Об’єднання роз’єднаних почалося?

Новий закон про вибори народних депутатів України, за яким у жовтні 2012-го будемо обирати Верховну Раду сьомого скликання, підписаний главою держави, вступає в дію. Можливо, в нього ще вноситимуть зміни, бо у нас, на жаль, іноді “з політичної доцільності” можуть змінити закон мало не в переддень голосування. Але, схоже, три основні його новації, порівняно з попередніми виборами, визначено. Перша — змішана система виборів, тобто половину депутатського корпусу обиратимемо за списками кандидатів від партій, половину по одномандатних мажоритарних округах. Друга — відсутність як суб’єктів виборів партійних блоків, тобто балотуватимуться лише партії. Третя — підвищення для цих партій прохідного бар’єру до 5 відсотків.

Петро АНТОНЕНКО

Ці положення, особливо два останні, різко зменшують можливість потрапляння в парламент малопотужних партій. Узагалі-то, у цьому є позитив. Давно потрібно навести лад у нашому строкатому політикумі з його понад півтора сотнями партій, левова частка яких — віртуально-диванні. Досить сказати, що сто з лишком партій ніколи не беруть участі у виборах. Державі давно треба розібратися, чи є в десятках таких партій реальні структури. Словом, може, хоч новий виборчий закон спонукатиме до нормальної, а не карикатурної багатопартійності.
Однак новий закон ставить навіть не бар’єр, а паркан при вході до парламенту для багатьох досить відомих партій, особливо якщо вони подрібнилися чи здрібніли, тому одразу ж розпочався цілком природний процес об’єднання.
Першими заквапилися ліві сили з їхнім поріділим електоратом. З інтервалом у кілька днів на з’їздах відбулося два об’єднання партій соціалістичного штибу. Кілька партій оголосили про об’єднання в одну, яку очолив Ніколаєнко, а на іншому з’їзді до соціалістичної партії з її новим-старим лідером Морозом просто влилися кілька дрібніших партій. Усі ці політсили, звісно ж, гучно заявили про свою опозицію до влади. Але немає сумніву, що критикуватимуть її зліва, як недостатньо соціал-комуністичну чи недостатньо проросійську. А ще в пошуках електорату спекулюватимуть на соціальних проблемах, яких за нинішньої влади справді вистачає.
Але набагато важливіше знати, що діється в середовищі національно-демократичних, державницьких сил. І ось наприкінці року ми отримали низку серйозних позитивних сигналів.
Арсеній Яценюк, голова партії “Фронт Змін”, і В’ячеслав Кириленко, голова партії “За Україну”, оголосили про об’єднання цих сил у новій парламентській виборчій кампанії. Про що йдеться? По-перше, буде виставлено єдиний список кандидатів у депутати парламенту. Оскільки новий закон не допускає участі у виборах блоків партій, це буде список одної з них, у даному разі партії “Фронт Змін” як потужнішої. А представники партії “За Україну” йтимуть кандидатами у цьому списку, що не заборонено законом. По-друге, по мажоритарних округах будуть представлені кандидати, яких узгодили обидві партії. Обрані від обох партій депутати в парламенті створять єдину фракцію. Більше того, лідери оголосили про подальше об’єднання двох партій в одну, правда, вже після виборів. Це буде влиття партії “За Україну” у “Фронт Змін”. Отже, виборці отримали чіткий сигнал: об’єднання почалося і триватиме.
Ще далі пішли дві набагато відоміші політичні сили. Перша — Українська народна партія, більший осколок колись потужного Народного руху України. Про другий осколок, який зберіг назву колишнього Руху, про НРУ, говорити важко, настільки він здрібнів. Партія, з якою почала об’єднання УНП — “Наша Україна”. Партія Майдану, створена одразу після Помаранчевої революції, на початку 2005 року. За задумом, до неї повинні були увійти всі партії Блоку “Наша Україна”, кандидат якого Віктор Ющенко переміг на президентських виборах, зокрема й УНП. На жаль, із цього нічого не вийшло, і “партія влади” стала об’єднанням чиновництва. А після програшу Ющенка на виборах 2010 року вона опинилася в глибокій кризі.
Процес об’єднання почався з областей. Першою стала Дніпропетровщина. Обласні організації УНП і НУ ухвалили спільну заяву, в якій задекларовано: “Ми заявляємо про намір створити на базі наших організацій єдину політичну структуру, та про спільну діяльність усіх осередків”.
Це давня ідея голови УНП Юрія Костенка — об’єднання партій почати знизу. Правда, було не зовсім зрозуміло, як це зробити на практиці? Виходить, що в Дніпропетровську чи Житомирі, у Лубнах чи Конотопі обласні чи районні організації певних двох або й більше партій оголошують про саморозпуск і злиття в єдину новостворену партію? В яку саме? Неіснуючу? З якою програмою, статутом, керівними органами, врешті, назвою? Якщо з назвою і структурами одної з об’єднуваних партій, то це буде вже не об’єднання, а приєднання.
Схоже, дніпропетровських нашоукраїнців і колишніх рухівців це не злякало. Ось механізм, який вони пропонують (продовжимо цитування заяви): “У подальшому, після ухвалення партійними з’їздами рішення про об’єднання партій, ця структура буде юридично переоформлена в обласну організацію нової об’єднаної партії”.
Ось тепер начебто зрозуміло: ініціатива знизу, але рішення має бути ухвалено нагорі, з’їздами обох партій, а потім об’єднавчим з’їздом. Далі за заявою пропонують уже в січні-лютому обрати делегатів, очевидно ж, провівши збори осередків і районні та обласні конференції, міжпартійну конференцію, а потім на об’єднавчий з’їзд.
Поки що дніпропетровські організації УНП і НУ закликали негайно створити у Верховній Раді депутатське об’єднання народних депутатів від УНП і НУ. Друга пропозиція — виробити спільну позицію обох партій для переговорів з іншими національно-демократичними силами щодо висування єдиних кандидатів у мажоритарних округах.
У заяві є й звернення до всіх партій виборчого Блоку “Наша Україна—Народна Самооборона” із закликом про об’єднання в єдину партію. В заяві ще й нагадується про “наш спільний обов’язок перед виборцями”. Хто забув, нагадаємо, що нинішня строката фракція “НУ—НС” у парламенті — це фракція згаданого вже виборчого блоку НУ—НС на парламентських виборах 2007 року. У той Блок офіційно увійшли 9 партій, зокрема й УНП та НУ. І перед виборами всі 9 партій задекларували зобов’язання — після виборів об’єднатися в одну. Причому це була не просто заява, це було зафіксовано, ухвалено рішеннями кожного з 9-ти партійних з’їздів і рішенням об’єднаного з’їзду партій Блоку. Тому люди й голосували за цей Блок. Що вийшло з того зобов’язання, як партії потрактували свій “спільний обов’язок перед виборцями” — ми всі в наступні роки побачили, і що сталося з цими розпорошеними партіями — також.
Щодо справжніх перспектив об’єднання двох названих партій, яке ініціюють дніпропетровці. Можна зрозуміти “Нашу Україну”, яка опинилася на маргінесі великої політики. А ось щодо УНП, то завжди були сумніви у її реальному прагненні до об’єднання. Тут вистачає партійців, які гордо іменують себе “істинними” — рухівцями, державниками, патріотами, і не хочуть єднатися з “не дуже істинними”. Але дедалі більше в партії й тих, хто розуміє, у якій глибокій кризі опинилася УНП, що після трагічного розколу Руху 1999 року програла всі вибори, в яких намагалася самостійно брати участь, і парламентські, і президентські. І зараз саме життя спонукає партію до змін.
І вже коротко про ще одну обнадійливу звістку із демократичного табору. Про прагнення до об’єднання своїх партій, принаймні у веденні виборчої кампанії, заявили такі доволі популярні політики, як лідер “Громадянської позиції” Анатолій Гриценко та лідер партії “Удар” Віталій Кличко.
Що маємо на наступні парламентські вибори? Ідеться про опозицію, національно-демократичні, державницькі політичні сили. Тут основна дискусія розгорнулася ось у якій площині. Перший варіант — опозиція має йти на вибори єдиною колоною, тобто з єдиним спільним списком кандидатів. Від якої саме партії? Це може бути якась “нейтральна”, як пропонується, тобто не амбітна партія. Другий варіант — опозиція йде на вибори кількома колонами.
За всієї начебто привабливості першого варіанта він малореальний, і, на думку багатьох аналітиків, гірший для опозиції. Натомість нагадують про останні вибори 2007 року, коли БЮТ і НУ—НС усе-таки йшли двома колонами і набрали хоч і невелику, але більшість у парламенті. А враховуючи, що в нас політика надто персоніфікована і люди голосують не за партії і їхні програми, яких не читають, а за їхніх лідерів, може відбутися не додавання, а втрата голосів виборців. Простіше кажучи, серед прихильників БЮТ, точніше, на вибори йтиме вже основна партія Блоку — “Батьківщина”, є виборці, яким не хочеться голосувати, наприклад, за лідера “Фронту Змін” Яценюка, і навпаки, серед “фронтменів” не всі фани Юлії Тимошенко. Переконати людей з обох таборів, що “так треба” голосувати, буде непросто.
Якщо реально, то опозиційних колон вимальовується чотири. Безсумнівно, йтимуть на вибори “Батьківщина” і “Фронт Змін”, і вони пройдуть у парламент. І мало хто сумнівається, що окремо йтиме на вибори “Свобода”. Яка ж четверта колона? Дехто вважає, що це мала б бути партія “Удар”, яка завдяки рейтингу Кличка, а ще й у разі приєднання до нього Гриценка, “на грані” проходження в парламент, навіть при бар’єрі в 5 %. Але щоб не опинитися “за гранню”? Тому-то оптимальним було б, якби до цієї колони опозиції, окрім “Удару” і “Громадянської позиції”, увійшли УНП та “Наша Україна”, особливо, якщо вони таки сформують єдину партію. До цієї доволі потужної колони має приєднатися ще низка державницьких партій. І тут уже не треба дебатувати, хто правий, хто лівий, хто “істинний”. Бо це вже буде вихід на якусь п’яту колону. А “п’ятих колон” в Україні й так вистачає, вистачить їх і на цих виборах.

* * *
Справжню “демократію по-режимному” нинішня влада ще раз продемонструвала щодо політв’язня № 1 в Україні Юлії Тимошенко, людини, яка двічі очолювала Уряд держави, за яку на президентських виборах проголосувало майже 11 мільйонів громадян України. Напередодні найсвітліших для людей Новорічних і Різдвяних свят Юлію Тимошенко таємно, похапцем, хвору повезли з Лук’янівського СІЗО Києва в  харківську тюрму. Порушено правові норми, тож про яку гуманність тут можна говорити? Може, хоч така “демократія” спонукає опозицію до реальних об’єднавчих дій на виборах?!

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment