Мелодії пісенної душі

Олександр БАКУМЕНКО,
лауреат Всеукраїнської літературно-мистецької премії ім. І. С. Нечуя-Левицького

Ганна Чубач у нашій національній пісенній культурі — явище більш ніж неординарне. Питання про те, що верховодить у пісенній творчості поетеси — слово або музика, що на першому місці у її мистецькому характері, може поставити хіба що людина необізнана з творчістю письменниці. Адже відповідь однозначна: і слово, і музика.
Ганна Чубач написала чимало віршів-пісень на власні мелодії, про що свідчить виданий у вересні 2011 року компакт-диск пісень поетеси на власні вірші та мелодії. До диска увійшло дванадцять ліричних пісень у виконанні колективу “Горлиця” (у складі заслужених артисток України: Д. Гуменюк, В. Галушко, І. Захарко), народного артиста України О. Василенка, заслужених артистів України Ю. Рожкова та І. Красовського, артистів С. Томіліна, Н. Пави, І. Бикової; а також дві пісні у виконанні дитячого колективу “Зернятко” (художній керівник — Р. Заклецька) та у виконанні В. Важеєвської й В. Важеєвського (художній керівник — С. Томілін).
Я не хотів би називати Ганну Чубач лише поетесою-піснярем. Чому? Та хоча б тому, що до неї це мало стосується. Ганна Чубач насамперед художниця слова, поетеса. І лише тому вона пісняр. Наскільки вона бачить, відчуває й розуміє слово, настільки ж вона його і чує. Повнокровне відчуття її поетичного слова з’явилося у звуці. Воно ніби само просилося у музику, знаходило її, стаючи згодом пісенним словом, яке не втрачало при цьому своєї зримої, чуттєвої та розумової сили. У кращих творах Ганни Чубач образ музичний збігався з образом словесним.
На жаль, у багатьох сучасних піснях наших відомих авторів відбувається навпаки: з музикою слово ще більш-менш звучить, навіть передає якісь емоції, а візьми й залиш це слово без музики — і відразу ж відчуваєш порожнечу: нізащо зачепитися. Залишається одна тільки оболонка слова, тобто одне ім’я без іменника.
Про кращі вірші-пісні Ганни Чубач цього сказати не можна, вони й без музики сприймаються, а з музикою і поготів. Їх можна читати й перечитувати не лише вголос, а й про себе. Їх можна з аркуша декламувати й повторювати напам’ять. Але головне, що їх можна і співати: співати одному чи разом з іншими, в хорі чи за дружнім столом і в залі, зі сцени, співати, як душа вимагає, як підказує пам’ять. Саме співати, а не виконувати. Адже пісенне слово Ганни Чубач — музичне від природи, про що свідчать мелодії поетеси до своїх віршів. Таких пісень у репертуарі поетеси чимало, більше, ніж на новому компакт-диску. Вони беруть за душу і спонукають слухачів відчувати емоційні переживання авторки. Такі пісні швидко стають популярними, маючи щасливу пісенну долю.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment