Різдво у світі книжок для малят

…Ударять у дзвони, розпочнеться Всеношне Бдіння у церквах… А коли зійде зірка, родина у вечірній молитві збереться за столом. Усі православні воздаватимуть хвалу Божому Синові. Дванадцять страв, на покуті горщик із кутею та глечик з узваром, обжинковий сніп на честь народження Христа, різдвяні обрядодії… Різдвом зачинається релігійно-обрядовий календар християн. Проте щороку помітно, як, попри збережену форму, зміст свята втрачається… Як цьому зарадити? Про це і таїну свята ми спілкуємося з письменницею Галиною МАНІВ.

— Два празники найдорожчі для українців — народження Христа (Різдво) і Його Воскресіння (Великдень). Але таїна Різдва і Великодня втрачає зміст, бо більшу увагу приділяють фольклорним моментам, гулянням, звичаям. А це ж свято релігійне — свято народження Христа. Надзвичайно важливо акцентувати саме на цьому. І тут особлива місія у письменників, які формують ціннісні орієнтири, впливають на суспільну думку…
Минулого року у видавництві “Махаон-Україна” в перекладі Олександра Мокровольського й у видавництві “Старого Лева” в перекладі Івана Андрусяка побачив світ твір Чарльза Діккенса “Різдвяна пісня у прозі”. Діккенс вдався до цієї теми, коли в Англії почали забувати суть великого релігійного свята. Відтворювалися ритуали, а про те, що це свято душі, милосердя, свято, коли люди мають згадати про бідних, нужденних, відкрити серце для добрих справ, згадували дедалі менше. Діккенс хотів нагадати про сенс Різдва, і це йому вдалося — твір неабияк вплинув на формування суспільної думки, в Англії активізувалися християнські традиції. Важливо, щоб люди схаменулися і подумали про те, що лежить в основі цього свята. Сподіваюся, що і українська література нагадуватиме про глибинний сенс Різдва.
— Як святкуєте Різдво у Вашій родині?
— Ми йдемо на вечірню службу. На різдвяній службі відчуваєш єднання з усіма, хто в храмі, відчуваєш єдність неба і землі, всього живого, наче стоїш біля вертепу, де народжується Христос. І повертаєшся додому у надзвичайно піднесеному настрої.
Ми люди міської культури і в нас у родині не особливо дотримуються різдвяних традицій: я не готую дванадцять страв, не виглядаю першу зірку (у цей час ми на службі). Хоча мені дуже подобаються народні звичаї. Я бувала у друзів у селі, і велике враження на мене справляло колядування. Дуже люблю маленьких гостей, з якими ми одного року навіть поставили різдвяну п’єсу.
— Який вплив на формування цінностей дитини має традиція Різдва?
— Часто дорослі недооцінюють вплив таких речей на дитячу душу. Усі звички і риси дорослих закорінені в дитинстві, адже зерна добра й віри сіються саме в дитячі душі.
Пригадую наше життя в селі на Рівненщині. Хоч церква зазнавала утисків за радянських часів, та в селі віру неможливо було викоренити. Дідусь моїх друзів співав у церковному хорі, і ми малими бігали до нього на хори. Я вчилася в школі, була піонеркою, потім комсомолкою, про Бога не думала, але у 80-х роках, коли послабився комуністичний режим і стала просочуватися інформація, оті спогади, які я почерпнула в дитинстві, зринули знову. І тоді почався мій поворот до віри, до Бога.
— Яке місце посідає тема Різдва у Вашій творчості?
— Різдво — свято невичерпне. Часто звертаюся до різдвяної теми й робитиму це у майбутньому. У мене є низка оповідань, казок і віршиків для дітей, присвячених Різдву. Моє оповідання “Як Манюня і Зінька помирилися” у книжці “Різдвяна чудасія” — така собі замальовочка з натури, де головна героїня — моя кицька.
Зараз я працюю над циклом творів для дітей, присвячених дванадесятим святам, де будуть вірші й легенди, — серед інших і легенда, присвячена темі Різдва, яка називається “Як коти навчилися мурчати”.
— До теми Різдва здавна звертаються багато письменників. Не оминають її і сучасні, насамперед дитячі…
— Якщо говорити про літературу, то різдвяні свята чи не найкраще, аніж решта релігійних свят, висвітлені в українській літературі. Утім, хочеться, щоб більше письменників зверталися до цієї теми. Адже література релігійного спрямування потребує надзвичайної майстерності, особливого почуття такту, щоб оповідь не перетворилася на якесь нудне повчання, а була цікава й прониклива. Щодо книжок, які вийшли нещодавно, то маємо кілька збірників “Різдвяної антології”, які упорядкувала Зоя Жук, та збірник “Зимові історії для дітей” в упорядкуванні Марії Чайки. Ці книжки побачили світ у видавництві “Свічадо”. У видавництві “Братське”, з яким я співпрацюю, вийшла “Зимова книжка”, де теж висвітлено різдвяну тему, а також збірник різдвяних казок “Різдвяна чудасія”. Крім того, видавництво “Братське” готує до друку антологію християнської поезії для дітей “Золота книжка”, де теж буде представлено різдвяну тему. Гарно впорядкувала різдвяну антологію “Різдво в українській поезії” Надія Данилевська. Це одна з найповніших антологій, присвячених темі цього свята.
— Чекаєте різдвяного дива?
— З нами дива трапляються щодня. Мене найбільше вражають прості речі, коли добро іде до добра: серце потрібно тримати відкритим і щодня можна побачити маленькі чудеса, ростити в собі добро. Ми нарікаємо на політиків, роботодавців, суспільство, але часто забуваємо, що все починається з кожного з нас. Мені здається, треба більше працювати над собою, жити з Богом у серці, молитися не лише за друзів, а й за ворогів і робити добро одне одному, тоді світ навколо нас зміниться на краще.

Спілкувалася
Уляна ВОЛІКОВСЬКА

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment