У фарватері дитинства

На початку сімдесятих років минулого століття розпочав свій шлях в українську літературу Анатолій Леонтійович Качан, один із провідних дитячих письменників України, лауреат Всеукраїнської літературної премії імені Лесі Українки, лауреат літературних премій імені Миколи Трублаїні, імені Віктора Близнеця “Звук павутинки”, імені Бориса Нечерди, лауреат мистецької премії “Київ” імені Євгена Плужника, кавалер Міжнародного Академічного Рейтингу “Золота Фортуна”. У літературу Анатолій Качан із благословення Наталі Забіли, яка рекомендувала молодого поета до вступу в Спілку письменників, прийшов досвідченим педагогом і дитячим психологом, який прекрасно знає, що дитяча література відрізняється від літератури для дорослих лише вмінням письменника розуміти вікові особливості своїх читачів і задовольняти їхні вікові потреби. Тому багато років у своїх книжках поет разом із читачем крокує сходами дитинства, опановуючи всі жанри дитячої віршованої книжки.

Олександр БАКУМЕНКО,
м. Київ

Життєва і творча дорога Анатолія Качана розпочиналася на півдні України. Народився він 16 січня 1942 року в степовому селі Гур’ївка Новоодеського району на Миколаївщині, де перед війною його батько працював токарем машино-тракторної станції. Дитячі роки минули в сусідньому, рідному селі батьків Новопетрівському. Там, на берегах Південного Бугу (“річка Бога”), він пізнав красу природи й народного слова, пережив перші яскраві враження, що назавжди залишилися у пам’яті. Після закінчення середньої школи в селі Засілля Жовтневого району працював монтером радіовузла, брав участь у передачах місцевого радіомовлення. На той період припадають його перші журналістські та літературні спроби. Друкуватися почав у студентські роки, під час навчання на філологічному факультеті Одеського державного університету. Після університету вчителював на Одещині в містечку Вилкове, що розкинулося в дельті Дунаю, був військовослужбовцем у Криму, кореспондентом обласної молодіжної газети, редактором книжкового видавництва “Маяк” в Одесі, тривалий час очолював літературні відділи у дитячих журналах “Піонерія”, “Барвінок”, “Соняшник”, перебував на високих державних посадах у Міністерстві преси та інформації, в Комітеті з Національної премії ім. Т. Г. Шевченка. 1988 року отримав звання “Відмінник народної освіти”, а 2001 року високе звання “Заслужений працівник культури України”.
У переліку творчих здобутків письменника добірки поезій, що увійшли до шкільних підручників і посібників, численні публікації в зарубіжних виданнях, пісні, написані у співавторстві з відомими українськими композиторами, статті й інтерв’ю з проблем дитячої літератури. Головний здобуток Анатолія Качана — поет вигадує для дітей веселі жарти, цікаві нісенітниці, оригінальні забавлянки, безкінечники, скоромовки, недомовки, різні філологічні ігри, наприклад зі словами-двійниками, загадує загадки, пише ліричні вірші. Поетові поталанило створити цікаві тематичні цикли віршів про господаря рідної землі, про рідну природу, про людей південного приморського краю, про те, з чого починає свій розвиток дитина у побуті й житті. Анатолій Качан чи не єдиний у сучасній дитячій літературі письменник, який упродовж багатьох років розробляє мариністичну тематику, дійовими особами якої стали моряки, водолази, рибалки, персоніфіковані маяки, портальні крани, чайки-лоцмани, що з радісними криками ведуть кораблі до рідного причалу. Вершиною цієї багаторічної праці стали книжки “До синього моря хмарина пливе”, “Хвиля хвилю доганяє” та “Чари ворожбита”, що побачили світ в одеському видавництві “Маяк” 2001, 2007 р. та в київському видавництві “Початкова школа” 2005 року. У кожній книжці митець знаходить нові засоби відтворення реалій нашого життя, збагачує поезію цікавими знахідками, відкриваючи і для себе нові секрети поетичної майстерності. Та головним секретом поетичної майстерності автор вважає вміння передбачати наперед чіткий замисел вірша, тобто знати, що ти хочеш сказати і як хочеш побудувати твір. До речі, композиційний хист поета треба відзначити окремо. Адже не тільки твори, а й самі книжки “До синього моря хмарина пливе”, “Хвиля хвилю доганяє” та “Чари ворожбита” побудовані майстерно, цікаво скомпоновані, а вірші відразу захоплюють читача. Проте не всі поетичні книжки для дітей сьогодні мають таку притягальну силу, як книжки Анатолія Качана. Мабуть, не останню роль у цьому відіграє скромне й оригінальне оформлення книжок Качана художниками Ігорем Божком, Вікторією Дунаєвою та Костянтином Лавром. Для сьогоднішньої дітвори спілкування з рідною художньою літературою часто-густо стає винятковим. На жаль, українська книжка нині не на першому місці у свідомості наших дітей. Тому важливо зробити і видати дитячу книжку високого художнього рівня, доступну й цікаву, щоб малюнки в ній оживали завдяки тексту, щоб у ній вирувало життя, щоб вона тішила маленького читача розмаїттям фарб і оригінальними віршами, щоб учила й виховувала. Так, як це робить поет Анатолій Качан зі своїми друзями-художниками.
Аналізуючи твори Анатолія Качана, переконуєшся, що він уміє розширювати обрії дитячої уяви до такого розумового рівня, коли дитина починає повністю довіряти письменникові. Твори Анатолія Качана виховують маленьких громадян України патріотами та майбутніми будівниками своєї держави.
Для дитини світ починається з гри. А. Качан із притаманним йому педагогічним хистом захоплює свого читача грою, а під час цієї гри вчить дітвору життєвих чеснот, вчить головного — добра й правди. Особливо яскраво це відтворено у морській тематиці письменника, де переважає професія моряка-трудівника.
Звідки повернулись ці морські орли?
Сині клапті неба де вони взяли?..
Мабуть, морякам цим плавать довелось
Там, де синє море з небом обнялось.
Анатолій Качан демонструє читачеві романтичний світ дорослих людей, які завжди були й залишаються прикладом для наслідування та увагою постійного дитячого спостереження. Письменник прагне подати свого дорослого героя в динаміці, постійному русі, в роботі. Це характерно для поетичної думки автора.
Грім гримить, перекликається,
Аж здригається земля.
А до грому озивається
Чорна кузня коваля.
Головна особливість поетичної культури Анатолія Качана — педагогічний аспект його творчості в захопленні й опануванні дітками рідної мови, у збагаченні рідного слова. Він професійно вводить у дитячий лексикон безліч різних тлумачень, розкриваючи значення того чи іншого слова, дає відчути дитині красу рідної мови, ритмічність звуконаслідувань, мелодійність віршованого слова. І при цьому гра словом у А. Качана завжди пов’язана з певним образом, якому належить увесь вірш.
Запитала буква “Н”:
“Чим закінчується день?”
Я подумав, ясна річ,
І про захід сонця,
І про вечір, і про ніч,
І про те, що сон це.
Та сказала буква “Н”
Ввічливо і м’яко,
Що закінчується день
Ще і м’яким знаком.
У кожному вірші є дія, яка підсилює думку віршів і є основою для читацького захоплення.
І прийшли тоді до згоди
Парасолі і плащі,
Що найбільша насолода —
Це коли ідуть дощі.
Отут і розпочинається гра дитячої уяви: автор змушує працювати її в підсвідомості дитини. Тоді починається читання книжки зі зворотним зв’язком. А це вже неабиякий успіх письменника, головна мета його творчої праці. В Анатолія Качана є цікаві (у філологічному контексті) цикли під назвою “ДивовиД”, побудовані на основі гри зі словами-перевертнями, де окремі рядки набувають паліндромного вираження: “Зманило з Одеси Олесю село”, або “Лише б не заростала Дорога на город”… У багатьох своїх творах поет демонструє глибоке знання дитячої психології, свою природну спостережливість. І тут бачимо, як органічно поетичний дар А. Качана поєднується з його внутрішнім “Я”.
Мені на долоню злетіли з хмаринки
Дві білі сніжинки, і ще дві сніжинки.
А разом виходить якась дивина:
А разом виходить краплина одна.
Анатолій Леонтійович постійно вдосконалює своє письмо, від книжки до книжки зростає його професійна майстерність. І, як постійний і наполегливий учень, митець сам зростає. Така деталь. Разом зі своїм племінником Олександром Зубовим, міжнародним гросмейстером із шахів, Анатолій Качан був ініціатором проведення у Миколаєві Першого (2002) та Другого, пам’яті Миколи Вінграновського (2011), турнірів шахопоезії. Письменник майже щотижня виступає перед учнями й вихователями різних навчальних закладів України, продовжуючи славні традиції Дмитра Білоуса, Миколи Вінграновського, Віктора Близнеця. Своєю обізнаністю у педагогіці та літературному процесі він доводить активну життєву позицію громадянина і письменника, людини, яка має бачити значно більше і відчувати всі грані сучасного життя. Анатолій Леонтійович був багаторічним керівником дитячих літературних студій. Недарма ж за роботу з розвитку творчих здібностей юних талантів його нагородили медалями імені А. С. Макаренка та “Будівничий України”. Побачивши в дитині жарину творчого обдаровання, він завжди прагне її зацікавити, підтримати, прийти на допомогу. А головне — письменник уміє слухати дитину, думати разом із нею, радіти її успіхам і сміливим замислам. Мабуть, у цьому й полягає секрет творчості дитячого письменника Анатолія Качана, творчий фрегат якого здолав на своєму шляху не одну тисячу миль у глибокому фарватері дитинства. З роси й води Вам, дорогий друже!

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment