Про Острожець із погляду вічності

Кожне українське село має свої звитяги і своїх героїв, має свої традиції і навіть свої унікальні слова. Чергова книжка, яку надіслала до нашої редакційної краєзнавчої бібліотеки її авторка — Ніна Федорівна Миколайчук, присвячена прадавньому волинському селу Острожець. Виникло воно, як вважається, незадовго до 1528 року, коли король Речі Посполитої Сигізмунд дозволив троїцькому городничому Петру Михайловичу заснувати в його спадковому селі Острожці місто і надав йому Магдебурзьке право.
Нині Острожець — центр сільської ради Млинівського району Рівненської області. У селі у 1127 дворах мешкає 2622 особи. На території сільської ради зареєстровані 24 суб’єкти господарювання, серед яких усі необхідні для нормального життя мешканців підприємства й установи, школа, будинок культури, церква, бібліотека, 34 заклади торгівлі. А нещодавно побачило світ уже друге, доповнене видання “Острожець з давнини до сьогодення”.
Авторський стиль Ніни Федорівни унікальний. Книжка про Острожець написана, немов одна велична картина, де минуле й сучасне села переплітаються. Звісно, Острожець — колишнє містечко, тож писати є про що і є про кого. Навряд чи невеличка книжка змогла вмістити всі віхи колишнього й нинішнього життя краю. Але слід віддати належне авторці — вона не вдається до розлогих оповідей, натомість вправно оперує датами, фактами, іменами. Іноді в одному реченні лаконічно формулює те, на що інші автори витратили б кілька сторінок. Для наочності використовує порівняльні таблиці та багату колекцію світлин і документів, яку збирала не один рік. Тож вагомість книжки “Острожець з давнини до сьогодення” в історичному, краєзнавчому, виховному плані сумнівів не викликає.
Розпочинають видання археологічні дослідження професора Юрія Шумовського, який, зокрема, відкрив на території Острожця величезне городище доби неоліту. Не випадково місцеві легенди не обмежують існування села XVI століттям, а зараховують його появу до часів значно віддаленіших.
Упродовж багатьох років Острожець належав графській родині Ледухівських. Періоду панування поміщиків у книжці присвячено два розділи. У них наведено інформацію з архівних джерел, спогади острожецьких старожилів. Тогочасним осередком культури в селі була місцева “Просвіта”. Священики, дяки, учителі в Острожці завжди були активними просвітянами. Їхня подвижницька діяльність донині живе в теплих спогадах односельців. Але доля просвітян трагічна. 48 активістів товариства з усього тодішнього Острожецького району вбили енкаведисти в червні 1941 року. Їх пам’ятають нині як “мучеників Острожецьких”. Церковна громада на їхній спільній могилі 1991 року встановила пам’ятник. А Ніна Миколайчук, завершуючи розділ “Кривавий почерк визволителів”, підсумовує: “Про все це можна писати повісті… Треба писати…”
Кілька наступних розділів книжки “Острожець з давнини до сьогодення” оповідає про окупаційний період і діяльність руху опору. І це не дивно, адже село було в самому серці діяльності ОУН та УПА. Книжка містить безцінні спогади очевидців тих буремних подій, а також розповідає про уродженців села — борців за волю України. Комуністи воювали з ними аж до 1950-х років. А найперше, що зробила після повернення в Острожець радянська влада — спалила 1945 року дерев’яну Свято-Преображенську церкву, побудовану 1752 року. Окрема сторінка історії села — доля переселенців із Холмщини, про це також є у книжці. Є розділи про минуле і сучасне життя школи, лікарні, церкви, плодоконсервного заводу, сільгосппідприємства. Не оминає авторка побут, звичаї та обряди села, його відомих людей.
Серед випускників місцевої школи народний депутат України Ігор Єрємєєв, художники Іван Мулярчук і Леонід Гопанчук, хірург Леонтій Нестеренко та багато інших. Книжка Ніни Миколайчук “Острожець з давнини до сьогодення” для людей і про людей. Про відомих земляків і простих трудівників, які вписали своє життя в пам’ять односельців та історію краю. Історію села видано вже вдруге, а це — найліпше підтвердження того, що краєзнавча література, мов повітря, потрібна нині в наших селах. Хтось, гортаючи книгу, знайде на гуртовій світлині свого батька чи діда, для когось історичні нариси стануть джерелом натхнення, а хтось, напевно, берегтиме це видання, як найдорожчу реліквію…
Примітно, що Ніна Миколайчук не вважає себе автором історії Острожця, а є лише її упорядником. Багато нарисів написали односельці. Такі роботи гуртують громаду, навчають людей берегти, примножувати свою історичну пам’ять.

Євген БУКЕТ

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment