуває в резервації, її захист перекладено на плечі самого народу, його духовних провідників, бо його владні очільники тест на порозуміння з українцями не склали. Так є, на жаль, сьогодні. А чи буде так завтра, залежить від нас!
Слухаєш іноді, як говорить із екрана телевізора росіянин російською, чи поляк польською і відчуваєш їхню повагу до рідного слова. А що ж ми? Одна з начебто найосвіченіших націй у світі, мало не кожен другий із вищою освітою. Хоча правда й те, що зрідка прориваються в радіо-телеефір і справжні мовознавці — здебільшого літератори, письменники — і тоді душа радіє: “Яка ж багата, барвиста, соковита і тепла наша мова!” І аж нічим не поступається “великому и могучему”, бо така ж велика і могутня. “Якби ви вчились так, як треба, то й мудрость би була своя!” — волає українська душа словами великого Тараса. Коли ми нарешті станемо гідними синами і дочками свого народу?
Іноді доводиться чути молодіжний сленг і охоплює сором, що найчастіше вживаними словами є російські примітивізми на кшталт “короче”, “типа”, “блин”… І це розмовляють студенти вишів.  На зауваження не реагують. Невже не розуміють, що не личить освіченій людині так демонструвати свою зневагу і недбальство до рідної мови. Адже культура мовлення — визначальний показник культури загалом. Не всі, звичайно, такі. Є справді високоосвічені, культурні молоді люди, але вони швидше виняток. А здебільшого засмічуємо мову, засмічуємо довкілля. Коли не звертаємо увагу на це, не читаємо художньої літератури, не цікавимося своєю історією, коли еталоном музики для нас стає російськомовна попса, коли нас не бентежить, що вона заполонила розважальні заходи, дискотеки, маршрутки, коли ховаємо своє безкультур’я під личиною модного, чи то пак гламурного, одягу, свято дотримуючись суто українських філософських принципів: “моя хата скраю” і “хай про це подбають інші”, запитаймо себе: “Хто ми? Чи варті ми поваги, коли зневажаємо самі себе?”
А хочемо ж бути європейцями!

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment