«Від Трипілля до сьогодення» — свіжий подих

img_8135
Анатолій Кущ. “Іван Мазепа”. Фото Олеся Дмитренка

Традиційно відкрита виставка “Україна від Трипілля до сьогодення в образах сучасних художників” напередодні Дня Соборності України виставка (цього разу присвячена 1160-й річниці від першої письмової згадки про Київську Русь) була освячена самою природою: випав сніг і відчуття світлої свіжості посилилось у центральних виставкових залах Національної спілки художників України на Львівській площі. Втім, з’явилося воно ще тоді, коли вивішували останні картини в неопалюваних приміщеннях, зігрітих живим людським теплом.

Ганна КОЗАЧЕНКО,
член правління Українського фонду культури

Експозиція побудована за хронологічним принципом, митці не забули про найважливіші історичні події: історія стала осмисленим національним досвідом.
…Долинали окремі думки з уривків розмов у розмаїтті вернісажу. Спілкувалися письменники й художники, музиканти й лікарі, академіки-історики й музейники-науковці, а ще обмінювалися думками вчителі, викладачі, навіть малеча, що залюбки зазирає в історію через реальні етнічні атрибути.
Поет Петро Засенко розповідав про те, як серед зими у холодну безвість вивозили ешелонами заарештованих селян-середняків із сім’ями, а зі сніговою курявою позад вагонів лунала українська пісня. Народ, який не втратив пісню, — не втратив і віру. Тому — невмирущий. І ніхто не владний стерти його на порох.
Із глибини залів наче дослухалися з портретів Григір Тютюнник (пензля Василя Березового), Іван Миколайчук (молодої одеситки Марії Чепульської) і Джеймс Мейс (пензля Тамари Даниленко) — американець, який на весь світ сказав правду про Голодомор. А трохи далі приязно всміхався сучасний козак із портрета роботи Л. Гопанчука.
На виставці багато білого: великі скульптури — бюсти гетьманів роботящого Анатолія Куща, а понад ними — бездоганний, історично правдивий Павло Тичина — співець народу, спроможного розривати кайдани. Білі гобелени Валентина Задорожного стали благородним мистецьким тлом для відкриття п’ятої сходинки проекту. Яка велич у творах митця дісталася нам у спадок! І яка лаконічна чесність — у спадок синові Богдану Задорожному, чия картина “Заради майбутнього” зустрічає відвідувачів уже на першому поверсі Спілки. Там же цвіте весна з-під жіночих рук на картині Галини Баранникової-Кириленко. І посміхаються шахтарі після зміни в небезпечних підземеллях гнучким донецьким ковилам — і нам із вами. Це теж правдива історія.
Вражають великі за розміром і величні, філософські чи романтичні за духом дипломні роботи молодих художників. Олесь Соловей, один із подвижників проекту, називав поіменно талановиту молоду когорту. Кожна людина відкриває для себе світ заново, а художник відкриває його й собі, і нам, своїм глядачам. Твори ваблять світлом почуттів тих, які вже відійшли за вічну межу, але лишаються з нами (наприклад, “Без памяти любящий вашу душу…” Гоголь киянки Альони Ясенєвої). І Гоголь, і Шевченко тут — творці, а не жертви. Історичні герої в баченні сучасних митців — свідомі своєї місії вільні духом люди. Вони від самої Трипільської культури в сьогодення ведуть ниткою тему життя і миру.
У цьому контексті нібито звичайний “Травневий ранок” Віктора Ковтуна набув особливої значущості: гуси, які врятували колись Рим, сьогодні рятують нас, киян від смертного гріха туги, зневіри — ясна радість існування потужним потоком лине до глядача з картини знаного академіка. Харківська живописна школа може похвалитися в експозиції ще й творами молодої талановитої художниці Тетяни Іванової. Перед її картинами на воєнну тему (їх шість) затримуються відвідувачі. Т. Іванова не виписує детально облич — вона відтворює явище, шукає свої відповіді на питання “Що таке війна?”
Поряд із роботами молодих художників дві картини експонує 90-річний Василь Забашта, який виховав чимало талановитих митців. Лінія “учитель і учні” характерна для цієї виставки від самого її заснування. Ось і сьогодні намагався стримувати свою радість Феодосій Гуменюк, тільки в очах світилося — не підвели учні. Микола Стороженко, як відомо виховав вже не одне покоління подвижників. Олександр Івахненко, Олесь Соловей, Анна Фурс і ще молодша Наталка Мелесь із Луцька, створюючи цю виставку, гідно працювали. І їхніми творами можна пишатися. Володимир Прядка — художник, дослідник історії, який ще у жовтні опублікував у “Слові Просвіти” переконливу історичну розвідку, присвячену 1160-й річниці держави Русі, звертає увагу на антропологічний тип нащадків Трипільської культури і ще давніших мешканців цих земель, чиї зображення збереглися на петрогліфах Кам’яної Могили. Аскольд (Осколд) — перший хреститель Русі, герой полотна А. Фурс: її Аскольд пропікає поглядом так, що пробуджує дух і не дозволяє совісті заснути.
Знакове полотно О. Мельника “Діяння Андрія Боголюбського на Русі”: князь викрадає чудотворну Вишгородську ікону Божої Матері, відому тепер як Володимирська або “Умиление”. І досі агресивно налаштовані сусідські політики крадуть наші святині, історію, право самим вирішувати свою долю. А наші запроданці від них не відстають. То чи ж справді ми нащадки трипільців, які не знали воєн? Чи маємо право себе з ними ототожнювати?
Життєствердний дух виставки відчуваємо і в скульптурі “Характерник” (такому схожому на Георгія Нарбута) черкащанина Івана Фізера, і в “Українському сузір’ї” Олексія Потапенка (на коромислі дівка воду несе), і в упізнаваному всесвіті Людмили Митченко. А ще — дроти лінії високовольтних передач, наче містичні стропи з’єднують майже небесний образ Хортиці з материком; і білосніжна скульптурна брама, закохано перекреслена семипензлем райдуги. А ще — хортицький дуб із гілками-ланами і пташиним гніздом у кроні, який стереже лев на картині Олександра Олійника. Вражає робота Віри Баринової-Кулеби “Було, є і буде”. Її триптих непоборний, як материнство: коли зібрано хліб, чоловіки відпочивають на пахучій соломі, а вродливі українки пораються: дітей доглядають, хліб печуть, борщ варять, чепуряться. В образі матері сама наша Земля — нездоланна, невмируща, любляча і плодюча, щасливий притулок істинної Любові.
…Історія, осмислена засобами мистецтва — досвід, який мусить укріпити підмурівок наступної сходинки до повернення українців у власний світ.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment