Ці події почалися одразу після виступу на засіданні Верховної Ради та публічного звернення народного депутата України Голови Всеукраїнського Товариства “Просвіта” Павла Мовчана до Президента України та Генпрокуратури з проханням звернути увагу на волаюче беззаконня, що відбувається у Харкові (“Слово Просвіти” число 2 за 2012 рік, “Збройний напад на Харківську “Просвіту”). Однак місцева влада продовжує переслідувати просвітян, намагаючись їх залякати і скомпрометувати.
— Я, Оксана Животкова, — відповідальний секретар Харківської “Просвіти”, аспірантка одного з вищих навчальних закладів Харкова. 12.01.2012 р. мене було запрошено на 11:00 до ректорату.
У приймальні ректора на мене чекали 3 особи, як потім виявилось — співробітники “правоохоронних органів” і моє керівництво.
Співробітники “органів” посвідчення не пред’являли, а зі мною поводилися доволі брутально: взяли мене у кільце, робили вигляд, начебто я намагаюся втекти. У грубій формі вони звинуватили мене в тяжких злочинах — від підробки підпису та “подлоге документов” аж до діяльності в терористичній групі та “причастности к покушению на убийство группой из трех лиц, каждому из которых светит по 10 лет”. Це було зроблено навмисно привселюдно, голосно, при відчинених дверях. Потім вони пред’явили мені виклик на допит як свідка, наказали його підписати, а якщо я відмовлюся — пригрозили примусовим приводом у “наручниках”. На моє запитання, чому вони принесли виклик в університет, сказали, що чотири рази приносили додому, але я ховаюсь і вдома в мене нікого нема. Це брехня, тому що я вдома працюю над дисертацією і перебуваю там постійно, разом з іншими членами родини. На моє зауваження, чому виклик не державною мовою, пригрозили, що поведуть у “наручниках”. Я запитала, чи маю право зателефонувати адвокату? Відповідь: “Не советую, чем больше позвоните — тем хуже Вам будет”. Усе ж встигла подзвонити своєму адвокатові. Мене демонстративно відконвоювали як злочинця через весь корпус, а потім на вулицю до автомобіля, постійно погрожуючи “наручниками”, щільно оточивши в кільце, весь час намагалися схопити за плече або руку, начебто я справді хотіла втекти. І не давали телефонувати.
У супроводі 2 осіб мене посадили в автівку і повезли до міського відділення міліції. На мене чинили психологічний тиск: розказували, скільки злочинів я скоїла, з якими злочинцями зв’язалася, що у слідчого є все, “чтоб закрыть тебя надолго, если не будешь себя правильно вести” і вже всі мої знайомі дали проти мене “показания”. Мовляв, їм відомі всі мої телефони, мої розмови прослуховуються та записуються. Я сказала, що не скоїла жодної протиправної дії, і як законослухняний громадянин, готова за першою вимогою з’явитися до міліції.
Коли ми прибули до міського відділу міліції і моє прізвище записували на КПП, я зрозуміла, що конвоїри — не місцеві, можливо, співробітники СБУ, бо навіть черговому вони відмовлялися назвати себе і розписатися в журналі за мій супровід. Мені вони також не представлялися, посвідчень особи не показували, навіть повістку на допит в руки не давали.
Допитував мене слідчий Легецький, який зараз веде справу щодо стрілянини на подвір’ї “Просвіти” 23.08.2011 р. У мене намагалися відібрати мобільний телефон, я не віддавала, телефон вимкнули і поклали поруч. Дві години слідчий розказував мені подробиці цієї та інших справ, жодного стосунку до яких я не маю.
Слідчий питав мене про документи ХОО ВУТ “Просвіта” ім. Тараса Шевченка і чомусь наполегливо цікавився документами на приміщення. Наказав їх принести. На прохання оформити письмово, які саме документи слід надати, щоб мені не забути чогось, слідчий щось написав, але цей аркуш не віддав.
Слідчий Легецький в усній формі вимагає від мене всі оригінали документів ХОО ВУТ “Просвіта” ім. Тараса Шевченка (невідомо на якій підставі), включно із реєстраційними, документами на приміщення, наказами, протоколами зборів, даними про членство (для наступної хвилі репресій?), фінансовими звітами. На моє зауваження, що під час нападу спалили значну частину документації, слідчий пригрозив обшуком у мене вдома та “изъятием” оргтехніки.
Потім почалась “офіційна” частина допиту. На моє прохання проводити його державною мовою, грубо відповів, що судочинство проводиться російською. Після заповнення анкетних даних я запитала, чи маю право на адвоката чи захисника? Знову доволі грубо слідчий відповів, що не повинен мені про це повідомляти, не зобов’язаний надавати адвоката, якого зараз у нього немає, і надалі буде проводити допит без адвоката. Я попросила порадитися зі своїм адвокатом, на що він не зміг відмовити. По телефону мені адвокат порадив відмовитися від допиту без нього і перенести допит на інший час, на чому я і наполягла. Мені сказали, що я вільна.
У коридорі відчула себе зле, присіла. До мене підходили конвоїри, але вони вже були лагідні та ввічливі. Неофіційний допит у вигляді задушевної розмови тривав ще принаймні півгодини. Між іншим, вони нагадали, що у мене є діти, і навіть сказали, де вони вчаться. Провели мене аж на вулицю.
Нині я живу в стані тривоги — дуже непокоюся за безпеку свою та членів моєї родини.
Я не оприлюднюю назву свого навчального закладу та імена моїх керівників, у присутності яких мене звинуватили в тяжких злочинах, через зрозумілі причини.
Усі дії співробітників “правоохоронних органів” кваліфікую як відвертий терор проти мене як активіста найстарішої української громадської організації, спробу залякати мене і примусити дати завідомо неправдиві свідчення проти себе, знайомих і незнайомих мені осіб. Вимагання документів “Просвіти”, що жодного стосунку до справи, яку розслідує слідчий Легецький, не має (крім того, що просвітяни ходять подвір’ям, яке належить ще п’ятьом фірмам та організаціям) і подібні вимоги я розцінюю як чергову спробу позбавити “Просвіту” приміщення.
Від редакції. Ми сподіваємося, що ця публікація в “Слові Просвіти” буде помічена в Харківській міській прокуратурі, СБУ, міськраді й редакція отримає відповіді на прості, але невідкладні питання: хто тероризує Оксану Животкову? Чому переслідують харківську “Просвіту”? Хто зазіхає на приміщення громадської організації?
