Актори Кіровоградського обласного академічного музично-драматичного театру імені Марка Кропивницького цьогорічних зимових свят уже кілька разів виходили на центральну площу, що перед приміщенням облдержадміністрації та обласної ради. І не для того, аби веселити малечу чи виступити з різдвяним вертепом, а щоб апелювати до влади, домагатися, аби вона їх почула. Поки що це розмова глухого з німим.
Світлана ОРЕЛ,
м. Кіровоград
Наприкінці минулого року закінчився контракт із директором і головним режисером театру, заслуженим діячем мистецтв Михайлом Ілляшенком. Михайло Васильович пропрацював у театрі дев’ять років. Прийняв його у жалюгідному стані, з великими боргами, слабеньким репертуаром та практично аварійним приміщенням. За ці роки йому вдалося багато зробити. У театр прийшло чимало молодих акторів, значно оновлено й осучаснено репертуар. Наш театр — учасник багатьох театральних фестивалів, кілька років тому він отримав звання академічного. Поступово розрахувалися з боргами, люди відчули себе впевненіше — придбали новий автобус для виїздів, з’явилася оргтехніка в адміністративних служб, стабілізувалися всі належні виплати, працівники почали одержувати премії. Той фінансовий план, який поставило перед колективом обласне управління культури, за минулий рік перевиконали більш як удвічі. Хоча театр досі не має власного постійного приміщення, адже всі ці роки триває безкінечний ремонт старого, зведеного ще в середині позаминулого століття. У 70-х роках його недолуго перебудували, а тепер триває масштабна реконструкція. Звісно, в попередні роки грошей не вистачало, тож ремонтували його частинами.
Кілька десятиліть театр очолювали випадкові люди (були серед них і військовий та директор цегельного заводу), зорієнтовані на отримання миттєвого ефекту та дешевої популярності, що призвело до занепаду театру. Тепер же утвердився керівник і режисер справжнього українського театру — з глибоким національним мистецьким баченням, з авторитетом у громадських і мистецьких колах області й України. Але обласна влада… хоче бачити на цій посаді іншого.
Регіонали налагодили фінансування реконструкції приміщення театру, яке мають завершити до осені, — саме тоді відзначатимуть 130-річчя створення українського професійного реалістичного театру. А якщо вони вкладають гроші, то хочуть мати якусь віддачу для себе. Чи прагнуть перетворити нову сучасну сцену на майданчик для свого набридлого піару? Інакше пояснити абсурдні дії влади неможливо.
Ні в управлінні культури, ні керівництво обласної ради не попередили Михайла Ілляшенка, що не мають наміру продовжити з ним контракт. Михайло Васильович дізнався про це з Інтернету. А новим директором обрали керівника хореографічного ансамблю “Конвалія” Ігоря Спінула — він член Партії регіонів. Чи не найпримітніша риса для очільника театру?!
Питання про обрання директора театру не виносили навіть на обговорення профільної комісії обласної ради. Нового очільника рекомендувала комісія з питань власності, члени якої, мабуть, так само розбираються в мистецтві, як і їхній протеже. Це призначення не затверджувалося на сесії обласної ради, яка відбулася 28 грудня. На ній взагалі не розглядали це питання, хоча працівники театру роздали депутатам протокол загальних зборів колективу, де вони висловлюють одностайну підтримку своєму керівникові Михайлу Ілляшенку. Правда, перший заступник голови обласної ради Олександр Шаталов вийшов на площу до представників колективу та обіцяв передати їхні вимоги голові облдержадміністрації Сергію Ларіну.
Ніхто з керівників області не знайшов часу для предметної розмови з колективом, який неодноразово просив про таку зустріч, розраховуючи на здоровий глузд керманичів. Але дарма. Влада не чує акторів та ще й начальник управління у справах преси й інформації Євгенія Шустер назвала їх “театром алкоголіків, який треба розігнати”. Що мала на увазі чиновниця (вона трактує все інакше, підкреслюючи, що говорила про окремих людей) невідомо, але актори мають намір подати до суду за образу честі й гідності.
Наступного дня після проведення сесії обласної ради її голова Микола Ковальчук привів у театр нового керівника, наказ про призначення якого вже підписав. На якій підставі? Ігор Спінул відразу заявив, що в театрі жодного разу не був, української драматургії ніколи не читав, але з усім розбереться буквально… за кілька тижнів. До того ж демонстративно говорив російською мовою, зауваживши, що державну мову знає, але розмовляти нею принципово не буде, після чого колектив просто встав і вийшов. Правда, перед тим актори намагалися з’ясувати у голови обласної ради, які ж претензії до їхнього керівника Михайла Ілляшенка. Микола Михайлович публічно заявив, що жодних претезій до Ілляшенка немає, але, мовляв, таке життя…
Владі вдавалося утримувати в безпечних для себе рамках цей конфлікт ще й тому, що вона свого часу чітко взяла під контроль інформаційний простір області. Попередні керівники комунальних ЗМІ, до яких таки були претензії, самі написали заяви і пішли, новим же просто вказують, що робити. Але вже в перші дні нового року в Кіровограді відбулися збори громадськості, які ініціювала місцева організація ВУТ “Просвіта” (театр з нею тісно співпрацював), де озвучили найпекучіші проблеми у гуманітарній сфері області та заявили про відновлення широкого громадського об’єднання “Перевесло”. Кіровоградці середнього та старшого віку пам’ятають, яку значну роль у згуртуванні земляків зіграло це об’єднання в кінці 80-х—на початку 90-х за часів становлення державної незалежності.
Перший документ, який ухвалило нововідроджене об’єднання, — звернення до обласної влади з вимогою поновити контракт із Михайлом Ілляшенком. Якщо раніше представники громадськості говорили, що театр корифеїв у небезпеці, маючи на увазі аварійний стан приміщення, то тепер, коли його активно реставрують, йдеться про те, що приміщення відбудують, але театру не буде. Бо разом із Михайлом Ілляшенком його покинуть провідні актори, а головний художник (до речі, професор Оклендського університету, який, власне, й згодився працювати в Кіровограді завдяки авторитету Михайла Васильовича) Павло Босий уже написав заяву на розрахунок…
Рятувати театр корифеїв взялися й опозиційні політичні партії. Вперше за час новітньої історії їхні представники зібралися на спільну акцію підтримки вимог колективу театру без партійних прапорів. І хоча Ігор Спінул призначив якраз на цей час збори творчого складу театру, все ж актори зуміли донести свою позицію учасникам акції протесту. Більше півтори сотні підписів під вимогою поновити контракт із Михайлом Ілляшенком передано голові обласної ради. Також про свій можливий приїзд до Кіровограда на підтримку колективу театру вже заявили Лесь Танюк, Богдан Ступка, Ада Роговцева, Федір Стригун.
