НА ПОРУБІЖЖІ ПОЛЬСЬКОЇ ТА УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУР

Інна РОЙКО,
м. Луцьк

Лауреатом ХІ Міжнародного конкурсу “Кришталева цеглина” на кращу інвестицію по обидва боки східного кордону Європейського Союзу названо палац-садибу родини В’ячеслава Липинського у селі Затурці на Волині. До оновленого і відбудованого обійстя з усієї держави та з-за кордону йде небайдужий люд. Певна роль у популяризації палацу-садиби як вельми цікавого об’єкта в пограниччі польської та української культур належить книзі Івана Корсака “Діти Яфета”, яку благословило у світ видавництво “Ярославів Вал”. А про самого В. Липинського, здається, вперше створено таке розлоге художнє полотно.
Із жодним народом світу ХХ століття не повелися так лукаво й жорстоко, як із українцями. Роман “Діти Яфета” гортає сторінки цього пекельного періоду в нашій історії: письменник здійснив ґрунтовну дослідницьку роботу, аби достовірніше відтворити постать українського громадського та політичного діяча польського походження В’ячеслава Липинського.
Твір на історичну тематику тільки тоді можна вважати високоякісним, коли він звучить по-сучасному. “Корсакова нарація усім своїм пафосом спрямована в сьогоднішній день, — пише Михайло Слабошпицький у післямові до роману “Діти Яфета”. — Це саме той випадок, коли історія повинна виконати роль навчительки сучасності, надати для неї невідпорні аргументи. Корсак виступає у своєму романі й у ролі археолога, який “розкопує” минуле, й реставратора, який із розтрощених уламків відтворює цілісну картину, і портретиста, який з промовистих подробиць відтворює людський і політичний характер свого героя. Одне слово, Корсак уміло послуговується усім тим, що дає авторові універсальний за художніми можливостями історичний роман”.
На тлі суспільно-політичних подій першої половини ХХ століття Іван Корсак вимальовує В’ячеслава Казимировича не просто як державного мужа, а як особистість. У романі Липинський — людина тонкої душевної організації, ідеаліст, який повністю присвячує своє життя служінню на той час малоймовірній справі — утвердженню державного ладу в Україні.
Одним із наскрізних мотивів роману є мотив своєрідної самотності. Хоч головний герой — поляк за національністю, проте всім серцем прийняв Україну, здобув визнання українців діаспори у багатьох країнах світу, хоч і не знайшов підтримки поміж своїх рідних.
Іван Корсак використовує у романі вдалий художній прийом: він іноді апелює до головного героя книги, подає матеріал від першої особи: “А ще маєш виписати, В’ячеславе, все про матеріальну силу і моральний авторитет, без яких не буває національної аристократії, про володіння нею землею, виробництвом і зброєю, так багато виписати і на поличках ретельненько все розкласти…”. Це створює у читача ефект безпосереднього спілкування із головним героєм.
Назва книги “Діти Яфета” ґрунтується на роздумах В’ячеслава Липинського, коли той з’ясовує причини поразки українських державотворчих змагань у першій третині ХХ століття: “Необуздане хамство і цей раз розвалило Українську державу…”, адже “не було в Україні своєї власної Яфетової сили”. Отак В’ячеслав Казимирович усе життя відшукував однодумців-побратимів — дітей Яфета…
Хоч роман помережаний документами, листами, проте читається легко і невимушено. Але в книжці мало побутових описів, класичної деталізації.
“Діти Яфета” — не перша книга Івана Корсака про яскраві постаті на порубіжжі польської та української культур. Ці постаті ми знаходимо в книгах “Тиха правда Модеста Левицького”, “Капелан Армії УНР”, “Отаман Чайка”, “Корона Юрія ІІ”.
А ще можна помітити щасливий збіг: після “Капелана” було виділено кошти з бюджету на впорядкування крипти Хрестовоздвиженського храму, де покояться Данило Братковський, фундаторка Києво-Могилянської академії Галшка Гулевичівна та ще низка наших славетних попередників. Після “Тихої правди” ім’я Модеста Левицького було присвоєно Кабінетом Міністрів луцькій гімназії № 4, спадкоємиці уславленої української гімназії 30-х років, а завдяки роману “Діти Яфета” після двадцяти літ бездіяльності, сорому і руйновища відбудовано садибу Липинського.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment