Василь Стус єднає Україну

Лілія Максименко,
Київ

“Нема Пророка у власній Вітчизні”, бо за життя й по ньому тим, хто випередив свій час і окреслив інший шлях, немає віри. І все ж саме Пророки найтяжчої години рятують для нас Вітчизну. Так було і є з подвижниками нашого Національного Відродження, серед яких найзнаніший Тарас Шевченко, так є із Василем Стусом. Цьогоріч Василеві Семеновичу виповнилося б лише 74, і всі ці роки, попри фізичне знищення поета в карцері Пермського табору у вересні 1985-го, він із нами, пробивається його Слово — “вогненний скалок вікового гніву” до наших зневірених душ, “…до побачення — у просторі і до побачення — у часі”. Чи були часи гірші за нинішні? А кращі? Чи стане сил виборсатися з болота апатії й безнадії, коли навіть до майбутнього власних дітей байдуже — адже лише на рівні констатації факту сприймаються злочинні зміни у шкільній програмі. Саме тепер Україна потребує Пророків, а вони приходять, коли кличуть.
Українці відкривають для себе Василя Стуса, рятуються ним. На Донеччині, у Горлівці, де на власну пенсію 75-річний дідусь утримує присвячений поету й політв’язню музей, у якому зібрано понад тисячу експонатів. У тому ж Донецьку, де нещодавно видрукували подарунковий варіант “Вибраного” Василя Стуса. У Києві, де видавництво “Смолоскип” порадувало читачів у серії “Шістдесятники” також вибраним зі Стуса. Та й премію ім. Василя Стуса цього року на Святі Різдвяних Василів (згадували народжених у січні Стуса, Симоненка, Чумака, Еллана-Блакитного) отримали люди достойні: правозахисник і видавець Євген Захаров із Харкова за участь в упорядкуванні й виданні “Міжнародного біографічного словника дисидентів. Україна”, історик зі Львова Володимир В’ятрович за книжку “Історія з грифом “Секретно” й Ірина Жиленко за книжку спогадів “Homo Feriens”.
Безперечно, неординарною подією стала й презентація книги “І в смерті з рідним краєм поріднюсь”: Василь Стус і Вінниччина”, презентована у Вінницькій обласній бібліотеці ім. К. Тімірязєва в рамках Стусівських читань, які понад двадцять років традиційно щосічня відбуваються на батьківщині Поета.
Важко переоцінити працю упорядників книги (528 сторінок) Ніни Гнатюк і Тараса Ковальського. Важко, бо упорядникам довелося для всіх, хто не має мапи, окреслювати шляхи, по яких можна шукати свого Василя Стуса — Героя України, правозахисника, трибуна й тонкого лірика, ніжного батька й вдячного сина. Упорядникам довелося повсякчас обирати з доброго найкраще. До книги ввійшло 35 поезій Василя Стуса, вони вишикувані одна за одною, такі різні — здається їм тісно, як було колись (“дві довгі лави і чотири мури”) в камері їхньому авторові. На трьох сторінках — уривки з таборового зошита, вміщено в книзі кілька листів до сина, хронологію нелегкого життя правдивого Героя України. Ще є афоризми Василя Стуса, де сусідить таке: “Кожен кат любить червоне вино, нагріте до 36 градусів” і “Не обов’язково бути героєм. Але обов’язково бути доброю людиною”.
Але найвагомішою складовою цієї книги є спогади тих, хто пропустив життя і творчість, цінності Василя Стуса через власну душу. Хтось добре знав поета, а хтось бачив його раз чи двічі або брав участь у перепохованні тіла Василя Стуса — майже сотня добрих поетичних творів увійшла до книги, прозові спогади. Книга “І в смерті з рідним краєм поріднюсь”: Василь Стус і Вінниччина” покликана розширювати коло прихильників Поета, й лише коли критична маса захисників сакральних цінностей сягне певного рівня, можемо сподіватися на новий рівень життя.
Закономірно, що Ніна Гнатюк і Тарас Ковальський презентували упорядковану книгу спочатку на Вінниччині. Майже три години тривало дійство й у переповненому залі бібліотеки не було байдужих. Хвилювався син Василя Семеновича — Дмитро, який щороку приїздить на Стусівські читання до Вінниці. Зачудовано слухали присутні виступи гостей із Києва, учасників перепоховання 1989 року Василя Стуса правозахисника, політв’язня Василя Овсієнка та заступника голови НСПУ Володимира Шовкошитного. Горіла свічка перед портретом Пророка, лунали вірші й спогади…
3 лютого о 17.00 у Будинку письменників України відбудеться вечір пам’яті Василя Стуса, презентація книги “І в смерті з рідним краєм поріднюсь”: Василь Стус і Вінниччина”. Ведучий вечора — Володимир Шовкошитний.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment